Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв\'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Згідно з ч. 1 ст. 65 ЗК до земель промисловості, транспорту, зв\'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (далі — землі несільськогосподарського призначення) належать земельні ділянки, надані у встановленому порядку підприємствам, уста­новам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Основним цільовим призначенням розглядуваної категорії земель є їх використання з метою, обумовленою діяльністю розташованих на них об\'єктів. Відмінна риса правового регу­лювання земель несільськогосподарського призначення полягає у постійній появі під впливом науково-технічного прогресу нових форм їх цільового використання. Так, розвиток науки і техніки, особливо в останні десятиліття, привів до появи таких землекористувачів, як аеропорти, космодроми, атомні електрос­танції, телецентри тощо. У силу цієї обставини законодавець залишив перелік видів і форм використання зазначеної катего­рії земель відкритим, закінчивши його словосполученням "землі іншого призначення".

Характерною ознакою правового режиму земель несільськогосподарського призначення є та обставина, що вони просторово-операційним базисом для розміщення

об\'єктів і споруд різного господарського призначення і не є сільськогосподар­ськими, тобто засобом виробництва у сільському господарстві. Це зумовлює необхідність раціонального використання цих земель, тобто максимальної економії земельних площ під час їх відведення під відповідні несільськогосподарські об\'єкти.

Особливості правового режиму земель несільськогосподарського призначення породжуються шкідливим характером виробничої діяльності розташованих на них підприємств, що у багатьох випадках вимагає створення спеціальних захисних зон.

Охоронні зони створюються уздовж ліній зв\'язку, електро­передачі, земель транспорту, навколо промислових об\'єктів тощо. Охоронні зони мають забезпечувати нормальні умови експлуатації зазначених об\'єктів, запобігати їх ушкодженню, а також зменшувати негативний вплив цих об\'єктів на довкілля і людину. Правовий режим охоронних зон залежить від особли­востей об\'єкта, розташованого на землях несільськогосподарського призначення.

Зони санітарної охорони створюються навколо об\'єктів, де є підземні й відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водо­очисні споруди, водоводи, заклади оздоровчого призначення тощо з метою їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Санітарно-захисні зони створюються навколо об\'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою виокремлення їх від територій житлової забудови.

Зони особливого режиму використання земель створюються для забезпечення функціонування військових об\'єктів, збереження озброєнь, військової техніки та іншого військового майна, державного кордону України, а також захисту населення, господарських об\'єктів і навколишнього природного середовища від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, які виникнути на цих об\'єктах.

Створення спеціальних захисних зон не позбавляє власни­ків землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, землі яких опиняються у межах таких зон, права користування ни­ми. Однак на цих землях відповідно до ст.ст. 112—115 ЗК запроваджується режим обмеження або повної заборони окремих видів діяльності, що не сумісні з тими цілями, для досягнення яких створюються спеціальні захисні зони. Так, наприклад, у межах охоронних зон ліній електропередачі забороняється палити багаття, тримати худобу, складувати корми, будівельні, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні матеріали, добрива тощо.

Власникам землі і землекористувачам, на землях яких вста­новлюються захисні зони, відшкодовуються збитки, пов\'язані з обмеженням їх прав, включаючи неодержані доходи. Згідно зі ст.ст. 90, 95, 97, 101 і розділом V ЗК це мають робити ті підприємства, установи та організації й громадяни, діяльність яких породжує необхідність встановлення таких зон\'.

Земельна ділянка несільськогосподарського призначення може мати різний правовий режим залежно від того, у межах якої категорії земель вона знаходиться. Наприклад, якщо землі транспорту знаходяться у межах земель сільськогосподарського призначення, вони набувають режим останніх. Однак ці землі, розташовані на землях населених пунктів, здобувають режим земель житлової та громадської забудови.

Правовий режим земель несільськогосподарського призна­чення регулюється загальними і спеціальними нормами. До загальних належать норми законів "Про транспорт", "Про охо­рону навколишнього природного середовища", Законі України від 16 жовтня 1997 р. "Про електроенергетику" та інші норма­тивні акти загального характеру. Вони регламентують загальні вимоги до використання цих земель, відносини, пов\'язані з забезпеченням їх охорони, тощо. Спеціальними нормативними актами є ЗК та інші акти земельного законодавства, які регулю­ють умови і порядок надання земель несільськогосподарського призначення у власність і користування, у тому числі на умовах оренди, а також умови і порядок їх вилучення і викупу, права й обов\'язки власників землі і землекористувачів.