Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використаняя

1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільсько­господарської продукції, здійснення сільськогоспо­дарської науково-дослідної та навчальної діяльнос­ті, розміщення відповідної виробничої інфраструкту­ри або призначені для цих цілей.

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); -

б) не сільського сподар ські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель

* лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

3. Землі сільськогосподарського призначення пе­редаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам — для ведення особистого селян­ського господарства, садівництва, городництва, сіно­косіння та випасання худоби, ведення товарного сіль­ськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробниц­тва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним уста­новам та навчальним закладам, сільським профе­сійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, про­паганди передового досвіду ведення сільського гос­подарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, уста­новам та організаціям, релігійним організаціям І

50

об\'єднанням громадян — для ведення підсобного сіль­ського господарства.

4. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним грома­дянам, особам без громадянства, іноземним юридич­ним особам та іноземним державам.

У ст. 22 дається визначення земель сільськогоспо­дарського призначення та конкретизуються види зе­мель (угідь), які відносяться до даної категорії земель.

Юридичним критерієм віднесення земельних діля­нок до земель сільськогосподарського призначення є: а) передача земель у власність чи їх надання у корис­тування громадянам та юридичним особам для вироб­ництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфра­структури; б) призначення земель для цілей виробни­цтва сільськогосподарської продукції, здійснення сіль­ськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфра­структури.

Землі сільськогосподарського призначення склада­ються із сільськогосподарських та несільськогосподар-ських угідь. До сільськогосподарських угідь відносять­ся землі, які використовуються у якості основного за­собу сільськогосподарського виробництва: 1) рілля, тобто землі, які регулярно розорюються з метою ство­рення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур; 2) багаторічні наса­дження — сільськогосподарські угіддя, на яких виро­щуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду (сади, виноградники, хмільники тощо); 3) сіножаті-сільсько-одарські угіддя, на яких вирощується трав\'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худо­би; 4) пасовища-сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав\'яниста рослинність з метою випасан­ня худоби; 5) перелоги-сільськогосподарські угіддя, як правило, рілля, які тимчасово виведені з активного сіль­ськогосподарського обробітку (розорювання) з метою природнього відновлення родючості грунтів.

До земель сільськогосподарського призначення на­лежать також землі, які використовуються в якості просторового базису для розміщення об\'єктів, техноло­гічно тісно пов\'язаних з веденням сільськогосподар­ського виробництва (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смути та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами), а також де-градовані землі, які тимчасово виведені із активного сільськогосподарського обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення родю­чості грунтів.

Відповідно до закріпленого Кодексом принципу ці­льового використання земель землі сільськогосподарсь­кого призначення підлягають використанню виключно відповідно до їх цільового призначення.

виробництва. Нарешті, несільськогосподарські підпри­ємства, установи та організації, релігійні організації і об\'єднання громадян мають право на отримання земель сільськогосподарського призначення для ведення під­собного сільського господарства, тобто для вирощуван­ня сільськогосподарської продукції, певна частина якої використовується для задоволення внутрішніх сировин­них потреб чи для реалізації (передачі) працівникам несільськогосподарських підприємств, установ та орга­нізацій, членам релігійних організацій і об\'єднань гро­мадян.

За загальним правилом, землі сільськогосподарсь­кого призначення можуть набуватись у приватну вла­сність лише громадянами України та юридичними особами України. Іноземні громадяни, особи без грома­дянства, а також іноземні юридичні особи та іноземні держави такого права не мають. Із цього правила є виключення, передбачене ст. 81. Згідно цієї статті, іно­земні громадяни та особи без громадянства, а також іноземні юридичні особи можуть набути право власно­сті на земельну ділянку сільськогосподарського при­значення у випадку її успадкування.

53

ності. За рішення відповідних органів виконавчої вла­ди чи органів місцевого самоврядування такі земельні ділянки можуть бути переведені до складу земель сіль­ськогосподарського призначення і надані для сільсь­когосподарського використання.

* Земельний кадастр містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий ре­жим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кіль­кісну та якісну характеристику, розподіл серед влас­ників землі та землекористувачів (ст. 193). Викорис­товуючи такі відомості, перш за все дані бонітування грунтів (ст. 199) та економічної оцінки земель (ст. 200), відповідні органи виконавчої влади та місцевого само­врядування приймають рішення про переведення зе­мель несільськогосподарського призначення до скла­ду земель сільськогосподарського призначення.

У даній статті міститься рекомендаційна норма про збереження при можливості фонду сільськогосподар­ських земель та уникнення їх необгрунтованого вилу­чення для несільськогосподарських потреб. Стаття рекомендує органам виконавчої влади та місцевого самоврядування надавати для потреб, не пов\'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва (для будівництва промислових підприємств, об\'єктів житло­во-комунального господарства, залізниць і автомобіль­них шляхів, ліній електропередачі та зв\'язку, магіст­ральних трубопроводів тощо), переважно несільського-сподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гір­шої якості.

Лінійні об\'єкти, до яких відносяться лінії електро­передачі і зв\'язку, нафто- та газопроводи та інші ко­мунікації, щільно розташовані по всій території краї­ни і займають велику сукупну площу земель. Прохо­дячи через територію сільськогосподарських угідь, вони створюють незручності щодо використання технологіч­них сільськогосподарських машин та механізмів при проведенні польових робіт. В зв\'язку з цим у даній статті міститься рекомендація щодо необхідності за­безпечення проведення лінійних об\'єктів вздовж авто­мобільних трас, залізничних та інших шляхів тощо.