2 Правовий режим земель промисловості

Промисловими підприємствами, розташованими на землях несільськогосподарського призначення, є підприємства, обов\'язковим елементом функціонування яких є виробництво певної продукції сировини, розробка надр.

Землекористування виробничих та обробних підприємств на несільськогосподарського призначення є найбільш поширеним цьому суб\'єктами права на землю є державні, комунальні , корпоративні, кооперативні і приватні промислові підприємства, а також фізичні особи, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю. Підприємствам, які знаходяться у державній, комунальній власності, а також власності громадських організацій інвалідів України, земельні ділянки надають на праві постійного користування, а корпоративним, кооперативним, приватним підприємствам і фізичним особам

на праві оренди або надаються їм у власність.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються згідно із затвердженими у встановленому порядку державними нормами і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Промислові підприємства, на користь, провадилося вилучення (викуп) сільськогосподарських та лісогосподарських земель, зобов\'язані відшкодувати відповідним власникам землі та землекористувачам пов\'язані з цим , включаючи упущену вигоду, а також втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відповідним місцевим радам, якщо такі землі вилучалися (викупалися) для ї, не пов\'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Навколо промислових підприємств залежно від характеру виробництва створюються відповідно до затверджених у вста­новленому порядку норм санітарно-захисні та охоронні зони. Цими ж нормами визначається правовий режим використання земель тих зон, у межах яких заборонене житлове будівництво. Власники землі і землекористувачі, землі яких опиняються у межах зазначених зон, не позбавляються права власності на них або права користування ними. Права та обов\'язки підпри­ємств виробляючої та обробної промисловості як суб\'єктів права на землю мають загальний для всіх власників землі і земле­користувачів характер і визначаються ст.ст. 90, 91, 95 і 96 ЗК.

Землекористування гірничодобувних підприємств тісно пов\'язане з використанням надр землі, так само як відносини щодо надрокористування пов\'язані з земельними відносинами. Добувна промисловість становить сукупність промислових під­приємств, що займаються гірничими розробками і гірничим промислом, тобто розробкою і добуванням корисних копалин. Відносини у сфері діяльності цих підприємств входять до складу гірничих відносин. До останніх належать також відносини, пов\'язані з геологічним вивченням, у тому числі дослідно-про­мисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодер­жавного значення; добуванням корисних копалин; будівництвом та експлуатацією підземних споруд, не пов\'язаних з добуван­ням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об\'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (на­укові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам\'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); з охороною надр і задоволенням інших потреб.

Земельні відносини, пов\'язані з діяльністю зазначених під­приємств, складають особливу групу відносин, що відзнача­ються певною специфікою.

Усі корисні копалини поділяються на копалини загально­державного (рудні та нерудні; тверді, рідкі і газоподібні) та місцевого (пісок, глина, камінь, гравій, гіпс, вапно) значення, їх віднесення до тієї або іншої категорії здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Таке роз­межування є юридичною підставою встановлення різного право­вого режиму для різних ділянок надр.

Зміст правового режиму ділянок надр визначають порядок надання малих ділянок і право користування ними, а також порядок регулювання інших відносин, пов\'язаних з надрокористування. Надра є виключною власністю народу України і надаються лише у користування. Це не означає, що земельні ділянки, у межах яких залягають корисні копалини, не можуть знаходитися у приватній власності. Однак самі надра, вклю­чаючи корисні копалини, що виходять на поверхню землі, є об\'єктами права власності народу нашої держави, який здій­снює це право через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК, органи місцевого самоврядування, окремими повнова­женнями наділені також органи виконавчої влади.

Використовувані й невикористовуванні ділянки надр, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) еко­номічної зони, складають державний фонд надр. Управління зазначеним фондом, його використання і охорону здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди, Мінпраці, інші держав­ні органи, органи виконавчої влади та місцевого самовряду­вання відповідно до законодавства.

Суб\'єктами права користування надрами можуть бути під­приємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи. Згідно зі ст. 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування. Тимчасове користування може бути коротко­строковим (до 5 років) і довгостроковим (до 12 років). У разі необхідності ці строки тимчасового користування подовжуються. Постійне користування надрами не обмежене заздалегідь вста­новленими строками. Перебіг строку починається з дня одер­жання спеціального дозволу на користування надрами, якщо в ньому не передбачене інше.

Надання земельних ділянок для потреб, пов\'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством. Так, відповідно до ч. 4 ст. надання ділянок для зазначених потреб проводиться оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Спеціальний дозвіл на користування надрами стан документ, що посвідчує право і? власника на користування ділянкою надр у певних межах відповідно до зазначеної протягом установленого строку. Спеціальні дозволи користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям, а громадянам, які мають відповідну кваліфікацію та необхідні для цього матеріально-технічні й економічні можливості для користування надрами. Та обставина, що користувач вже є власником земельної ділянки, не звільняє його від необхідності одержання спеціального дозволу на надрокористування. .

Надання спеціального дозволу здійснюється після погодження з відповідною місцевою радою питання про над земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, у наданні ділянки немає потреби. Для окремих видів користування надрами або окремих надрокористувачів можуть встановлюватися певні обмеження, передбачені законодавством.

Спеціальні дозволи на користування надрами надають спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Мінприроди, як прав конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінет Міністрів України.

Право на користування надрами посвідчується актам надання гірничих відводів, їх надання здійснюється відповідно до Положення про порядок надання гірничих відводів. Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов\'язаних з видобуванням. Користування надрами за межами гірничих подів забороняється. Межами гірничих відводів вважаються проекції на земну поверхню контурів залягання корисних копалин. Користування надрами без надання гірничого відводу о спеціального дозволу здійснюється у випадках, передбачених Кодексом України про надра. Так, для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, а також добування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надання гірничих відводів не потрібне.

Власники землі та землекористувачі у межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу добувати для своїх господарських і побутових цілей корисні копалини місцевого значення, торф загальною глибиною розробки до 2 м і прісні підземні води до 20 м та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з Застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть Призвести до небажаних змін навколишнього природного сере­довища, погоджуються з місцевими радами та органами Мін­природи на місцях.

Права та обов\'язки землекористувачів та умови користуван­ня земельними ділянками, наданими для гірничих розробок, встановлені нормами ст.ст.

""Про видобування і переробку уранових руд", Положенням про Порядок надання гірничих відводів, і конкретизуються у від­повідних рішеннях про надання таких ділянок. Користувачі Земельних ділянок мають право вести забудову відповідно до цільового призначення наданих їм земель, використовувати Лісові насадження, загальнопоширені корисні копалини для Масних потреб, водні об\'єкти для своїх потреб, якщо у рішенні Не зазначене інше. Вони зобов\'язані по закінченні робіт при­водити займані ними землі у стан, придатний для використання за їх попереднім цільовим призначенням. Зокрема, земельні ділянки, які вивільняються землекористувачами на наданих їм сільськогосподарських землях або лісових угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для їх використання в сіль­ському, лісовому, рибному господарстві, житловому будівництві або садівництві.

У разі порушення ґрунтового покриву в процесі надрокористування відповідні суб\'єкти зобов\'язані знімати і зберігати верхній родючий шар земельних ділянок, а в подальшому здійснювати землювання, тобто наносити його на малопродуктивні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву з метою залучення їх у сільськогосподарське виробництво. Крім того, на зел користувачів та надрокористувачів покладено обов\'язок вча5 здійснювати рекультивацію порушених земель і передавати їх у встановлені строки землекористувачам, у яких вони були вилучені. Умови і строки відновлення цих земель, а також пор їх передачі колишнім власникам визначаються органами, надали земельні ділянки.