Нотаріус як суб'єкт первинного фінансового моніторингу

Згідно з підпунктом «г» п. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансово­го моніторингу є нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об’єднання, аудитори, аудиторські фірми, суб’єкти господарю­вання, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги у рамках трудових правовідносин).

Слід зауважити, що вказаним Законом скасовано норму про те, що нотаріуси як суб’єкти первинного фінансового мо­ніторингу не повинні повідомляти спеціально уповноваже­ний орган про свої підозри стосовно фінансових операцій у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи переви­щує 400 000 грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400 000 грн (ч. 6 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню теро­ризму»). Зі 6 лютого 2015 р. нотаріус здійснює первинний фі­нансовий моніторинг у разі суми договору, яка дорівнює або перевищує 150 000 грн.

Виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується адвокатами, адвокатськими бюро та об’єднаннями, нотаріусами, особами, які надають юридичні послуги, аудиторами, аудиторськими фірмами, фі­зичними особами-підприємцями, які надають послуги з бух­галтерського обліку, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо: купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським ра­хунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їхньої діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їхньої діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

1. Нотаріус як спеціальний суб'єкт первинного фінансово­го моніторингу зобов'язаний стати на облік у спеціально упо­вноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового мо­ніторингу та у разі припинення своєї діяльності повідомити про це спеціально уповноважений орган у визначеному Кабі­нетом Міністрів України порядку. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 747 «Деякі питан­ня організації фінансового моніторингу» затверджено Поря­док взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніто­рингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державному комітето­ві фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фі­нансуванням тероризму.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 552 «Деякі питання організації фінансового моні­торингу» затверджено нові основні Порядки, що стосуються правового регулювання здійснення фінансового моніторин­гу, та скасовано дію вищевказаної постанови 2010 року № 747.

Так, затверджено Порядок подання інформації для взят­тя на облік (зняття з обліку) суб'єктів первинного фінансо­вого моніторингу, виявлення та реєстрації, а також подан­ня суб'єктами первинного фінансового моніторингу Держав­ній службі фінансового моніторингу інформації про фінансо­ві операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої ін­формації, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиван­ням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуван­ням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї ма­сового знищення. Документом визначено механізм подання суб'єктами первинного фінансового моніторингу до Держ- фінмоніторингу відповідно до Закону України «Про запобіган­ня та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуван­ню розповсюдження зброї масового знищення» інформації, необхідної для взяття їх на облік як суб'єктів та зняття з облі­ку, а також виявлення, реєстрації, подання суб’єктами Держ- фінмоніторингу інформації про фінансові операції, що під­лягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Ділові відносини - це відносини між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору про надання фінансових або інших послуг.

Отже, нотаріус зобов’язаний стати на облік у Держфін- моніторингу в разі, якщо він бере участь у підготовці і здій­сненні правочинів, визначених ч. 1 ст. 15 Закону, та уклав від­повідний договір не пізніше дня встановлення ділових відно­син з клієнтом (проведення фінансової операції) у випадках, визначених ст. 8 Закону України «Про запобігання та проти­дію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсю­дження зброї масового знищення».

Інформація, необхідна для взяття суб’єкта на облік, по­дається в паперовому вигляді та обов’язково повинна місти­ти відомості про реєстрацію суб’єкта, його місцезнаходження, відповідального працівника, особу, яка тимчасово виконува­тиме обов’язки відповідального працівника за його відсут­ності (у разі призначення такої особи), а також відокремлені підрозділи суб’єкта у разі їх наявності.

Відповідно до вказаного Порядку, інформація, що потріб­на для взяття суб’єкта на облік, подавалася на паперових но­сіях за формою, встановленою Наказом Державного комі­тету фінансового моніторингу України від 26 серпня 2010 р. № 148, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 жов­тня 2010 р. за № 891/18186 «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансово­го моніторингу, та інструкції щодо їх заповнення», до 18 лип­ня 2013 р. Нові форми обліку інформації затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 р. № 24 «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та інструкції щодо їх заповнення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 лютого 2016 року за № 241/28371.

Зокрема, цим Наказом передбачено випадки застосуван­ня форми обліку та подання інформації, пов’язаної зі здій­сненням фінансового моніторингу, що використовуються суб’єктами первинного фінансового моніторингу та їх відо­кремленими підрозділами, які не є банками/філіями інозем­них банків, як-от:

- форму № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фі­нансового моніторингу» та форму № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу» - при поданні інформації до Держфінмоніторингу на паперових носіях та в інших випадках, установлених законодавством, зо­крема: для спеціально визначених суб’єктів первинного фі­нансового моніторингу, які провадять свою діяльність одно­особово, без утворення юридичної особи, а саме: суб’єктів під­приємницької діяльності, які надають посередницькі послу­ги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, у випадку встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити правочин щодо купівлі-продажу неру­хомості, на суму, яка дорівнює чи перевищує 400 000 грн, або дорівнює чи перевищує суму, еквівалентну зазначеній, в іно­земній валюті; суб’єктів господарювання, які здійснюють тор­гівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них за готівку (зокрема дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, антикварними речами, предметами мистецтва тощо), або під час організації торгівлі такими пред­метами, зокрема аукціонної, якщо сума, на яку проводиться операція, дорівнює чи перевищує 150 000 грн або дорівнює чи перевищує суму, еквівалентну зазначеній, в іноземній валюті; адвокатів; аудиторів; нотаріусів, фізичних осіб-підприємців, що надають юридичні послуги, фізичних осіб-підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, у випадку вста­новлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчини­ти один із правочинів, передбачених ч.

- форму № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підля­гають фінансовому моніторингу»: при реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, якщо ре­єстр ведеться в паперовій формі; при роздрукуванні реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторин­гу, якщо реєстр ведеться в електронній формі; при поданні ін­формації до Держфінмоніторингу на паперових носіях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 552 «Деякі питання організації фінансового моні­торингу» також затверджено: Порядок ведення Державною службою фінансового моніторингу обліку інформації про фі­нансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; Порядок ведення Державною службою фінансового моніто­рингу обліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Наказом Міністерства юстиції України № 999/5 від 18 червня 2015 року затверджено нове Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України.

Положення визначає порядок організації і проведення фі­нансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансу­ванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та застосовується суб'єктами та їх відо­кремленими підрозділами, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінан­суванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення здійснює Мін'юст, а саме: нотаріусами; ад­вокатами, адвокатськими бюро та об'єднаннями; суб'єктами господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, що надають послуги у рамках трудових правовідносин).

Нормативним актом врегульовано: встановлення правил фінансового моніторингу та програм здійснення фінансового моніторингу; здійснення ідентифікації, верифікації клієн­та (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, передбачених законом; управління ризиками; виявлення фінансових операцій, що під­лягають фінансовому моніторингу та можуть бути пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та фі­нансування розповсюдження зброї масового знищення; зупи­нення фінансових операцій; призначення працівника, відпові­дального за проведення фінансового моніторингу; підготовку персоналу суб'єкта (відокремлених підрозділів) для виконан­ня вимог законодавства у сфері запобігання та протидії лега­лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

2. Нотаріус зобов'язаний здійснювати ідентифікацію, ве­рифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, установле­них законом.

Ідентифікація та верифікація клієнта (представника клієнта) здійснюються до або під час встановлення ділових відносин, учинення правочинів (окрім випадків, передбачених законодавством), але до проведення фінансової операції. До того ж, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Ко­пії документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб'єкт встановив ідентифікаційні дані клієнта (представника клієнта), засвідчуються суб'єктом, який має оглянути оригінал документа, проставити відмітку про те, що з оригіналом згід­ний, та скріпити її підписом і печаткою (за наявності).

Проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієн­та (представника клієнта) передбачає: здійснення первісної ідентифікації та верифікації під час встановлення ділових від­носин з клієнтом; проведення заходів, спрямованих на пере­вірку та уточнення інформації стосовно ідентифікації особи у разі, якщо є сумніви щодо достовірності чи повноти нада­ної інформації; проведення заходів, спрямованих на уточнен­ня інформації щодо ідентифікації у разі зміни інформації або закінчення строку дії документів, на підставі яких вона про­водилась; проведення заходів, спрямованих на вивчення зміс­ту діяльності і фінансового стану клієнта, відповідності фінан­сових операцій клієнта специфіці його діяльності; здійснення моніторингу операцій клієнтів, діяльність яких свідчить про високий ризик проведення ними фінансових операцій, що мо­жуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

З метою встановлення кінцевого бенефіціарного влас­ника (контролера) нотаріус витребовує у клієнта-юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наяв­ність структури власності такого клієнта. У разі неможливос­ті отримати інформацію про кінцевого бенефіціарного влас­ника (контролера) нотаріус відмовляє у встановленні ділових відносин або проведенні фінансової операції та зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного ро­бочого дня з дня відмови, повідомити Держфінмоніторинг про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.

Нотаріус має право відмовитися від проведення фінансо­вих операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит но­таріуса щодо уточнення інформації про клієнта не подав від­повідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії). У такому разі нотаріус робить відпо­відну відмітку в анкеті, яка заповнюється під час ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта).

Відомості, які встановлюються нотаріусом під час іденти­фікації та верифікації резидентів:

1) для фізичної особи: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; серія, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дата видачі та орган, що його видав; реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Дер­жавним реєстром фізичних осіб-платників податків та ін­ших обов'язкових платежів) або номер, серія паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України, чи серія, номер паспорта зі записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії;

2) для фізичної особи-підприємця, крім відомостей, перед­бачених підпунктом 1 цього пункту, з’ясовуються також: дата й номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунку (за наявності);

3) для юридичної особи: повне найменування; місцезнахо­дження; дата й номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації; відомості про виконавчий орган; іден­тифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахун­ками та/або майном; дані, що дають змогу встановити кінце­вих бенефіціарних власників (контролерів); ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та ор­ганізацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунку.

Під час ідентифікації та верифікації нерезидентів нотаріус повинен встановити такі відомості, як-от:

1) для фізичної особи: прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові; дата народження; громадянство; серія, номер пас­порта (або іншого документа, що посвідчує особу та за законо­давством України може бути використаний на території Украї­ни для укладення правочинів), дата видачі та орган, що його видав;

2) для юридичної особи: повне найменування; місцезна­ходження; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунку; відомості про органи управління; іден­тифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахун­ками та/або майном, дані, що дають змогу встановити кінце­вих бенефіціарних власників (контролерів); копія легалізо­ваного витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчена копія реєстраційного посвідчен­ня уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

Суб'єкт щодо трастів додатково повинен з'ясувати іденти­фікаційні дані довірителів та довірених осіб.

Водночас зауважимо, що нотаріус не зобов'язаний повтор­но здійснювати ідентифікацію клієнта у разі проведення фі­нансової операції особами, які раніше були ідентифіковані та верифіковані згідно з вимогами законодавства.

Також нотаріусом ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються у разі вчинення правочинів між банками, зареє­строваними в Україні.

Нотаріус під час проведення ідентифікації та верифіка­ції встановлює: для органів державної влади України - по­вне найменування, місцезнаходження, реквізити розпорядчо­го акта, на підставі якого створено юридичну особу (найме­нування, дата прийняття/підписання, номер розпорядчого акта); для підприємств, державної або комунальної власнос­ті - повне найменування, місцезнаходження, реквізити розпо­рядчого акта, яким створено підприємство; для міжнародних установ та організацій, у яких бере участь Україна відповід­но до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - повне найменування, місцезнаходження, відомості про міжнародний договір, згідно з яким створені такі установи та організації (дата укладення, номер, дата ратифікації Україною договору).

Якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи від імені або в інтересах іншої особи, нотаріус зобов'язаний іден­тифікувати та верифікувати теж особу, від імені або за дору­ченням якої проводиться фінансова операція, а також встано­вити вигодоодержувача. У разі якщо особа діє як представник клієнта, нотаріус повинен перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію та верифікацію такої особи.

Нотаріуси, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи,тому здійснюють ідентифікацію, верифікацію та вивчення клієнта безпосередньо.

Ідентифікація, верифікація та вивчення клієнтів (пред­ставників клієнтів) здійснюються на підставі поданих офі­ційних документів або їхніх копій, що засвідчені нотаріально або підприємством (установою, організацією), яке (яка) їх видало(а). У разі якщо документи, на підставі яких проводи­лась ідентифікація, зазнали змін або закінчився строк їхньої дії, при проведенні клієнтом чергової фінансової операції ви­конується повторна ідентифікація. Для проведення перевірки інформації щодо ідентифікації клієнта або інших учасників фі­нансової операції нотаріус може запросити додаткову інфор­мацію у клієнта або використати інформацію, яка є публічною (відкритою).

На етапі встановлення ділових відносин нотаріус на під­ставі інформації стосовно ідентифікації клієнта та вивчення його діяльності здійснює його класифікацію з урахуванням критеріїв ризику, визначених нотаріусом, та встановлює клі­єнту рівень ризику.

Встановлений щодо клієнта рівень ризику переглядається та уточнюється нотаріусом (відокремленим підрозділом) про­тягом усього часу обслуговування клієнта, зокрема у таких ви­падках: у разі уточнення даних ідентифікації та вивчення клі­єнта; за фактом проведення клієнтом фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням терроризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; за результатами проведення аналізу операцій клієнта у разі ви­никнення підозр щодо невідповідності операцій клієнта наяв­ній інформації про його фінансовий стан та зміст діяльності.

У разі якщо клієнт віднесений нотаріусом до клієнтів з високим рівнем ризику, то перший вживає застережних за­ходів щодо таких клієнтів, що можуть означати: встановлен­ня контролю за належним здійсненням ідентифікації, верифі­кації та вивчення клієнтів до та під час налагодження з ними ділових відносин та проведення фінансових операцій; пере­вірку інформації про клієнта та інших учасників фінансової операції, зокрема шляхом перевірки наданої клієнтом інфор­мації щодо ідентифікації та отримання додаткової інформа­ції від клієнта або з інших публічних джерел; збирання з пу­блічних джерел інформації про зміст діяльності клієнта, його фінансовий стан; відмову від встановлення або продовження ділових відносин з клієнтом; інформування Держфінмоніто- рингу про фінансові операції клієнтів, яким нотаріус встано­вив високий рівень ризику; зупинення проведення фінансо­вих операцій клієнта з ознаками високого ризику та інформу­вання Держфінмоніторингу про такі фінансові операції.

Якщо під час здійснення ідентифікації та верифікації або вивчення фінансової діяльності клієнта (особи, яка діє від його імені) нотаріусом встановлено, що клієнт причетний до публічних діячів, або пов’язаних з ними осіб, або до благодій­ної, або неприбуткової організації, він повинен: вживати захо­дів для з’ясування джерел походження коштів клієнта на під­ставі отриманих від нього документів та/або інформації з ін­ших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), що підтверджують джерела походження їхніх активів, прав на такі активи тощо; проводити моніторинг операцій такого клієнта у порядку, визначеному для клієнтів високого ризи­ку; проводити не рідше одного разу на рік уточнення інформа­ції про клієнта.

Національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені пу­блічні функції в Україні, а саме:

- Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Ка­бінету Міністрів України;

- перші заступники та заступники міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, їхні перші заступники і заступники;

- народні депутати України;

- Голова та члени Правління Національного банку Украї­ни, члени Ради Національного банку України;

- голови та судді Конституційного Суду України, Верхов­ного Суду України та вищих спеціалізованих судів;

- члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфі­каційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дис­циплінарної комісії прокурорів;

- Генеральний прокурор та його заступники;

- Голова Служби безпеки України та його заступники;

- Директор Національного антикорупційного бюро України та його заступники;

- Голова Антимонопольного комітету України та його заступники;

- Голова та члени Рахункової палати;

- члени Національної ради з питань телебачення і радіо­мовлення України;

- надзвичайні і повноважні посли;

- Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, начальники Сухопутних військ Украї­ни, Повітряних Сил України, Військово-Морських Сил України;

- державні службовці, посади яких належать до кате­горії «А»;

- керівники обласних територіальних органів централь­них органів виконавчої влади, керівники органів прокурату­ри, керівники обласних територіальних органів Служби безпе­ки України, голови та судді апеляційних судів;

- керівники адміністративних, управлінських чи нагля­дових органів державних та казенних підприємств, господар­ських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків;

- керівники керівних органів політичних партій та члени їх центральних статутних органів.

Під час проведення ідентифікації, верифікації та вивчен­ня клієнта нотаріус складає анкету. Анкета є внутрішнім до­кументом нотаріуса, який заповнюється і підписується безпо­середньо ним. Анкета формується за результатами здійснен­ня ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта до, під час та в процесі обслуговування клієнта. Анкета має містити всю необхідну інформацію для подання до Держфінмоніторингу в установлених законодавством випадках повідомлення про фі­нансову операцію.

При вивченні клієнта нотаріус: досліджує зміст діяльнос­ті клієнта; оцінює фінансовий стан клієнта; аналізує відпо­відність фінансових операцій клієнта специфіці його діяльнос­ті; визначає належність клієнта або особи, яка діє від його іме­ні, до національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, їх­ніх близьких осіб або пов’язаних з ними осіб на підставі отри­маних від них документів та інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою); з’ясовує усі дані щодо адреси місця проживання або місця його перебування (тимчасового перебування) в Україні; з’ясовує інформацію про наявність клієнта в переліку осіб, пов’язаних із провадженням терористичної діяльності або до яких застосовано міжнарод­ні санкції.

Документи щодо ідентифікації та верифікації осіб, які є учасниками фінансової операції, що підлягає фінансовому мо­ніторингу, а також усі документи, які стосуються ділових від­носин з клієнтом, зберігаються нотаріусом не менше п'яти ро­ків після завершення ділових відносин з клієнтом, а вся доку­ментація про проведення такої фінансової операції - не менше п'яти років після її завершення.

3. Нотаріус зобов'язаний забезпечувати виявлення фі­нансових операцій, що підлягають фінансовому моніторин­гу, до початку, у процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмо­ви клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засо­бів автоматизації. Лише у разі виявлення фінансових опера­цій, учасниками або вигодоодержувачами яких є особи, вклю­чені до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористич­ної діяльності або до яких застосовані міжнародні санкції, но­таріус у той же день вносить інформацію про таку операцію до реєстру. У випадку виявлення інших фінансових операцій нотаріус не пізніше наступного робочого дня після їх виявлен­ня вносить інформацію про них до реєстру.

4. Нотаріус має забезпечувати у своїй діяльності управ­ління ризиками та розробити власні критерії ризиків, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від нотаріуса, з урахуванням критеріїв ризику, визначених Мінфіном та Мін'юстом, та особливостей нотаріальної діяльності.

За результатом аналізу ідентифікаційних даних клієнта, інших наявних відомостей та інформації про клієнта та його діяльність нотаріуси встановлюють категорії клієнтів, які ма­ють низький, середній або високий ризик проведення ними операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиван­ням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масово­го знищення.

За результатами аналізу ділових відносин та вивчення клієнта характеристика клієнта може бути переглянута та рівень ризику змінений.

Нотаріус самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах: метод і порядок оцінки ризику; результати оцін­ки (переоцінки) ризику; застережні заходи щодо клієнтів за­лежно від встановленого їм рівня ризику; особливості моні­торингу та аналізу фінансових операцій клієнтів залежно від встановленого їм рівня ризику; періодичність перегляду вста­новленого щодо клієнта рівня ризику.

Результати оцінки (переоцінки) ризику клієнта та заходи з управління ними фіксуються письмово в паперовому вигляді та зберігаються разом з документами, що підтверджують факт проведення ідентифікації (верифікації) клієнта, у порядку, ви­значеному вказаними вище Правилами.

Нотаріус здійснює переоцінку ризиків клієнтів, з яки­ми встановлено ділові відносини, а також в інших випадках, передбачених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані, а також у таких випадках: за результатами уточнення даних первісної іденти­фікації та вивчення клієнта; за фактом проведення клієнтом фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінан­суванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; за результатами проведення аналізу опе­рацій клієнта у разі виникнення підозр щодо невідповіднос­ті операцій клієнта наявній інформації про його фінансовий стан та зміст діяльності; за результатами перегляду власних критеріїв ризику (запровадження нових критеріїв); у разі змі­ни законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінан­суванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення в частині, що стосується оцінки ризику.

Якщо за результатами оцінки ризику стосовно клієнта встановлено високий рівень ризику, нотаріус оновлює іден­тифікаційні дані клієнта, інші наявні відомості та інформа­цію про клієнта та його діяльність не рідше одного разу на рік. Якщо за результатами оцінки ризику стосовно клієнта вста­новлено середній рівень ризику, то строк оновлення ідентифі­каційних даних клієнта, інших наявних відомостей та інфор­мації про клієнта і його діяльність не має перевищувати двох років. Якщо за результатами оцінки ризику стосовно клієнта встановлено низький рівень ризику, то строк оновлення іден­тифікаційних даних клієнта, інших наявних відомостей та ін­формації про клієнта і його діяльність не повинен перевищу­вати трьох років.

5. Нотаріус зобов’язаний забезпечувати реєстрацію фі­нансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення, зо­крема з використанням засобів автоматизації.

Виявлення фінансових операцій, що підлягають фінан­совому моніторингу та можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінан­суванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, здійснюється до початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після їх проведення, або в день виникнення підозри, або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

Заходи, спрямовані на з’ясування факту віднесення опе­рації до такої, що підлягає фінансовому моніторингу або яка може бути пов’язана, стосується або призначена для фінансу­вання тероризму та фінансування розповсюдження зброї ма­сового знищення, визначаються Правилами та охоплюють:

1) аналіз правочину (належність осіб, що беруть участь в операції, до юридичних або фізичних осіб, пов’язаних зі здій­сненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції; належність до осіб, що мають високий ри­зик; форма та спосіб розрахунку, предмет договору тощо);

2) з’ясування суті та мети здійснення операції, зокрема шляхом отримання додаткових документів, відомостей та пояснень, що стосуються операції;

3) здійснення аналізу відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

4) здійснення управління ризиками, пов’язаними зі за­провадженням чи використанням нових та існуючих інформа­ційних продуктів, ділової практики або технологій, зокрема таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом.

Для оцінки того, що фінансова операція (або спроба її проведення) здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або пов'язана з фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, нотаріусом вивчаються операції клієнта, фінансові операції інших осіб - учасників операції, що оцінюється.

У разі виявлення фінансової операції, що має високий ри­зик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсю­дження зброї масового знищення, нотаріус:

1) забезпечує управління ризиками легалізації (відмиван­ня) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму відповідно до Правил;

2) приймає рішення про направлення повідомлення Держ- фінмоніторингу про таку фінансову операцію.

При виявленні фінансової операції, що має середній ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шля­хом, або фінансування тероризму, нотаріус забезпечує управ­ління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму відповідно до Правил.

Реєстрація нотаріусом операцій, що підлягають фінан­совому моніторингу, інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержа­них злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, прово­диться шляхом внесення відповідної інформації до реєстру.

Нотаріусами до Реєстру вноситься інформація про прове­дення або спробу проведення фінансових операцій відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію лега­лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» шляхом заповнення форми № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому мо­ніторингу».

6. Нотаріус мусить повідомляти спеціально уповнова­женому органу про: фінансові операції, що підлягають обо­в'язковому фінансовому моніторингу, фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, а також інформацію про свої підозри щодо діяльності осіб або їхні ак­тиви, якщо є підстави вважати, що вони пов'язані зі злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, - в день виник­нення підозри або достатніх підстав для підозри, або спроби проведення фінансових операцій, але не пізніше наступно­го робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій; фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, - в день їх виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, а та­кож інформувати про такі фінансові операції та їх учасників визначені законом правоохоронні органи.

Внутрішній фінансовий моніторинг - сукупність заходів з виявлення фінансових операцій, які підлягають внутрішньо­му фінансовому моніторингу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуван­ня розповсюдження зброї масового знищення; ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; подання інфор­мації спеціально уповноваженому органу про операції, щодо яких виникає ризик, підозра, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, встановлених законом.

7. Нотаріус має сприяти в межах законодавства працівни­кам спеціально уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій.

8. Він зобов'язаний подавати на запит спеціально упо­вноваженого органу відповідну інформацію, що може бути пов'язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням роз­повсюдження зброї масового знищення, а також інформацію, яка може бути пов'язана зі зупиненням фінансової операції (фінансових операцій) відповідно до Закону України «Про за­побігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінан­суванню розповсюдження зброї масового знищення».

9. Нотаріус має своєчасно та в повному обсязі подава­ти (оформлювати, засвідчувати) у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторин­гу, який згідно з цим Законом виконує функції державного регулювання і нагляду за суб'єктом первинного фінансового моніторингу, на запит цього суб'єкта державного фінансово­го моніторингу достовірну інформацію, документи, копії до­кументів або витяги з документів, що потрібні для виконан­ня відповідним суб'єктом державного фінансового моніторин­гу функцій з державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема для перевірки фактів порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом, фінансуванню тероризму чи фінансуванню роз­повсюдження зброї масового знищення, здійснення контролю за виконанням суб'єктами первинного фінансового моніто­рингу рішень суб'єктів державного фінансового моніторингу про застосування санкцій, письмових вимог.

10. Нотаріус зобов'язаний вживати заходів щодо запобі­гання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка пода­ється спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (також про факт подання такої інформації або отримання запиту від спеціально уповно­важеного органу).

11. Нотаріус повинен зберігати офіційні документи, інші документи (зокрема створені суб'єктом первинного фінансо­вого моніторингу електронні документи), їхні копії щодо іден­тифікації осіб (клієнтів, представників клієнтів), також осіб, яким суб'єктом первинного фінансового моніторингу було від­мовлено у проведенні фінансових операцій, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також усі документи, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової опера­ції) з клієнтом (включаючи результати будь-якого аналізу під час проведення заходів щодо верифікації клієнта чи поглибле­ної перевірки клієнта), не менше п'яти років після завершення фінансової операції, завершення ділових відносин з клієнтом, а всі необхідні дані про фінансові операції (достатні для того, щоби простежити хід операції) - не менше п'яти років після завершення операції, закриття рахунку, припинення ділових відносин.

Наголошуємо, зі 6 лютого 2015 р. необідно повідомляти про підозри щодо проведення фінансових операцій, якщо сума договору дорівнює або перевищує 150 000 гривень. Рішення про подання або неподання Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає внутрішньому фінан­совому моніторингу, приймає нотаріус відповідно до ст. 16 Закону.

У разі прийняття рішення про подання Держфінмоніто­рингу інформації про фінансову операцію така інформація по­дається не пізніше наступного дня після її реєстрації. Відпо­відно до рекомендацій Державної служби фінансового моні­торингу для суб'єктів первинного фінансового моніторингу щодо ризиків, пов'язаних із фінансуванням сепаратистських і терористичних заходів на території України, нотаріус під час встановлення ділових відносин визначає за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташу­ванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та по­слуг, рівень ризику клієнта. Особливу ж увагу слід приділяти таким клієнтам:

- неприбутковим або благодійним організаціям (крім благодійних організацій, що діють під егідою міжнародних організацій);

- публічним діячам або пов'язаним з ними особам, надто таким, що мають широкі владні повноваження в Україні;

- резидентам країни, що підтримують терористичну діяльність;

- керівникам чи засновникам громадської або релігійної організації, благодійного фонду, іноземної некомерційної неу­рядової організації, її філіалу чи представництва, які діють на території України;

- діяльність яких пов'язана з інтенсивним оборотом готівкових коштів;

- які проводять операції з грошовими коштами або іншим майном виключно через представника, що діє за довіреністю;

- які здійснюють розрахунки за операціями з викорис­танням інтернет-технологій, електронних платіжних систем, систем грошових переказів чи інших альтернативних систем віддаленого доступу, що унеможливлюють проведення пов- ною мірою ідентифікації відправника/одержувача коштів);

- які не надають суб'єкту додаткових відомостей, перед­бачених відповідними внутрішніми документами суб'єкта;

- щодо яких існують сумніви у достовірності поданих ними документів або раніше наданих ідентифікаційних даних.

Стосовно таких осіб нотаріус, відповідно до ст. 9 Закону:

- здійснює поглиблену ідентифікацію клієнта та переві­ряє особу клієнта, включаючи його власників;

- збирає інформацію з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу й рівень операцій, що проводять­ся ним;

- встановлює суть, характер і мету ділових відносин та у разі виникнення підозр здійснює посилений моніторинг опе­рацій, що проводяться клієнтом.

До речі, рекомендаціями Держфінмоніторингу України передбачено, що після проведення операцій з подібними озна­ками суб'єкт забезпечує їх аналіз та приймає рішення щодо на­правлення інформації про них, відповідно до ст. 6 Закону, не лише до Держфінмоніторингу України, а й до Служби безпеки України. Під час аналізу фінансових операцій на наявність під­озр, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінан­сування тероризму, суб'єктам необхідно мати чітке розумін­ня того, що фінансування тероризму може здійснюватись, зокрема, і терористичними організаціями, які вдають зі себе законних юридичних осіб, і шляхом використання законних юридичних осіб як каналів для фінансування тероризму. За­для зменшення ризиків суб'єктів бути використаними злочин­цями з метою фінансування тероризму Держфінмоніторинг України рекомендує суб'єктам використовувати право від­мовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фі­нансова операція містить ознаки такої, котра, згідно зі Зако­ном, підлягає фінансовому моніторингу, зокрема якщо вини­кли підозри, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, та повідомити про це Держ- фінмоніторинг України протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови (ст. 10 Зако­ну). Також з метою зменшення ризиків фінансування сепара­тистських і терористичних заходів на території України Держ- фінмоніторинг України рекомендує суб'єктам зупиняти, від­повідно до ст. 17 Закону, фінансові операції, які проводяться особами, що зазначені у списку українських фізичних осіб та фізичних осіб країн, котрі підтримують міжнародну терорис­тичну діяльність, у частині застосування до них економічних санкцій, та повідомляти про це Держфінмоніторинг України.

Наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2015 року № 2011/5 заверджено Положення про процедуру застосування запобіжних заходів щодо держав, які не викону­ють або неналежним чином виконують рекомендації міжна­родних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням роз­повсюдження зброї масового знищення, відповідно до якого нотаріуси щодо клієнтів з ризикованих держав повинні вжи­вати таких заходів: забезпечувати збір необхідної інформації про зміст їхньої діяльності, фінансовий стан, репутацію; за­безпечувати перевірку достовірності та повноти інформації, отриманої від клієнта; приділяти підвищену увагу фінансо­вим операціям клієнта, що мають високий ступінь ризику ле­галізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Нотаріуси можуть встановлювати додаткові запобіжні заходи щодо ризикованих держав та клієнтів з цих держав залежно від специфіки своєї діяльності.

Нотаріус має право відмовитися від проведення фінансо­вої операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що, згідно зі Законом України «Про запобігання та про­тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню роз­повсюдження зброї масового знищення», підлягає фінансово­му моніторингу.

Про відмову у проведенні фінансової операції нотаріус зобов’язаний повідомити Державну службу фінансового моніторингу України протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови.

Нотаріус має право зупинити проведення фінансової опе­рації клієнтом з ризикованої країни у разі, якщо така опера­ція містить ознаки, передбачені ст.ст.15, 16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

5.3.