4. Правовий режим екологічно уражених земель

Глави 27 і 28 ЗК встановлюють правовий режим техногенно забруднених, деградованих і малопродуктивних земель. Внаслі­док катастрофи на Чорнобильської АЕС велика кількість земель зазнала радіоактивного забруднення.

Згідно зі ст. 169 ЗК техногенно радіоактивними забрудне­ними визнаються землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель і нега­тивних наслідків для довкілля і здоров\'я людей. До техногенно забруднених належать землі радіаційно небезпечні і радіоак­тивно забруднені землі, і землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. Техногенно забруднені землі — різновид деградованих. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання. Особливості режиму і порядку використання тех­ногенно забруднених земель встановлюються законодавством

України.

У ст. 170 ЗК окремо закріплюється, що техногенно забруд­неними визначаються землі сільськогосподарського призначен­ня, на яких не забезпечується одержання продукції, що відпо­відає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), та підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Правовий режим зони екологічного лиха в першу чергу визначається Законом України від 27 лютого 1991 р. "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Законом України від 28 лютого 1991 р. "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи" (в редакції Закону від 19 грудня 1991 р.).

Відповідно до Закону "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" до територій, що зазнали радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать території, на яких виникло стале забруднення довкілля радіоактивними речовинами, що може призвести до опромінення населення на рівні понад 1 мЗв (0,1 бер) у рік.

Такими зонами є:

1) зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;

2) зона безумовного (обов\'язкового) відселення — це тери­торія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0, 5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення — це тери­торія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період; \'

4) зона посиленого радіологічного контролю — це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінен­ня людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержала у доаварійний період.

У ст. З зазначеного Закону визначено що радіаційно небез­печні землі це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської й іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають національним та між­народним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

Згідно зі ст. 16 Закону у зоні гарантованого добровільного відселення забороняється: будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов\'язаних із забезпе­ченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя і праці; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, що не відпо­відає вимогам норм радіаційної безпеки; внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України.

У зоні посиленого радіоекологічного контролю забороняється: будівництво санаторіїв, піонерських таборів, баз і будинків від­починку, а також будівництво нових підприємств, що шкідливо впливають на здоров\'я населення і навколишнє середовище; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, що не відповідає вимогам норм ра­діаційної безпеки; внесення пестицидів, гербіцидів, отруто­хімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабі­нету Міністрів України. У зоні посиленого радіоекологічного контролю застосовуються заходи соціального захисту населення, що гарантовані ст. 17 Закону "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи", за винятком добровільного переселення людей із зони.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про охорону земель" деградація земель — природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов\'язаних із землею природних компонентів.

З наведених вище положень можна зробити висновок, що за своїм змістом поняття "малопродуктивні" є ширшим за по­няття "деградовані" землі. Деградованими визнаються землі, на яких у результаті антропогенних чи природних чинників відбуваються сталі негативні зміни стану ґрунтів. Загальна площа деградованих і малопродуктивних угідь в України становить 5133,7 тис. га чи 8,51% земельного фонду України. Згідно з ст. 12 Закону "Про плату за землю" земельний податок за сіль­ськогосподарські угіддя радіоактивно забруднених територій земельних ділянок не стягується.