§ 7.9. Форми власності на території та об'єкти ПЗФ України і особливості правового режиму цих земель

ЗК України у ст. 19 визначено, що серед категорій земель за осно­вним цільовим призначенням окремо виділяється така категорія, як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення.

До складу земель ПЗФ включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, НПП, біосферні заповідники, РЛП, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні па­рки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 45 ЗК України передбачено, що землі ПЗФ можуть пере­бувати у державній, комунальній та приватній власності. Разом із тим, слід зазначити, що в пп. в) та е) ч. 3 ст. 83 ЗК України закріплено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у прива­тну власність, належать: в) землі під об'єктами ПЗФ, історико- культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу еколо­гічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;... е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та ПЗФ, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділян­ках дна водних об'єктів.

Подібна ж норма передбачена п. в) ч. 3 ст. 84 ЗК України: до зе­мель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать: в) землі під об'єктами ПЗФ та історико- культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення. Також обмеження щодо передачі земель ПЗФ у приватну власність містяться у пп.

Вбачається, що вказані норми ЗК України, що закріплюють мож­ливість перебування земель природно-заповідного та іншого приро­доохоронного призначення у державній, комунальній та приватній формі власності, повинні кореспондувати ст. 4 ЗУ «Про природно- захисний фонд України», де закріплено, що території природних за­повідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані НПП, є власністю українського народу.

РЛП, зони (буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників), землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані НПП, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва мо­жуть перебувати як у власності українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Таким чином, саме зазначені вище об'єкти та території ПЗФ та їх­ні частини (за винятком тих, стосовно яких закріплено їхнє перебу­вання виключно у власності українського народу) можуть перебувати в інших формах власності.

Крім того, ЗУ «Про природно-захисний фонд України» містить ще одну імперативну вимогу щодо форми власності об'єктів ПЗФ. У ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про ПЗФ України» визначено, що ботанічні сади, ден­дрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття ЗУ «Про природно-захисний фонд України» (16 червня 1992 р.), не підлягають приватизації.

Також гарантією незмінності правового режиму земель, що часто є гарантією функціонування самих об'єктів та територій ПЗФ, є відне­сення земель ПЗФ (разом із рядом інших видів земель за ґрунтовими якостями або цільовим призначенням) до особливо цінних земель (ст. 150 ЗК України). Цією ж статтею передбачено, що вилучення осо­бливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допуска­ється, за винятком випадків їхнього вилучення (викупу) для будівни­цтва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропере­дач та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призна­чення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їхньою експлуатацією, за постановою КМ України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується ВР України.

Статтею 7 ЗУ «Про природно-захисний фонд України» забороне­но на землях ПЗФ та іншого природоохоронного або історико- культурного призначення будь-яку діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних, історико- культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їхньому викорис­танню за цільовим призначенням.

Межі територій та об'єктів ПЗФ встановлюються в натурі відпові­дно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів ПЗФ у натурі їхні межі визначаються відповідно до проектів створення те­риторій та об'єктів ПЗФ.

На використання земельної ділянки або її частини в межах ПЗФ мо­же бути встановлене обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній ре­єстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

ЗК України у ст. 111 деталізовано порядок таких обмежень (обтя­жень). Право на земельну ділянку може бути обмежене (обтяжене) за­коном чи актом уповноваженого на це органу державної влади, посадо­вої особи або договором шляхом встановлення: а) заборони на користу­вання та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження;

б) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділян­ки протягом встановлених строків; в) заборони на провадження окре­мих видів діяльності; г) заборони на зміну цільового призначення земе­льної ділянки, ландшафту; ґ) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; д) умови додержання природоохо­ронних вимог або виконання визначених робіт; е) умови надавати пра­во полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй зе­мельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, ви­значені у пп. б-е, підлягають державній реєстрації в Державному зе­мельному кадастрі, а заборони на користування та/або розпоряджен­ня, у тому числі шляхом відчуження земельної ділянки, підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію речо­вих прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі зміни форми власності на землю, на якій знаходяться зака­зники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово­паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їхньої охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охорон­ного зобов'язання.

Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно ство­рені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та ПЗФ, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів або на земельних ділян­ках дна водних об'єктів.

Слід наголосити, що ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, ін­ших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»^[369] регулюються питання, пов'язані з необхідністю вику­пу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, до яких, зокрема, відноситься роз­ташування об'єктів ПЗФ. У разі неотримання згоди власника земель­ної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність за рішенням суду.