Стаття 56. Спеціальна перевірка

1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Спеціальна перевірка не проводиться щодо:

1) кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських,

селищних, міських голів, старост;

{Абзац третій частини першої статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом №1848-VIII від 09.02.2017}

2) громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або залучаються до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;

3) претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

4) претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, що припиняються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються;

5) осіб при розгляді питання про включення їх до списку народних засідателів або присяжних.

У разі, якщо призначення, обрання чи затвердження на посади здійснюється місцевою радою, спеціальна перевірка проводиться у встановленому цим Законом порядку стосовно призначених, обраних чи затверджених на відповідні посади осіб.

2. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату може визначити відповідальний структурний підрозділ.

Особливості організації проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрання яких здійснюється з’їздом суддів України, з’їздом адвокатів України, всеукраїнською конференцією прокурорів, з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, організація проведення спеціальної перевірки покладається на секретаріат Вищої ради правосуддя, секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідно.

{Частину другу доповнено новим абзацом згідно із 'Законом №1798-VIIIвід 21.12.2016}

Щодо кандидатів на зайняття інших посад, призначення (обрання) на які здійснюється Президентом України, Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України, організація проведення спеціальної перевірки покладається відповідно на Главу Адміністрації Президента України, Керівника Апарату Верховної Ради України, Міністра Кабінету Міністрів України або їх заступників.

Організація проведення спеціальної перевірки у новостворених державних органах покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби, до моменту утворення у такому новоствореному органі відповідального за це структурного підрозділу.

3. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині першій цієї статті, зокрема щодо:

1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов’язані з корупцією правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров'я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання;

6) відношення особи до військового обов’язку;

7) наявності в особи допуску до державної таємниці, якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади;

8) поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України «Про очищення влади».

Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні в порядку переведення на посаду до іншого державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів.

Примітка. Посадами, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, є посади Президента України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, першого заступника або заступника міністра, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, його першого заступника або заступника, члена Центральної виборчої комісії, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Директора Національного антикорупційного бюро України, Генерального прокурора, його першого заступника та заступника, Голови Національного банку України, його першого заступника та заступника, члена Ради Національного банку України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника та заступника, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, його першого заступника та заступника, радника або помічника Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, посади, які належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та посади, які частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій, а також посади суддів, прокурорів і слідчих, керівників, заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівників, заступників керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, а також посади, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом військовослужбовців.

{Примітка до статті 56 із змінами, внесеними зміїно із Законами №889-УШ віії 10.12.2015, №1540- VIII від 22.09.2016, №1798-VIII від 21.12.2016}

1. Особами, стосовно яких проводиться вказана у ст. 11 Закону спеціальна пере­вірка, є лише окремі категорії осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у ст. 3 Закону. Йдеться про осіб, які претендують на зайняття посад:

1) які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища¹; ^[412]

2) з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджує НАЗК¹. На державній службі це, наприклад, посади: Глави Адміністрації Президента України та його заступників; керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку; керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь ДСА; керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами; державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів. Ще низка посад стосується служби в органах місцевого самоврядування.

2. В абзаці другому ч. 1 ст. 56 Закону визначено перелік осіб, стосовно яких спеціальна перевірка не проводиться. Цей перелік є вичерпним.

Слід зазначити, що насправді перевірка, але в інших, спрощених формах, про­водиться стосовно кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати ВР АРК, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, старост, так само як і стосовно громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або залучаються до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, і осіб при розгляді питання про включення їх до списку присяжних.

Непроведення спеціальної перевірки щодо претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади АРК, органах місцевого самовряду­вання та призначаються в порядку переведення чи просування по службі (пункти 3 і 4 абзацу другого ч. 1 ст. 56 Закону) є обґрунтованим під кутом зору принципу рівності всіх перед законом: особа, на відміну від інших осіб, не повинна проходити спеціальну перевірку двічі. Саме тому в абзаці другому ч. 3 ст. 56 Закону визначено, що кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні в порядку переведення на посаду до іншого державного органу, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів.

3. Що стосується абзацу третього ч. 1 ст. 56 Закону, то, відповідно до Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» (статті 3 і 5), стосовно осіб, які обрані (затверджені) відповідною радою на виборні посади, а також осіб, які претендують на зайняття посад, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурс­ній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції». ^[413]

4. Положення абзацу першого ч. 2 ст. 56 Закону, згідно з яким організація про­ведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) відповідного органу, крім випадків, установлених законом, відсилає не лише до наступних абзаців цієї частини, а й до інших законів. Наприклад, згідно із ст. 208-4 Регламенту Верховної Ради України організація проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді КС від ВР покладається на Апарат ВР.

5. Об'єктами перевірки є відомості про особу, перелік яких визначено в ч. 3 ст. 56 Закону. Інші відомості, як правило, не підлягають збиранню і перевірці. Але, оскільки перед переліком стоїть слово «зокрема», слід вважати, що цей перелік не є вичерпним. Наприклад, об'єктами перевірки можуть бути також відомості про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, про зміну нею гро­мадянства у минулому, достовірності відомостей, які особа подала в декларації родинних зв'язків, тощо.

Не є значущими відомостями і очевидно не підлягають збиранню, зокрема, дані про те, що: особі повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопору­шення, але провадження було закрите відповідно до закону за відсутністю складу чи події кримінального правопорушення або через набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене цією особою; стосовно особи складався протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з ко­рупцією, але стягнення не накладалось (через малозначність правопорушення або сплив строку накладення стягнення); особою кілька разів уточнювались дані декла­рації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самовря­дування; в особи або членів її сім'ї колись раніше були корпоративні права; особа є або не є академіком чи членом-кореспондентом тієї чи іншої академії наук тощо.

Кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочинної. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним виро­ком суду і матеріалізується в обвинувальному вироку суду. Зазвичай вона включає засудження особи за вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість тощо (див. Рішення КС у справі про депутатську недоторканність від 27 жовтня 1999 р. №9-рп/99).

Судимість - це правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов характеризується на­станням для неї певних правових наслідків. Умови і порядок погашення та зняття судимості встановлено статтями 88-91 КК.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення. Мета, порядок накладення і види адміністративних стягнень визначені у статтях 23-38 КАП, а більшість складів правопорушень, пов'язаних з корупцією, - у статтях 172-4-172-9 КАП.

Обов'язок особи, яка претендує на відповідну посаду (визначену у п. 1 і підп. «а» п. 2 ст. 3 Закону), до призначення або обрання подавати в установленому законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, причому з достовірними відомостями, передбачено у частинах 1 і 4 ст. 45 Закону.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації (як правило, це кооперативні підприєм­ства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб), що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, перед­бачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення (ч. 5 ст. 63, ст. 167 ГК України).

Перевірка відомостей щодо стану здоров’я повинна бути передбачена виключно з метою запобігання прийняттю на службу осіб, які за станом здоров'я не зможуть на належному рівні виконувати свої повноваження (зокрема, через наявність пси­хічних захворювань, наркозалежність, серйозні інфекційні хвороби). Це відповідає положенню ч. 4 ст. 286 ЦК, згідно з яким фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством. Водночас вимагання інших відомостей про стан здоров'я суперечило б положенню ч. 2 ст. 286 ЦК, де прямо вказано: «Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи».

Достовірність відомостей про освіту є обов'язковим елементом проведення спеціальної перевірки, оскільки однією з умов зайняття більшості посад у державних органів є наявність відповідної освіти.

Щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призов­ники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗС та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві ЗС, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (ч. 9 ст. 1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу»). Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом «Про альтернативну (невійськову) службу».

Допуск до державної таємниці - це оформлення права громадянина на до­ступ до секретної інформації, тобто надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з держав­ною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами СБ після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначає КМ (статті 1, 22 Закону «Про державну таємницю»).

6. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Спеціальна перевірка не може стосуватися членів сім’ї та близьких осіб особи, щодо якої вона проводиться.

У Рішенні КС у справі про корупційні правопорушення та введення в дію анти­корупційних законів від 6 жовтня 2010 року №21-рп/2010 визначено:

«Надання інформації стосовно доходів та зобов’язань фінансового характеру особами, що претендують на зайняття відповідних посад або займають їх, передба­чене статтею 13 Закону України «Про державну службу», статтею 13 Закону Укра­їни «Про службу в органах місцевого самоврядування». Обмеження, пов’язані з необхідністю фінансового контролю для цієї категорії осіб, сприяють виявленню корупційних правопорушень, тому є важливими у доборі кадрів та захисті еконо­міки держави.

Встановлені законодавством процедури, що забезпечують формування належ­ного корпусу осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, враховують конституційні положення щодо обов’язків кожного перед суспільством і права кожної людини на вільний розвиток своєї особистості, закріплені у статті 23 Конституції України, і не порушують конституційну норму, яка передбачає можливість збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу за її згодою у випадках, визначених законом (частина друга статті 32 Конституції України).

Таким чином, положення Закону щодо спеціальної перевірки безпосередньо сто­совно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, відповідають Конституції України (є конституційними).

... Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, вико­ристання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, збе­ріганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Перелік близьких осіб незалежно від місця їх проживання і ведення спільного господарства, а також інших осіб за умови їх постійного проживання з особою, яка претендує на зайняття відповідної посади, та ведення з нею спільного господар­ства..., дає можливість державним органам втручатися в їхнє особисте та сімейне життя, безпідставно отримувати відомості особистого характеру, що суперечить наведеній нормі Основного Закону України. Крім того, слід враховувати й те, що близькі особи не претендують на зайняття зазначених посад, а лише опосередко­вано (родинними чи іншими зв’язками) пов’язані з особами, які претендують на це або займають вказані посади. Надання інформації про близьких та інших осіб без їх згоди особою, яка претендує на зайняття відповідної посади, може призвести до отримання недостовірних даних, внаслідок чого вона буде нести відповідальність згідно зі статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При вирішенні цього питання Конституційний Суд України виходить з частини першої статті 64 Основного Закону України, за якою конституційні права і свобо­ди людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Отже, стосовно близьких та інших осіб... не може проводитися спеціальна пе­ревірка..., оскільки це суперечить положенням статті 32, частини першої статті 64 Конституції України.

... Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційни­ми): словосполучення «та близьких їй осіб», яке міститься у пунктах 2, 3 частини другої статті 9 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11 червня 2009 року №506-VI».