Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.

Право лісокористування в юридичній літературі розгляда­ється як один з важливих правових Інститутів лісового права, що містить сукупність правових норм, які встановлюють умови і порядок багатоцільового раціонального використання, від­творення І охорони лісів, ведення лісового господарства, права і обов\'язки лісокористувачів, з урахуванням потреб суспільства в одержанні деревної та недеревної продукції, використання інших корисних властивостей лісу1.

Право лісокористування є складовою частиною права при­родокористування, тому йому притаманні всі загальні особливості останнього. Разом з тим право лісокористування має певні особливості, що обумовлено формами власності на ліси, їх право­вим режимом, значимістю лісів, їх екологічної, культурно-оздоровчої та інших функцій1.

Користування земельними ділянками лісогосподарського призначення може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без. встановлення строку надаються спе­ціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У пос­тійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку нада­ються спеціалізованим комунальним лісогосподарським під­приємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, терито­ріальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколиш­нього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується дер­жавним актом на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджена постановою Кабінету Мі­ністрів України від 2 квітня 2002 р. № 445 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою".

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, над­силають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами земельних ресурсів та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподар­ським підприємствам Держкомлісгоспу для узагальнення і по дання органам Держкомлісгоспу до 1 травня зведеної облікової інформації1.

Надання земельних ділянок лісогосподарського призначен­ня в тимчасове користування передбачено в ст. 18 ЛК, в якій встановлено, що об\'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Суб\'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісо-користувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Тимчасове користування лісами, в свою чергу, поділяється на довгострокове (строком від ! до 50 років) і короткострокове (строком до 1 року). Довгострокове тимчасове користування лісами — це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського госпо­дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, терито­ріальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лІсокористува-чем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісо­вого господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заго­тівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових корис гувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного дісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, грома­дянам України, іноземцям та особам без громадянства, а також іноземним юридичним особам.

Підставами припинення права постійного користування лісами є: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку встановленому законом; вико­ристання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навко­лишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у ви­падках: добровільної відмови від використання лісових ресурсів; закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; припинення діяльності лісокористувачів, яким було надане право використання лісових ресурсів; припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використан­ня лісових ресурсів; порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; використання лісо­вих ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; порушення встановлених строків справ­ляння збору за використання лісових ресурсів; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; не відшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господар­ству внаслідок порушень лісового законодавства, та невико­нання вимог щодо усунення виявлених недоліків. Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установле­ному порядку шляхом анулювання лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка тими органами, які їх видали.

Інститут лісового права, що включає в себе сукупність право­вих норм, що регулюють відповідну групу лісових право­відносин, є правом лісокористування з об\'єктивної точки зору. Право лісокористування з суб\'єктивної точки зору — це су­купність повноважень особи щодо використання, охорони, за­хисту і відтворення лісів. Після набрання ЛК чинності в редакції 2006 р. інститут права лісокористування зазнав суттєвих змін. Це, перш за все, пов\'язано з тим що чинний ЛК закріпив право приватної власності на ліси, що не могло не позначитися на правовому статусі лісокористувачів. У ст.ст. 19—21 ЛК сфор­мульовані права та обов\'язки лісокористувачів при здійсненні ними лісокористування.

Постійні лісокористувачі мають: право самостійно господа­рювати в лісах; виключне право на заготівлю деревини; право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від ЇЇ реалі­зації; право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Постійні лісокористувачі зобов\'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових на­саджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законо­давства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове госпо­дарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та від­творення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встанов­леного законодавством режиму використання земель; забезпе­чувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об\'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зник­нення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угру­повань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; забезпечувати безперешкодний доступ до об\'єктів електромереж та Інших інженерних споруд, що проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового корис­тування мають право на: здійснення господарської діяльності у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із влас­никами лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи під її реалізації. Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування мають право: здійснювати ви­користання лісових ресурсів з додержанням вимог спеціаль­ного дозволу; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тим часові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції; власності на заготовлену ними н результаті використання лісових ресурсів продукцію та до­ходи від її реалізації; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.

Тимчасові користувачі які здійснюють право користування лісовими ресурсами до довгостроковій основі повинні: присту­пати до використання лісів у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, перед­баченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи спо­собами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природ­них комплексів і об\'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного І рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав

інших лісокористувачів.

Що стосується тимчасових користувачів, які здійснюють користування лісовими ресурсами на умовах короткострокового користування, то ЛК встановлено наступні обов\'язки: здійсню­вати використання лісових ресурсів за встановленими правилами І нормами; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови, для охорони, захисту та відтворення лісів, .

Слід зазначити, що перелік обов\'язків, встановлених ЛК для лісокористувачів, не є вичерпним. Додаткові обов\'язки для лісокористувачів можуть бути встановлені у законі, а також у договорі (лише для тимчасових лісокористувачів, які здійснюють довгострокове лісокористування). Те, що додаткові обов\'язки тимчасових лісокористувачів, які здійснюють короткострокове лісокористування відповідно до ч. 2 ст. 21 ЛК, не можуть бути встановлено у спеціальному дозволі, який надається їм влас­никами чи постійними користувачами лісів, слід вважати не­доліком ЛК тому, що цим він не дає змоги враховувати інди­відуальні особливості окремих лісів та ділянок лісу при видачі дозволу.