3. Правове регулювання використання земель транспорту

Згідно зі ст. 11 Закону "Про транспорт" до земель транспорту належать землі, надані згідно з ЗК підприємствам і організаціям транспорту (залізничного, водного (морського, річкового), автомобільного, авіаційного, міського електротранспорту, а та трубопровідного), для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об\'єктів.

Землями залізничного транспорту є землі, надані його підприємствам і організаціям. До їх складу входять землі, щ смугою відведення залізниць; під залізничним полотном та й облаштуванням; залізничні станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв\'язку водопостачання, каналізації, землі під захисні та укріплювальні насадження, службові, культурно-побутові будівлі та ін споруд, які створюються для обслуговування роботи залізничного транспорту. Основними нормативними актами, що

регулюють правовий режим земель залізничного транспорту, є Закон "Про транспорт" і Закон України від 4 липня 1996 "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України, за постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457, Правила технічної експлуатації залізниць України, за наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, а також Інструкція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затв. Міністерством шляхів Получення СРСР ЗО січня 1963 р.

Відповідно до проектів будівництва залізниць, крім смуги відведення до складу земель залізничного транспорту можуть також включатися ділянки, що не прилягають безпосередньо о смуги відведення, але необхідні для обслуговування конкретної залізниці (кар\'єри, щебеневі і шпалопрокочувальні заводи, насосні станції, залізничні селища тощо). Для забезпечення у Межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання і зв\'язку, інших пристроїв й Об\'єктів залізничного транспорту, а також у місцях, де існує небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селів, снігозанесень та інших небезпечних природних явищ, згідно зі ст.

Ширина охоронних зон визначається проектом. Ці зони не вилучаються зі складу земель, по яких вони проходять, але прано користування ними обмежується в інтересах обслуговування залізниці. У межах охоронних зон забороняється: зводити будівлі і споруди; розробляти кар\'єри; споруджувати лінії зв’язку , силові повітряні та кабельні мережі; влаштовувати дороги безпосередньо під проводами і ближче 3 м від крайнього проводу для проїзду автомобілів висотою більше 3 м (кранів, екскаваторів тощо); землекористувачам без погодження з управління залізниці зводити капітальні будинки і споруди, а також закладати багаторічні насадження; у районах, де існує небезпека зсувів, вирубка лісу і чагарнику, розорювання ґрунту, влаштування доріг, зведення будівель і споруд, розведення городів, випасання худоби, здійснення земляних робіт, грабарських робіт, що можуть погіршити стійкість схилів.

Органи залізничного транспорту, у віданні яких знаходяться Охоронні зони, зобов\'язані відшкодувати відповідним земле­користувачам усі збитки, включаючи упущену вигоду, зумов­лені встановленням цих зон. Умови використання охоронних іон землекористувачами, по території яких вони проходять, а також вартість відшкодування збитків встановлюються на під­сінні договорів, що укладаються між сторонами.

Землі водного транспорту залежно від його виду поділяються на землі морського і річкового транспорту, прав режим яких має деякі відмінності.

До земель морського транспорту належать землі, надані: морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об\'єктами загал портового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки; судноремонтні зав майстерні, бази, склади, радіоцентри; службові та культур побутові приміщення та інші споруди, призначені для обслуговування морського транспорту.

До земель морського транспорту не належать території, насипані чи намиті в акваторії за кошти портів. Правовий режим використання цих земель визначається основному ЗК, Законом "Про транспорт", Кодексом торговельного море плав (КТМ) України, ВК, а також Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269. Земельні ділянки для зазнане цілей надаються у власність, постійне користування та в оре морським портам, суднобудівним і судноремонтним заводи базам та іншим підприємствам, які обслуговують потреби морського флоту і виступають суб\'єктами права на землю. Розміри ділянок і умови користування ними визначаються проектною документацією і рішенням органів, які надали відповідні земельні ділянки.

Права і обов\'язки землекористувачів встановлені ст.ст., 91, 95, 96 ЗК, а також нормами спеціальних нормативних актів. Будівництво на території портів або на підходах до них об’єктів, що не відповідають цільовому призначенню зазнач земель, можливе тільки за погодженням з адміністрацією портів, суднобудівних і судноремонтних заводів, баз і з органами правління морським транспортом.

Землі річкового транспорту — це землі, надані під по спеціалізовані причали, пристані й затони з усіма технічними спорудами та устаткуванням, призначеними для обслуговування річкового транспорту; пасажирські вокзали, павільйони і причали; судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та г технічні споруди, службово-технічні будівлі; берегоукріплювальні споруди й насадження; спеціальні насадження для вирощування деревини, у тому числі ділової; вузли зв\'язку, радіо­центри та радіостанції; будівлі, берегові навігаційні знаки, інші споруди для обслуговування водних шляхів, ремонтно-експлуатаційні бази, майстерні, склади, судноверфі та інші об\'єкти, які забезпечують роботу річкового транспорту.

Правовий режим земель річкового транспорту визначається ЗК, ВК, Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801, постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об\'єктів". Земельні ділянки для потреб річ­кового транспорту надаються у порядку, передбаченому гла­вами 19 і 20 ЗК у власність, постійне користування та в оренду річковим портам, суднобудівним і судноремонтним заводам та Іншим суб\'єктам. їх права і обов\'язки як землекористувачів визначені ст.ст. 90, 91, 95, 96 ЗК.

Землі автомобільного транспорту поділяються на 2 види: власне землі автомобільного транспорту і землі дорожнього господарства.

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані ПІД споруди та устаткування енергетичного, гаражного і паливо роздавального господарств, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції техніч­ного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази та інші об\'єкти, які забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Землями дорожнього господарства є землі, надані в користу­вання під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декора­тивне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв\'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги від­ведення і розташовані в їх межах інші споруди та обладнання. До складу цих земель входять також землі, які знаходяться за межами смуг відведення і розташовані в їх межах інші спо­руди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг (паралельні об\'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди вловлюючі з\'їзди, майданчики для стоянки транспорту і в починку, підприємства та об\'єкти служби дорожнього сервісу тощо).

Основною складовою земель автомобільного транспорту, автомобільні дороги.

Автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреб суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Вони перебувають у державній власності і не підлягаю приватизації. Зазначені дороги можуть передаватися безоплатно в комунальну власність за рішенням Кабінету Міністрів України тільки у випадку входження до вулично-дорожньої мережі мі у зв\'язку з розширенням меж їх територій.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Ділянки вулиць і доріг міст та інших населеного пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами держаного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і також не підлягають приватизації.

Відомчими (технологічними) автомобільними дорогами внутрішньогосподарські технологічні дороги, що знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб. Управління функціонуванням і розвитком таких доріг здійснюється юридичним або фізичними особами, у власності яких вони знаходяться згідно з вимогами законодавства.

Власниками автомобільних доріг, які знаходяться на пру ватних територіях є юридичні (недержавні) або фізичні особи. Складовими таких автомобільних доріг можуть бути: земля ~ полотно, проїзна частина, споруди дорожнього водовідводу штучні споруди та технічні засоби організації дорожнього рух.

Правовий режим земель автомобільного транспорту визначається законами "Про автомобільні дороги", "Про транспорт" законами України від 5 квітня 2001 р.

До земель авіаційного транспорту належать землі, надані в користування під аеропорти, аеродроми (вертольотодроми, гідроаеродроми), відокремлені споруди (об\'єкти управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисні та інші споруди), вертольотні станції, ремонтні заводи цивільної авіації, майданчики для експлуатації повітряних суден та інші службово-технічні будівлі і споруди, які забезпечують роботу авіаційного транспорту. Для забезпечення безпеки польотів повітряних суден на землях авіаційного транспорту встановлюються спеціальні охоронні зони, що включають приаеродромні території смуги повітряних підходів.

Приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю та обліку об\'єктів і перешкод) становить обмежену встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над КОЮ здійснюється маневрування повітряних суден. Про її розміри власник аеродрому або аеропорту (чи уповноважена ним особа) повинен повідомити відповідну місцеву раду, підвідомча територія яких повністю чи частково потрапляє під приаеродмну територію. На цій території запроваджується особливий Жим одержання дозволу на будівництво (реконструкцію) та іншу діяльність тільки за узгодженням з органом державного рулювання діяльності авіації та відповідною радою.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, ЯКІ допустили порушення правил будівництва та інші дії на приаеродромній території, відповідно до ст. 41 Повітряного Кодексу (ПК) України зобов\'язані на вимогу власника аеродрому або аеропорту чи уповноваженої ним особи припинити будівництво або іншу діяльність на цій території та у встановлений строк за свої кошти і власними силами провести усунення допущених порушень. Правовий режим земель авіаційного транспорту визначається ЗК, ПК, а також Законом "Про транспорт".

До земель міського електротранспорту належать землі під виокремленими трамвайними коліями та їх облаштування метрополітеном, коліями та станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарств, сигналізації і зв\'язку, службовими і культури побутовими приміщеннями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту. Правовий режим цих земель визначається ЗК, законами "Про транспорт", ",Про дорожній рух", Законом України від 29 червня 2004 "Про міський електричний транспорт", а також Правилам експлуатації трамвая та тролейбуса, затв. наказом Держкожилгоспу від 10 грудня 1996 р. № 103.

Землями трубопровідного транспорту згідно зі ст. 11 Зако України від 15 травня 1996 р. "Про трубопровідний транспорт" є земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні труб проводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. їх правовий режим визначається ЗК, ЛК і В законами "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" іншими нормативними актами1.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля межах охоронних зон не вилучається, а використовується; обмеженнями (обтяженнями) відповідно до вимог чинно" законодавства або договору. Порядок встановлення, розмір режим використання охоронної зони об\'єкта трубопровідного транспорту визначають включно законодавством.