5. Правовий режим земель, наданих для потреб оборони та іншого призначення

Землі оборони згідно з ч. 1 ст. 77 З К визначаються як землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства нашої держави.

Правовий режим земель, наданих для потреб оборони, визна­чається загальними нормами законодавства про землі несільськогосподарського призначення, зокрема нормами ЗК, законів України від 4 листопада 1991 р. "Про державний кордон Ук­раїни", від 21 вересня 1999 р. "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", від 21 вересня 1999 р. "Про госпо­дарську діяльність у Збройних Силах України", від 27 листопада 2003 р. "Про використання земель оборони" тощо.

Правовий режим земель оборони має певні особливості, які суттєво впливають на відносини щодо їх використання та охорони. Склад таких земель є досить неоднорідним. До них належать, зокрема, земельні ділянки, відведені для організації охорони державного кордону, дислокації військових частин, розміщення та функціонування підприємств та установ, діяль­ність яких безпосередньо пов\'язана із забезпеченням обороно­здатності країни чи окремих оборонних об\'єктів тощо, а також землі, зайняті військово-морськими базами, полігонами, військо­вими таборами, військовими складами тощо.

Відповідно до ст. 115 ЗК зони особливого режиму викорис­тання земель створюються навколо військових об\'єктів Зброй­них Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення фун­кціонування цих об\'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об\'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об\'єктах. Крім того, згідно з вимогами законів "Про використання земель обо­рони", "Про державний кордон України" і постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 "Про прикор­донний режим" встановлені розміри і режим особливих тери­торій — прикордонних смуг і контрольованих прикордонних районів, у межах яких здійснюється діяльність по охороні державного кордону. Правове регулювання використання і охорони інших видів земель оборони на сьогоднішній день відсутнє.

Незалежно від завдань і функцій, покладених на силові структури, вони користуються правами і виконують загальні для усіх землекористувачів обов\'язки, пов\'язані з забезпеченням раціонального використання та ефективної охорони земельних ресурсів. В межах і навколо місць розташування військових частин можуть встановлюватися зовнішні і внутрішні заборонні зони. Зовнішні заборонні зони встановлюються за межами військових частин і залишаються у користуванні суміжних землекористувачів. Внутрішні заборонні зони встановлюються на територіях військових частин і знаходяться у їх користу­ванні. Межі, розміри і правовий режим цих зон визначаються в рішеннях про надання земельних масивів або встановлю­ються згідно з чинним земельним законодавством. Якщо землі оборони знаходяться у межах інших категорій земель, наприк­лад, на землях лісового або водного фонду, режим їх викорис­тання визначається нормами земельного, лісового і водного законодавства.

Землі оборони можуть використовуватися лише згідно з тим призначенням, яке було встановлено рішенням про надання земельної ділянки у користування. Так, землі, надані військовим частинам для виробництва сільськогосподарської продукції, наприклад, для ведення підсобних господарств, належать до земель сільськогосподарського призначення, а тому на них поширюється відповідний правовий режим. Згідно з ст. 4 Закону "Про використання земель оборони" військові частини за по­годженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Органи місцевого самоврядування вправі пере­давати тимчасово невикористовуванні земельні ділянки, надані для потреб оборони, у користування громадянам і юридичним особам на умовах оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЗК землі оборони перебувають тільки у державній та комунальній власності і надаються у постійне користування відповідним суб\'єктам. Причому, у переважній більшості випадків, такі землі є об\'єктом права саме державної власності. У комунальну власність, згідно зі ст. 84 ЗК можуть передаватись земель оборони, крім земельних ділянок під об\'єк­тами соціально-культурного, виробничого та житлового призна­чення.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК використання земель оборони, в тому числі у господарських цілях, можливе лише за умов, коли межі земельних ділянок встановлені в натурі (на місце­вості), суб\'єкти землекористування одержали документи, що посвідчують право на них, та здійснена їх державна реєстрація.

Правовий режим земель прикордонних військ, наданих для потреб оборони, має деякі особливості. Діяльність по охороні державного кордону здійснюється у межах особливих терито­рій — прикордонних смуг і контрольованих прикордонних районів, розміри і режим яких встановлюються відповідно до вимог законів "Про використання земель оборони" та "Про державний кордон України" і постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 "Про прикордонний режим".

Прикордонна смуга становить ділянку місцевості, яка вста­новлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Вона не може бути меншою за ширину смуги місцевості, що знахо­диться в межах, розташованих від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Контрольований прикордонний район — це ділянка місце­вості, визначена в межах території району, міста, селища або села і прилегла до державного кордону або узбережжя моря, що охороняється органом Державної прикордонної служби України, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів. За погодженням з місце­вими державними адміністраціями і відповідними підрозділами прикордонних військ у межах прикордонної смуги і контрольо­ваного прикордонного району для здійснення певних видів діяльності виконуються такі заходи: визначаються місця масо­вого відпочинку населення і місця для купання й рибальства, а також встановлюється порядок їх обладнання і використання; умови тримання й випасання худоби на чітко визначених місцях за умови сприятливої епізоотичної ситуації та належного заго­родження цих місць власниками худоби; режими виконання сільськогосподарських і будівельних робіт, рубок лісу, ведення полювання, водокористування та інших видів господарської діяльності.

З метою охорони території нашої країни від занесення з інших держав збудників карантинних хвороб тварин або са­мостійного поширення через кордон карантинних об\'єктів рослин вздовж державного кордону встановлюється профілак­тична смуга, у якій забороняється тримання і випасання худоби. У межах ширини профілактичної смуги і контрольованого при­кордонного району здійснюються й інші заходи, спрямовані па здійснення контролю за санітарно-карантинним, ветеринар­ним, фітосанітарним та екологічним станом.

Землі для потреб органів внутрішніх справ надаються уста­новам МВС та Державного департаменту України з питань ви­конання покарань. їх правовий режим має деякі особливості, що обумовлені специфікою функцій, які виконуються підроз­ділами цих органів. Так, у віданні Державного департаменту України з питань виконання покарань знаходяться спеціальні виправні установи (колонії, в\'язниці тощо), які є суб\'єктами землекористування, що здійснюють деякі види лісокористу­вання (рубання лісу), надрокористування (добування деяких видів корисних копалин), водокористування тощо. Спеціальне несільськогосподарське використання земель здійснюється ними з урахуванням цілей і завдань, визначених у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затв. Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р., і нормативно-правових актах, що регулюють діяльність виправних установ.