<<
>>

16.1 Майнова відповідальності в екобезпеці

За цивільним законодавством під шкодою слід розуміти грошову оцінку негативних для порушника майнових наслідків, які тим відчутніші для нього, чим більші матеріальні і моральні втрати були спричинені через скоєне ним правопорушення.

Стосовно екологічних правопорушень і застосування з приводу їх вчинення майнової відповідальності можна говорити не тільки про матеріальні (економічні) підстави - знищення, псування майна громадян і юридичних осіб (наприклад, втрат лісового масиву в результаті незаконної порубки дерев, незаконного вилову чи потрави в результаті забруднення вод, цінних пород риб), що призводить до матеріальної шкоди, але й про екологічне правопорушення - порушення особистих немайнових прав громадян суспільства, зокрема щодо забезпечення безпечного для життя і здоров’я довкілля, охорони здоров’я, тобто прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 вжиття заходів дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища і погіршенням стану природних об’єктів та якості природних ресурсів.

Згідно статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»:

- шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі;

- особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування не- одержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров\'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням;

- особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов\'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам (відповідно до статті 450 Цивільного кодексу України), якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих (наявність у цьому разі вини потерпілого у формі необережності не є підставою для звільнення відповідного підприємства від обов\'язку щодо відшкодування шкоди).

174

Але передусім, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов\'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв\'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453 Цивільного кодексу України (ЦКУ).

В окремих випадках, згідно статті 453 ЦКУ, шкода може бути відшкодована «в натурі»: шляхом покладання обов’язку на винну особу щодо відновлення стану та якості навколишнього природного середовища і його окремих об’єктів за рахунок власних коштів заподіювача шкоди, його власними силами.

З метою визначення розміру збитків, заподіяних природному середовищу, господарський суд згідно з вимогами статей 41-43 Господарського процесуального кодексу України може призначити відповідну експертизу. До позовної заяви повинен бути доданий обгрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Враховуючи специфіку екологічної шкоди (можливість прояву її наслідків через певні, а інколи значні проміжки часу), методики її обчислення спирається на сам факт заподіяння екологічної шкоди, а не на наслідки її прояву.

Методики розрахунку розміру екологічної шкоди і порядок її відшкодування визначаються відповідними нормативно-правовими актами щодо кожного виду природних ресурсів.

Згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.93 № 284:

- Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв\'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок;

- Збитки відшкодовуються у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості);

- Відшкодування здійснюється за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій;

- Комісії для визначення розміру збитків створюються Київською міською, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Методика розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затверджена Наказом Мінприроди України від 20.07.2009 № 389) складається з 11 розділів і встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків у разі:

- забруднення водних об\'єктів, у тому числі пов\'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об\'єкт забруднюючих речовин та фізико- хімічних показників із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

- самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

- забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Ця методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб\'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами) і застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Ця методика не застосовується у випадках оцінки шкоди, заподіяної здоров\'ю і майну громадян, майну юридичних осіб, а також водним біоресур- сам у результаті погіршення екологічного стану водних об\'єктів; водним об\'єктам у результаті стихійного лиха; затопленням і підтопленням сільськогосподарських угідь, будинків, споруд і комунікацій при руйнуванні гідротехнічних споруд на водних об\'єктах.

Відповідно до цієї методики розроблено Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних та внутрішніх морських вод України, затверджене наказом Мінекобезпеки України від 26.10.95 року. Згідно цього положення:

- Факти скиду забруднюючих речовин встановлюються державними інспекторами Державної екологічної інспекції або спеціальними підрозділами Мінприроди та фіксуються в спеціальних протоколах про порушення природоохоронного законодавства, які є документами суворої звітності.

- Розмір відшкодування збитків здійснюється на основі Протоколу та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення, не пізніше п\'яти діб з дня виявлення забруднення - для українських судновласників, і однієї доби - для іноземних.

- Розрахунок розміру збитків здійснюється на основі постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року № 484 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України»

- Віднесення забруднюючих речовин до категорій токсичності (категорії забруднювачів) проводиться відповідно до Міжнародної конвенції щодо запобігання забрудненню із суден 1973 року.

- Обчислення розміру відшкодування збитків не проводиться у випадках, якщо доведено, що забруднення сталося внаслідок дії непереборних сил, воєнних дій і таке інше, відповідно до ст. 305 Кодексу торговельного мореплавства України.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (наказ Мінприроди України від 10.12.2008 № 639) використовується у випадках:

- Викидів забруднюючих речовин, які перевищують затверджені ГДВ, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- Викидів забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл;

- Викидів, що здійснюються з перевищенням технологічних нормативів допустимих викидів із устаткування, затверджених відповідно до законодавства.

- Залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно та якісно передбачені технологічними регламентами виробництв і перевищують трикратне значення ГДВ відповідно до законодавства.

- Залпових викидів забруднюючих речовин, які не передбачені технологічними регламентами виробництв.

- Аварійних викидів.

16.2

<< | >>
Источник: М.В. Сарапіна. Забезпечення екологічної безпеки: курс лекцій / Укладач: М.В. Сарапіна. - Х: НУЦЗУ,2015. - 195 с.. 2015

Еще по теме 16.1 Майнова відповідальності в екобезпеці:

  1. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об\'єктів
  2. 3.1. Застосування адміністративно-правової відповідальності за псування грунтів
  3. 3.2. Особливості застосування матеріальної* (спеціальної) відповідальності за забруднення і засмічення ґрунтів
  4. 3.3. Умови та порядок застосування інших видів юридичної відповідальності за забруднення та засмічення ґрунтів
  5. 16.1 Майнова відповідальності в екобезпеці
  6. РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ МАЙНОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  7. 1.1. Поняття і юридична природа майнової відповідальності за порушення лісового законодавства
  8. 1.2. Порушення лісового законодавства як підстава майнової відповідальності
  9. РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ ЗАСТОСУВАННЯ МАЙНОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  10. 2.2. Роль суду в механізмі застосування майнової відповідальності за порушення лісового законодавства
  11. 2.3. Проблеми ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства
  12. 2.3.1. Поняття та умови ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства
  13. 2.3.2. Критерії і показники ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства
  14. 2.3.3. Шляхи підвищення ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства
  15. Інститут адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб у системі юридичної відповідальності
  16. Регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин в міжнародно-правових актах та зарубіжному законодавстві
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -