Стаття 47. Облік та оприлюднення декларацій

1. Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

{Абзац четвертий частини першої статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом M597-VΠI від 14.07.2015}

2. Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п’яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.

1.

Правовий механізм обліку та оприлюднення декларацій визначається Порядком формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або міс­цевого самоврядування, затв. рішенням НАЗК від 10.06.2016 р. №3 (далі у цьому розділі - Порядок ведення ЄДРД).

Після подання декларації ЄДРД автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку ЄДРД, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Подання декларації до ЄДРД підтверджується шляхом надсилання повідом­лення суб'єкту декларування на адресу його електронної пошти, вказану під час реєстрації ЄДРД, а також до його персонального електронного кабінету. Саме наявність такого повідомлення є підтвердженням подачі декларації на сайті НАЗК. Якщо з будь-яких причин (наприклад, збоїв в роботі ЄДРД) суб'єкт де­кларування не отримав такого підтвердження, то він повинен повідомити про це НАЗК через персональний електронний кабінет.

Після отримання зазначеного повідомлення суб'єкт декларування повинен невідкладно, але не пізніше семи днів після дня отримання такого повідомлення, перевірити зміст поданої ним декларації та, у разі виявлення неповних або недо­стовірних відомостей у ній, подати виправлену декларацію.

Якщо суб'єкт декларування вважає, що поданий ним документ, копія якого знаходиться в персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування або розміщена в публічній частині ЄДРД, містить інформацію, що не вносилася ним до документа, він повинен невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня виявлення такого факту повідомити про це НАЗК через персональний електро­нний кабінет.

Публічною частиною ЄДРД - є частина даних ЄДРД, розміщена на веб-сайті ЄДРД, яка складається з декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані суб'єктів декларування з вилученою з них конфіденційною інформацією (абзац одинадцятий п. 2 розділу І Порядку ведення ЄДРД).

2. Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону НАЗК зобов’язане забезпечувати відкритий цілодобовий доступ до ЄДРД - йдеться про доступ виключно до публічної ча­стини ЄДРД.

Повні дані ЄДРД (всі дані, внесені до Реєстру відповідно до законодавства його користувачами; див. абзац десятий п. 2 розділу І Порядку ведення ЄДРД) доступні лише:

1) суб ’єктам декларування і лише в частині власних документів (як вже поданих, так і ще незакінчених чернеток);

2) працівникам НАЗК, які уповноважені проводити перевірку та інші визначені законодавством дії з даними ЄДРД;

3) адміністраторам системи ЄДРД, що здійснюють керування обліковими записами працівників Національного агентства, налаштування параметрів роботи Реєстру;

4) уповноваженим службовим особам інших державних органів, яким, відпо­відно до закону, надано доступ до ЄДРД (наприклад, детективам НАБУ в межах відповідного кримінального провадження).

Доступ до ЄДРД передбачає можливість пошуку, перегляду, копіювання та роздруковування декларацій, виправлених декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування, передбачені ч. 2 ст. 52 Закону. При цьому отримання (завантаження) зазначених документів є можливим у різних найпоширеніших форматах даних, зокрема у форматах JSON, XML, PDF, HTML тощо (розділ ІІІ Порядку ведення ЄДРД).

Крім того, такий доступ може бути надано суб’єктам декларування у вигляді електронного документа, тобто документа, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа (див. ч. 1 ст. 5 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»). Електронний документ створюється у такому форматі, що дозволяє його авто­матизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Відкрита частина декларації є публічною інформацією (у формі відкритих даних) та дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може таку інформацію вільно копіювати, публікувати, поширювати, вико­ристовувати, у т.ч. в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, однак з обов’язковим посилан­ням на джерело отримання такої інформації (ч. 2 ст. 10-1 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

3. У відкритому доступі (в публічній частині ЄДРД) не підлягають відобра­женню відомості щодо:

- реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України. Якщо фізична особа не є громадянином України, то у такому випадку не підлягає відображенню її ідентифікаційний номер (або податковий номер чи номер соціального страхування, якщо ідентифікаційний номер не застосовується);

- місця проживання (крім області, району, населеного пункту, де проживає відповідна особа). Якщо місце проживання не збігається з місцем реєстрації, то у такому випадку у вільному доступі не відображається також й інформація про місце офіційної реєстрації суб'єкта декларування та членів його сім'ї.

- дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декла­рації;

- місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт). До таких об'єктів, зокрема, відноситься цінне нерухоме майно (квартири, житлові будинки, земельні ділянки та ін.), а також об'єкти незавершеного будівництва.

Детальніше про вказані відомості див. коментар до ст. 46 Закону.

Така законодавча заборона обумовлена тим, що зазначена вище інформація відноситься до такого виду інформації з обмеженим доступом, як конфіденційна інформація (ч. 2 ст. 21 «Про інформацію», ст. 7 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

4. У ч. 2 ст. 47 Закону вказано, що у ЄДРД зберігається інформація про особу упродовж всього часу виконання нею функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п'яти років після припинення виконання нею зазначених функцій (крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково).

Тобто, буквальне тлумачення цієї норми свідчить, що зазначені особливості зберігання інформації в ЄДРД стосується лише осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яких йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону. Однак обов'язок щодо подання декларацій покладено також і на осіб, зазначених у підп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону (детальніше про цих осіб див. ст. 45 Закону і коментар до неї).

З огляду на це, очевидно, що приписи ч. 2 ст. 47 Закону щодо зберігання ін­формації в ЄДРД повинні поширюватися також і на осіб, згаданих у підп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону. А тому ч. 2 ст. 47 Закону потребує відповідних законодавчих уточнень.

Під «останньою декларацією» у цій статті треба розуміти декларацію, яка подається суб'єктами декларування після припиненням діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяль­ності, передбаченої у підп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону (яка подається за попередній календарний рік до 1 квітня наступного року, у якому було припинено таку діяльність).

Детальніше про порядок припинення такої діяльності та подання відповідної декларації див. коментар до ст. 45 Закону.