Стаття 51. Моніторинг способу життя суб'єктів декларування

1. Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб'єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім'ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.

2. Моніторинг способу життя суб'єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

3. Порядок здійснення моніторингу способу життя суб'єктів декларування визначається Національним агентством.

Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.

4. Встановлення невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.

У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

1. Під моніторингом способу життя слід розуміти діяльність НАЗК щодо збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про форми поведінки суб’єк­та декларування чи членів його сім’ї, що відображають рівень їх життя, який включає володіння, користування або розпорядження ними майном, майновими правами, грошовими активами тощо, зокрема, набуття у власність чи користування нерухомого майна, цінного рухомого майна, у т.ч.

Виходячи зі змісту частин 1 та 2 ст. 51 Закону, вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування (далі - моніторинг) проводиться НАЗК з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам:

1) згідно з декларацією суб’єкта декларування, що подається відповідно до цього Закону.

Так, підставою проведення моніторингу може стати виявлення НАЗК за ре­зультатами логічного та арифметичного контролю декларації факту, що сукупний річний дохід суб’єкта декларування та членів його сім’ї, у т.ч. існуючі грошові збере­ження, є значно меншим у порівнянні із вартістю придбаного у цьому році цінного нерухомого майна;

2) на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із ЗМІ та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповід­ність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам (наприклад, моніторинг способу життя судді може бути проведений на вимогу ВККС або ВРП, як це передбачено у ч. 2 ст. 59 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Інформація про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларо­ваним ними майну і доходам від фізичних та юридичних осіб може бути передана НАЗК без зазначення авторства (анонімно). Анонімне повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи і містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. При цьому особам, які повідомляють НАЗК про порушення Закону, може бути надано правовий статус викривача (див. коментар до ст. 53 Закону).

Під «іншими відкритими джерелами інформації» розуміються відкриті реєстри (Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприєм­ців, Реєстр громадських об'єднань та ін.), будь-які соціальні мережі (наприклад, Facebook, Instagram) тощо.

2. Порядок здійснення моніторингу визначає НАЗК¹. Згідно з ч.

Заборона надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя суб'єкта декларування та членів його сім'ї пов'язана із правовим статусом НАЗК (див. ст. 4 Закону та коментар до цієї статті).

Так, НАЗК не є органом досудового розслідування і в його складі відсутні під­розділи, уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність (див. ст. 216 КПК та ст. 5 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Тому проведення слідчих дій (обшуку, допиту та ін.), негласних слідчих (розшукових) дій (зняття ін­формації з каналів зв'язку, зовнішнє спостереження та ін.) та оперативно-розшуко- вої діяльності (негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи та ін.) виходить за межі повноважень НАЗК.

Під час здійснення моніторингу уповноважена особа НАЗК має право, серед іншого:

1) отримувати відомості, необхідні для здійснення моніторингу, з інформацій­них баз даних, реєстрів державних органів, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, а також за письмовими запитами від державних органів, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання й їх по­садових, службових осіб, громадян та їх об'єднань стосовно суб'єктів декларування;

2) здійснювати аналіз інформації, а також відомостей, отриманих з інфор­маційних баз даних, реєстрів державних органів, відповідей на письмові запити тощо, та порівнювати їх з відомостями, зазначеними суб'єктом декларування у декларації, з метою з'ясування відповідності рівня життя суб'єкта декларування із задекларованими ним майном та доходами. ^[400]

За результатами здійснення моніторингу складається висновок про результати його здійснення.

Інструмент моніторингу способу життя окремих категорій осіб наразі застосо­вують Монголія, Нігерія, Філіппіни, Румунія та Руанда. Вартим уваги в контексті побудови системи моніторингу способу життя в Україні видається саме досвід Фі­ліппін.

Перевірка способу життя на Філіппінах була запроваджена указом Президента у 2002 р. щодо всіх державних посадових осіб, у т.ч. поліції та збройних сил. Така перевірка включає в себе такі елементи:

1) поведінковий (зокрема, вивчення звичок щодо проведення дозвілля);

2) перевірки вартості майна;

3) відносні перевірки (вивчення матеріального стану родичів, які могли отрима­ти роботу завдяки впливу відповідної посадової особи);

4) аналіз на можливість наявності конфлікту інтересів.

Сама ж система проведення моніторингу способу життя на Філіппінах являє собою гібрид «гарячої лінії» для подання скарг на підозрілі статки, звичайної системи фінансової перевірки декларацій на основі «кабінетного» аналізу даних, системи, що дозволяє вести приховане спостереження за державними посадовими особами, а також механізму ініціювання фінансових розслідувань в кримінальній сфері¹.

3. Встановлення невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларо­ваним ним майну і доходам саме по собі не тягне за собою юридичної відповідаль­ності, а лише створює підставу для здійснення повної перевірки його декларації (про порядок повної перевірки декларації див. коментар до ст. 50 Закону).

У разі встановлення невідповідності рівня життя НАЗК надає можливість суб'єкту декларування протягом 10 днів надати письмове пояснення за таким фактом. Повідомлення надсилається за місцем реєстрації суб'єкта декларування або за допомогою програмних засобів ЄДРД, або за місцем роботи суб'єкта де­кларування. Неподання суб'єктом декларування у встановлені строки письмових пояснень не перешкоджає оформленню результатів моніторингу.

У разі виявлення ознак корупційного правопорушення, висновок про резуль­тати здійснення моніторингу та інші матеріали також надсилаються уповноваже­ною особою до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції з урахуванням правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК (див. коментар до статей 1 і 49 Закону).

Натомість якщо за результатами моніторингу будуть виявлені ознаки правопору­шення, пов'язаного з корупцією, то уповноважена особа НАЗК відкриває відповідне провадження, а якщо виявлене адміністративне правопорушення не відноситься до підвідомчості НАЗК, то відповідні матеріали направляються протягом трьох робочих днів з дня складення висновку про результати здійснення моніторингу до уповноваженого органу з урахуванням правил підвідомчості.