Стаття 50. Повна перевірка декларацій

1. Повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

{Абзац перший частини першої статті 50 в редакції Закону №1022-VIII від 15.03.2016}

Обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов’язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб’єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

{Абзац четвертий частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із 'Законом №1022- VIII від 15.03.2016}

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

{Частину першу статті 50 доповнено абзацом пятим згідно із Законом №1022-VIII від 15.03.2016}

2. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний ^[398] суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

Примітка. Під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

{Примітка до статті 50 із змінами, внесеними згідно із ’Законами №889-VIII від 10.12.2015, №1798-VIII від 21.12.2016}

1. У цій статті визначені підстави, строки та наслідки здійснення НАЗК повної перевірки декларацій. Детальний механізм такої перевірки визначається Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затв. Рішенням НАЗК від 10.02.2017 р. №56 (далі - Порядок проведення повної перевірки декларації).

Повна перевірка декларації полягає у:

1) з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей (тобто, чи відповідають дійсності відомості, зазначені у декларації суб’єкта декларування).

НАЗК при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, якщо інше не визначено Порядком про­ведення повної перевірки декларації. До таких відомостей відноситься інформація, зазначена в деклараціях суб’єкта декларування, про: об’єкти нерухомості; об’єкти незавершеного будівництва (у т.ч. інформація щодо власника або користувача зе­мельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї; нематеріальні активи; доходи, у т.ч. подарунки; грошові активи; фінансові зобов’язання; видатки та правочини суб’єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб’єкта декларування; членство суб’єкта декларування в об’єднаннях (організаціях) та входження до їх органів).

З’ясування достовірності цих відомостей здійснюється НАЗК шляхом їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телеко­мунікаційних систем державних органів, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об’єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

2) з’ясуванні точності оцінки задекларованих активів (правильності відображен­ня суб’єктом декларування оцінки задекларованих ним активів, що встановлюється шляхом з’ясування НАЗК підстави чи обґрунтування задекларованої оцінки активів та зіставлення їх з відомостями, які зазначені у декларації суб’єкта декларування).

Під «задекларованими активами» слід розуміти грошові активи і будь-яке інше цінне рухоме та нерухоме майно, а також нематеріальні активи, вартість яких може бути оцінена у відповідній грошовій сумі, про що зазначено у відповідних розділах декларації.

Для встановлення точності оцінки задекларованих активів суб’єктом деклару­вання НАЗК зіставляє дані, що містяться у правовстановлювальних документах на задекларовані активи, та надані суб’єктом декларування, у разі потреби, обґрун­тування задекларованої оцінки активів з відомостями, що зазначені у декларації.

При встановленні точності оцінки задекларованих активів НАЗК не має права самостійно проводити їх оцінку. У разі ненадання суб’єктом декларування пояс­нень та/або підтверджувальних документів щодо точності оцінки задекларованих активів, НАЗК вживає заходів щодо встановлення відповідних обставин шляхом організації проведення експертизи у порядку, визначеному законом;

3) перевірці на наявність конфлікту інтересів (про поняття «конфлікт інтере­сів» див. коментар до ст. 1, статей 28-36 Закону).

Перевірка на наявність конфлікту інтересів під час повної перевірки декларації полягає у встановленні на підставі даних, зазначених у декларації, дотримання суб’єктом декларування обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності та обов’язку щодо передачі в управління належних суб’єкту декларування підприємств та/або корпоративних прав, передбачених статтями 25, 36 Закону;

4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Ознаки можливого незаконного збагачення під час повної перевірки декларації встановлюються відповідно до ст. 368-2 КК. У ній під незаконним збагаченням розуміється набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі.

При цьому ознаками можливого незаконного збагачення є:

- відображення у декларації недостовірних відомостей щодо активів на суму, що перевищує 1000 нмдг¹, якщо внаслідок використання джерел інформації, визначених пунктами 8-12 розділу ІІІ Порядку проведення повної перевірки ^[399] декларації, не вдалося встановити підстави виникнення прав на такі активи або обставини виникнення таких підстав мають обґрунтовані ознаки правопорушень;

- факт передачі таких активів (укладення будь-яких правочинів, на підставі яких виникає право власності або право користування на активи, а також надання іншій особі грошових коштів чи іншого майна для укладення таких правочинів).

Детальніше про повну перевірку НАЗК поданих декларацій див. Порядок проведення повної перевірки декларації.