2.4. Суб’єкти податкових правовідносин

Суб’єкт податкового права – носій передбачених правовими нормами суб’єктивних прав та юридичних обов’язків у сфері встановлення податкового обов’язку, справляння податків та зборів, які входять до податкової системи держави, а також у сфері контролю за їх справлянням, який має потенційну можливість брати участь у правовідносинах.

До суб’єктів податкового права належать держава, адміністративно-територіальні утворення, ОМС, суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи, які на підставі правових норм можуть бути учасниками правовідносин.

У понятті «суб’єкт права» науковці виокремлюють дві основні характеристики:

1) потенційна можливість брати участь у правовідносинах;

2) реальна участь у них.

Суб’єктом податкових правовідносин є особа, яка реалізувала свої права та обов’язки, передбачені податково-правовою нормою.

Виключно при взаємозв’язку юридичних прав та обов’язків, реалізація яких гарантується засобами державного примусу, держава та ОМС можуть одержати заплановані доходи у формі податків та зборів.

У відносинах щодо справляння податків беруть участь дві сторони: суб’єкти, що наділені владними повноваженнями з однієї сторони та платники податків з іншої.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єкти податкових правовідносин мають правосуб’єктність, що передбачена нормами податкового права і характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов’язаних зі встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб’єктивні права й обов’язки.

Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складної юридичної властивості – правосуб’єктності.

Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов’язки щодо сплати податків.

Іншими словами, це можливість особи бути учасником податкових правовідносин, тобто податкова правоздатність виступає його загальноюридичною властивістю.

Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов’язків, що їх суб’єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізовувати права й обов’язки.

Дієздатність полягає у здійсненні особою дій, спрямованих на:

- придбання прав і створення обов’язків;

- здійснення прав і обов’язків;

- здатність відповідати за податкові правопорушення.

Податкові правоздатність і дієздатність доповнюють одна одну і фактично є взаємозалежними.

Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи і т. ін.),

дієздатність – по досягненні якоїсь умови (певного віку, статусу підприємця тощо). Іноді виникнення правоздатності та дієздатності в податкових правовідносинах збігається в часі (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковому органі, а з цього моменту, навіть якщо немає діяльності, — обов’язок подавати звітність, отже, відповідати за ухилення від цього).

Як суб’єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

- державу (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподаткування);

- податкові органи;

- платників податків.

Особливим суб’єктом податкових правовідносин є держава.

Держава, як носій суверенітету і учасник податкових правовідносин, має важливі особливості і посідає у правовідносинах особливе місце. Державний суверенітет полягає, зокрема, у тім, що держава встановлює податки, наділяє місцеві органи правом встановлювати податки. У зв’язку з цією діяльністю держава є безпосереднім учасником податкових правовідносин.

Діяльність держави як власника податкових надходжень опосередковується правовідносинами, які можна класифікувати за різними підставами (за видами податків і зборів; за видами платників тощо), і в яких беруть участь різні органи, суб’єкти, уповноважені державою здійснювати певні дії. На підставі цього виділяють різні державні органи як представників держави: податкові адміністрації, митні органи, податкова міліція. Учасниками правовідносин є також державні органи, що виконують різні функції державної влади. Діяльність органів, що діють від імені держави, регулюють в основному закони (а не інші правові акти). Своєрідним є і механізм контролю за їх діяльністю.

В податковому праві необхідно розмежовувати обов’язки владної і зобов’язаної осіб. Якщо в другому випадку вони представляють реалізацію безумовної імперативної вимоги правомочної особи і можуть існувати як відносно самостійна підсистема обов’язків, поза безумовним їх зв’язком із правами, то інша картина має місце з обов’язками владних суб’єктів. Податкові правовідносини – це публічні відносини, що характеризуються імперативним регулюванням. За цих умов держава наділяє певною компетенцією органи, що управляють і контролюють оподаткування, закріплює вичерпний перелік обов’язків і прав платників податків^[4].

Сукупність прав і обов’язків податкових органів визначається тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов’язує необхідність існування цих органів. Держава уповноважує останні на здійснення певних функцій в галузі управління та контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу цих органів відбувається через законодавче закріплення їх прав і обов’язків. Обов’язки і права платників податків визначено головним посиланням, що випливає з конституційної норми, якою закріплено першочерговий і безумовний обов’язок - сплачувати податки, а саме: ст. 67 Конституції України. Платники податків і зборів є насамперед зобов’язаними особами. Відповідно до цього податкове законодавство і закріплює переважно обов’язок. Саме імперативний податковий обов’язок визначає правосуб’єктність платників податків.

Такими самими підходами характеризується правосуб’єктність юридичних і фізичних осіб, осіб, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (банківські установи, податкові представники тощо).

Зміст податкових правовідносин пов’язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт правовідносин, суб’єкт правовідносин, права й обов’язки суб’єктів правовідносин, підстави виникнення правовідносин.