§ 6.6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря

Статтею 33 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони ат­мосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я на­вколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів ЗР зі стаціонар­них джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимо­го впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту ЗР у відпрацьованих газах пе­ресувних джерел;

- викидах ЗР в атмосферне повітря без дозволу спеціально упов­новажених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів ЗР, встановлених у дозволах на викиди ЗР в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди ЗР в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських про­позицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також заку­півлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, збе­рігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановле­них законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди ЗР в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди ЗР в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслі­док забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та ін­ших об'єктів, удосконалення існуючих і впровадження нових техно­логічних процесів та устаткування.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за пору­шення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є адміністративна відповідальність. Так, у главі 7 КУпАП - Адміністративні правопорушення у сфері охо­рони природи, використання природних ресурсів, охорони культур­ної спадщини - передбачено відповідальність за такі порушення за­конодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду ЗР в атмосферу або впливу на неї фізичних і біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78¹ КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря під час введення в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних за­собів з перевищенням нормативів вмісту ЗР у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засо­бів з перевищенням нормативів вмісту ЗР у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

Побічно атмосферне повітря виступає об'єктом посягання також і у випадках самовільного випалювання рослинності або її залишків (ст. 80 КУпАП), невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91¹ КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охо­рону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може ди­ференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (грома­дяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім цього, характеризуючи юридичну відповідальність за пору­шення законодавства про охорону атмосферного повітря, слід зверну­ти увагу на те, що ст. 12 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів ЗР в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачено, що «господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів ЗР в атмосферне по­вітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства».

Разом із тим, законодавством не встановлено спеціального поряд­ку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення ви­кидів ЗР в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних фак­торів на його стан. У цьому випадку застосовується загальний Поря­док обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі пору­шення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений Постановою ВР України^[331].

Відповідно до цього порядку, діяльність підприємств, що здійс­нюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

- обмежена - на певний період (до виконання необхідних при­родоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів ЗР та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

- тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

- припинена - повністю припиняється експлуатація підприємст­ва чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються усі викиди і скиди ЗР та розміщення від­ходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Системний аналіз порушень порядку дозволяє зробити висновок про те, що діяльність підприємств, у контексті охорони атмосферного повітря, обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних вимог і виконання заходів, передбачених проектами на їхнє будівництво (реконструкцію); відсутність споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів та скидів або їхнього знешкодження, а також при­ладів контролю за кількістю і складом ЗР і характеристиками шкідли­вих факторів на підприємствах, діяльність яких пов'язана із шкідли­вим впливом на навколишнє природне середовище, або порушення правил експлуатації зазначених споруд, устаткування, пристроїв і приладів; використання природних ресурсів, викидів і скидів ЗР у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, збері­гання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; перевищення гранично допустимих чи тимча­сово узгоджених викидів і скидів ЗР у навколишнє природне середо­вище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіо­активного забруднення; відсутності або нездійснення заходів, спря­мованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного та вод­ного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу; виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах і скидах яких вміст ЗР перевищує встановлені нормативи тощо.

Слід вказати, що в контексті Рішення КС України у справі за кон­ституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеук­раїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення поло­жень п.

Щодо кримінальної відповідальності необхідно відзначити, що КК України окремо виділено ст. 241 «Забруднення атмосферного по­вітря». Відповідно до частини першої цієї статті, забруднення або ін­ша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва вна­слідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обі­ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Постановою Пленуму ВС України «Про судову практику у спра­вах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного сере­довища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, заражен­ня хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюван­ням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхи­лень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками слід розуміти: загибель чи масове захво­рювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масову загибель чи тяжкі за­хворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне пе­ретворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї люди­ни, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК^[333].

Разом із тим, слід вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені також іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - При­ховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відпо­відальність настає за приховування або умисне перекручення службо­вою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмо­сферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і та­кий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тварин­ний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з під­вищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально караними діяннями у сфері охорони атмос­ферного повітря визнаються: порушення правил екологічної безпеки (ст. 235 КК України); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків еко­логічного забруднення (ст. 237 КК України); проектування чи експлу­атації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Особливості цивільно-правової відповідальності та відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, закріплені у ст. 34 ЗУ «Про атмосферне повітря»: «Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повіт­ря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом».

Наказом Мінприроди України затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів ЗР в атмосферне повітря^[334]. Саме відповідно до цієї методики і відбувається розрахунок відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів ЗР в атмос­ферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Наднормативними викидами ЗР в атмосферне повітря вважаються:

- викиди ЗР, які перевищують затверджені гранично допустимі викиди, установлені дозволом на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- викиди ЗР, на які відсутній дозвіл на ці викиди ЗР в атмосфер­не повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі ЗР, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства;

- викиди, що здійснюються з перевищенням технологічних нор­мативів допустимих викидів ЗР із устаткування, затверджених відпо­відно до законодавства;

- залпові викиди ЗР в атмосферне повітря, які кількісно та якісно передбачені технологічними регламентами виробництв і перевищу­ють трикратне значення гранично допустимого викиду відповідно до законодавства;

- залпові викиди ЗР, не передбачені технологічними регламен­тами виробництв;

- аварійні викиди.

Залповий викид - викид ЗР в атмосферне повітря, який кількісно та якісно передбачений технологічним регламентом виробництва, але перевищує в декілька разів встановлені при нормальному веденні технологічного процесу величини викидів, що. Тривалість залпового викиду визначається згідно з картою виробничого процесу. Дозволений обсяг залпових викидів не повинен перевищувати трикратне значення гранично допустимого викиду відповідно до законодавства.

Аварійний викид - викид ЗР в атмосферне повітря, який стався вна­слідок промислової чи транспортної аварії, катастрофи, стихійного лиха.

Факт наднормативного викиду ЗР в атмосферне повітря встанов­люється державними інспекторами під час проведення перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Під час визначення наднормативних викидів ЗР в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю викори­стовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інстру­ментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у ро­бочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально- лабораторні вимірювання.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів ЗР в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосо­вуються у випадках:

- викиду ЗР від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на такі викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання;

- викиду ЗР в атмосферне повітря внаслідок невиконання в уста­новлені у дозволі на ці викиди ЗР терміни запланованих заходів щодо скорочення таких викидів ЗР;

- аварійного викиду;

- викиду ЗР в атмосферне повітря внаслідок несанкціонованого спалювання відходів різного походження, пожнивних залишків та іншої рослинності;

- об'ємної витрати газопилового потоку (димових газів) від пали- вовикористовуваного обладнання за відсутності технічних можливос­тей для інструментально-лабораторного вимірювання (конструктивні особливості газоходів).

Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тон­ни ЗР в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Запитання для самоконтролю

1. Поняття та особливості права користування атмосферним по­вітрям.

2. Види права користування атмосферним повітрям.

3. Основні види негативного впливу на атмосферне повітря вна­слідок антропогенної діяльності.

4. Правове регулювання стандартизації та нормування забруд­нення атмосферного повітря.

5. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та поря­док їхньої розробки і затвердження.

6. Гранично допустимі концентрації ЗР в атмосферному повітрі.

7. Нормування гранично допустимого впливу фізичних та біоло­гічних факторів.

8. Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

9. Документи, що підтверджують право фізичних і юридичних осіб на спеціальне використання атмосферного повітря.

10. Клімат як об'єкт правової охорони.

11. Озоновий шар як об'єкт правової охорони.

12. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря.

13. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря та його види.

14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання атмосферного повітря.

15. Особливості відшкодування шкоди, завданої порушенням за­конодавства про охорону атмосферного повітря.

Теми рефератів

1. Актуальні проблеми охорони атмосферного повітря.

2. Законодавство про охорону атмосферного повітря, його систе­ма та перспективи розвитку.

3. Правові заходи охорони атмосферного повітря та попереджен­ня його забруднення.

4. Санітарні вимоги щодо попередження несприятливого впливу використання атмосферного повітря на здоров'я людей та санітарно- побутові умови їхнього проживання.

5. Управління в галузі охорони атмосферного повітря.

6. Участь громадськості у процесі охорони атмосферного повітря: сучасний стан та проблеми реалізації.

7. Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охо­рони атмосферного повітря.

8. Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо первинного обліку забру­днення атмосферного повітря.

9. Основні умови та порядок проектування, будівництва та реко­нструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря.

10. Санітарно-захисні зони, особливості встановлення їхніх меж та режиму.

11. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату: роль та значення для регулювання відносин у галузі охорони атмосферного повітря.

12. Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та реалізація його механізмів в Україні.

13. Віденська конвенція про охорону озонового шару: роль та значення для регулювання відносин у галузі охорони атмосферного повітря.

14. Монреальський протокол про зняття з виробництва хімічних речовин, що руйнують озоновий шар, та його значення для охорони озонового шару.

15. Особливості правового регулювання переміщення озоноруй- нівних речовин і продукції, що їх містить.

16. Адміністративна відповідальність за порушення законодавст­ва про охорону атмосферного повітря.

17. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

18. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення викидів ЗР в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан.

19. Міжнародні зобов'язання України щодо охорони атмосферно­го повітря та стан їх виконання.

20. Міжнародно-правове попередження транскордонного забру­днення на великі відстані.