<<
>>

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використаняя

1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільсько­господарської продукції, здійснення сільськогоспо­дарської науково-дослідної та навчальної діяльнос­ті, розміщення відповідної виробничої інфраструкту­ри або призначені для цих цілей.

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); -

б) не сільського сподар ські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель

* лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

3. Землі сільськогосподарського призначення пе­редаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам — для ведення особистого селян­ського господарства, садівництва, городництва, сіно­косіння та випасання худоби, ведення товарного сіль­ськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробниц­тва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним уста­новам та навчальним закладам, сільським профе­сійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, про­паганди передового досвіду ведення сільського гос­подарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, уста­новам та організаціям, релігійним організаціям І

50

об\'єднанням громадян — для ведення підсобного сіль­ського господарства.

4. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним грома­дянам, особам без громадянства, іноземним юридич­ним особам та іноземним державам.

У ст. 22 дається визначення земель сільськогоспо­дарського призначення та конкретизуються види зе­мель (угідь), які відносяться до даної категорії земель.

Юридичним критерієм віднесення земельних діля­нок до земель сільськогосподарського призначення є: а) передача земель у власність чи їх надання у корис­тування громадянам та юридичним особам для вироб­ництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфра­структури; б) призначення земель для цілей виробни­цтва сільськогосподарської продукції, здійснення сіль­ськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфра­структури.

Призначення земель для зазначених цілей може встановлюватися шляхом зміни цільового при­значення земельних ділянок, які не належать до земель сільськогосподарського призначення і є землями запа­су, з віднесенням їх до земель сільськогосподарського призначення.

Землі сільськогосподарського призначення склада­ються із сільськогосподарських та несільськогосподар-ських угідь. До сільськогосподарських угідь відносять­ся землі, які використовуються у якості основного за­собу сільськогосподарського виробництва: 1) рілля, тобто землі, які регулярно розорюються з метою ство­рення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур; 2) багаторічні наса­дження — сільськогосподарські угіддя, на яких виро­щуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду (сади, виноградники, хмільники тощо); 3) сіножаті-сільсько-одарські угіддя, на яких вирощується трав\'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худо­би; 4) пасовища-сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав\'яниста рослинність з метою випасан­ня худоби; 5) перелоги-сільськогосподарські угіддя, як правило, рілля, які тимчасово виведені з активного сіль­ськогосподарського обробітку (розорювання) з метою природнього відновлення родючості грунтів.

До земель сільськогосподарського призначення на­лежать також землі, які використовуються в якості просторового базису для розміщення об\'єктів, техноло­гічно тісно пов\'язаних з веденням сільськогосподар­ського виробництва (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смути та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами), а також де-градовані землі, які тимчасово виведені із активного сільськогосподарського обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення родю­чості грунтів.

Відповідно до закріпленого Кодексом принципу ці­льового використання земель землі сільськогосподарсь­кого призначення підлягають використанню виключно відповідно до їх цільового призначення.

У цій статті визначаються види використання земель сільсько­господарського призначення, які відповідають їх цільо­вому призначенню, та особи, які мають право на отри­мання таких земель у власність та у користування. Так, громадяни мають право на отримання земель сіль­ськогосподарського призначення для ведення особи­стого селянського господарства, садівництва, городни­цтва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товар­ного сільськогосподарського виробництва. Сільськогос­подарські підприємства мають право на отримання зе­мель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сіль­ськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам землі сільсь­когосподарського призначення можуть надаватися для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, при яких зем­ля використовується головним чином (хоча й не виклю­чно) в якості основного засобу сільськогосподарського

виробництва. Нарешті, несільськогосподарські підпри­ємства, установи та організації, релігійні організації і об\'єднання громадян мають право на отримання земель сільськогосподарського призначення для ведення під­собного сільського господарства, тобто для вирощуван­ня сільськогосподарської продукції, певна частина якої використовується для задоволення внутрішніх сировин­них потреб чи для реалізації (передачі) працівникам несільськогосподарських підприємств, установ та орга­нізацій, членам релігійних організацій і об\'єднань гро­мадян.

За загальним правилом, землі сільськогосподарсь­кого призначення можуть набуватись у приватну вла­сність лише громадянами України та юридичними особами України. Іноземні громадяни, особи без грома­дянства, а також іноземні юридичні особи та іноземні держави такого права не мають. Із цього правила є виключення, передбачене ст. 81. Згідно цієї статті, іно­земні громадяни та особи без громадянства, а також іноземні юридичні особи можуть набути право власно­сті на земельну ділянку сільськогосподарського при­значення у випадку її успадкування.

Але набувши земельну ділянку у власність шляхом успадкування, такі особи зобов\'язані протягом одного року з момен­ту набуття права власності на земельну ділянку здій­снити її відчуження іншій фізичній чи юридичній особі України, яка згідно законодавства України має право володіти земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на праві власності. Що стосується юри­дичних осіб України, які мають право на набуття зе­мельних ділянок сільськогосподарського призначення у приватну власність, то Земельний кодекс (ст. 82) від­носить до них лише ті з них, які засновані громадяна­ми України та юридичними особами України. Тобто створені і зареєстровані в Україні юридичні особи, до складу засновників яких входить хоча б одна інозем­на юридична особа, іноземний громадянин чи особа без

53

ності. За рішення відповідних органів виконавчої вла­ди чи органів місцевого самоврядування такі земельні ділянки можуть бути переведені до складу земель сіль­ськогосподарського призначення і надані для сільсь­когосподарського використання.

* Земельний кадастр містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий ре­жим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кіль­кісну та якісну характеристику, розподіл серед влас­ників землі та землекористувачів (ст. 193). Викорис­товуючи такі відомості, перш за все дані бонітування грунтів (ст. 199) та економічної оцінки земель (ст. 200), відповідні органи виконавчої влади та місцевого само­врядування приймають рішення про переведення зе­мель несільськогосподарського призначення до скла­ду земель сільськогосподарського призначення.

У даній статті міститься рекомендаційна норма про збереження при можливості фонду сільськогосподар­ських земель та уникнення їх необгрунтованого вилу­чення для несільськогосподарських потреб. Стаття рекомендує органам виконавчої влади та місцевого самоврядування надавати для потреб, не пов\'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва (для будівництва промислових підприємств, об\'єктів житло­во-комунального господарства, залізниць і автомобіль­них шляхів, ліній електропередачі та зв\'язку, магіст­ральних трубопроводів тощо), переважно несільського-сподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гір­шої якості.

До несільськогосподарських угідь відно­сяться землі несільськогосподарського призначення, а також землі сільськогосподарського призначення, які використовуються в якості операційного базису (роз­міщення будівель, споруд тощо). До сільськогосподар­ських угідь гіршої якості відносяться угіддя, які ма­ють нижчий бал бонітету (ст. 199) або нижчу економіч­ну оцінку (ст. 200).

Лінійні об\'єкти, до яких відносяться лінії електро­передачі і зв\'язку, нафто- та газопроводи та інші ко­мунікації, щільно розташовані по всій території краї­ни і займають велику сукупну площу земель. Прохо­дячи через територію сільськогосподарських угідь, вони створюють незручності щодо використання технологіч­них сільськогосподарських машин та механізмів при проведенні польових робіт. В зв\'язку з цим у даній статті міститься рекомендація щодо необхідності за­безпечення проведення лінійних об\'єктів вздовж авто­мобільних трас, залізничних та інших шляхів тощо.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П та ін.. Земельний кодекс України. — X., 2002. — 600 с.. 2002

Еще по теме Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використаняя:

  1. 2.2.1. Загальні визначення земель сільськогосподарського призначення
  2. Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення.
  3. 3. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення
  4. Лекція № 1 Тема: Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення
  5. 2.2.5. Використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення з меліоративними системами
  6. Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
  7. Основними нормативними документами, регулюючими меха­нізм нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, є:
  8. Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
  9. Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
  10. Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
  11. Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
  12. Лекція № 3 Тема: Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
  13. 3.3. Статус земель сільськогосподарського призначення у майнових відносинах
  14. Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
  15. Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв\'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
  16. 2. Умови і порядок падання земель лісогосподарського призначеним та зміна їх цільового призначення.
  17. 2. Умови і порядок падання земель лісогосподарського призначеним та зміна їх цільового призначення.
  18. Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
  19. Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення
  20. 2.3.3. Порядок використання земель для будівництва
- Law - Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -