Стаття 351. Документальні невиїзні перевірки

1. Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, до­стовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої за­конодавством України для підприємств.

2. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу елек­тронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, мит­не оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документаль­но підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності пода­них митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також за­питів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - ре­зидентів України.

3. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного ор­гану.

4. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного під­приємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце про­ведення перевірки.

5. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

6. Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митно­го органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовжен­ня строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев'ятою статті 346 цього Кодексу.

7. Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує під­приємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

8. Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або ін­формації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які ста­новлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов'язків.

9. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в по­рядку, визначеному цим Кодексом.

1. Відповідно до ст. 345 МКУ документальні перевірки - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості й у достовір­ності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, виве­зення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повно­ти нарахування і сплати митних платежів. Під документальними невиїз- ними перевірками маються на увазі перевірки, які проводяться в митному органі, предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту на­рахування і сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покла­дено законом на митні органи.

Слід зазначити, що положення цієї статті не стосуються громадян, оскільки вони не є суб'єктами підприємницької діяльності чи підприєм­ством.

Під час проведення перевірки посадові особи митного органу аналізу­ють і порівнюють відомості, зазначені у митних деклараціях, а також на­лежних до таких декларацій комплектах товаросупровідних документів, приймають рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості й країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо, роблять ви­сновок про своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплату мит­них платежів.

2. Частина 2 коментованої статті вказує на дві групи підстав для про­ведення документальної невиїзної перевірки: 1) виявлення ознак, що свід­чать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи (за результатами аналізу електронних копій митних декла­рацій; інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завер­шене, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й виробни­ків таких товарів; із висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів); 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентич­ності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформ­лення яких завершене, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні опе­рації, які здійснювалися з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності - резидентів України.

3. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу - основного розпорядчого акта, що готується структур­ним підрозділом митного органу, до повноважень якого належить встано­вити або спростувати відомості й інформацію, отриману з джерел, перед­бачених ч. 2 коментованої статті.

4. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особа­ми митного органу за умови надсилання керівнику відповідного підприєм­ства рекомендованого листа із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки і письмового повідомлен­ня про дату початку та місце проведення такої перевірки.

5. Під час проведення документальних невиїзних перевірок при­сутність керівників підприємств, уповноважених осіб чи громадян є не обов'язковою. Їх відсутність під час перевірки не може бути підставою для невизнання її результатів, оформлених відповідним чином.

6. Тривалість таких перевірок зазначається в наказі митного органу, від­повідно до якого проводиться перевірка, а якщо строку таких дій не вка­зано, треба керуватися ч. 8 ст. 346, де визначено, що тривалість докумен­тальної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів. А ще у ч. 9 ст. 346 зазначено чотири підстави, за наявності яких подовжується (але не більш ніж на 15 робочих днів) строк проведення документальної невиїзної перевірки.

7. Щодо продовження строків проведення документальної невиїзної перевірки митний орган повідомляє керівника підприємства чи уповнова­жену особу рекомендованим листом із повідомленням.

8. Посадові особи мають право перевіряти лише ті дані, що є предме­том перевірки, а саме, дані про своєчасність, достовірність, повноту нара­хування і сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами й громадянами - приватними підприєм­цями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про державну службу” держав­ні службовці (якими є і посадові особи митної служби) під час виконання посадових обов'язків діють у межах повноважень, визначених законодав­ством, і відповідно до посадових інструкцій. В аспекті п. 2 ч. 8 коментова­ної статті посадова особа митного органу не має права виходити за межі предмету перевірки, у проведенні якої бере участь.

Згідно із ч. 1 ст. 11 цього Кодексу інформація, отримана митними ор­ганами, може використовуватися ними тільки для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб'єкта, осіб чи органу, що надав таку ін­формацію, зокрема передаватися третім особам, у тому числі іншим орга­нам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

Тож за аналогією із документальною виїзною перевіркою (п. 5 ч. 2 ст. 347 МКУ) посадові особи митного органу не мають права розголошу­вати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять кон­фіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю і стали відомі під час виконання службових обов'язків. У разі розголошен­ня комерційної таємниці посадова особа митного органу притягається до кримінальної відповідальності за ст. 232 Кримінального кодексу України.

9. За результатами перевірки складається відповідний акт у двох при­мірниках, що підписується посадовими особами митного органу, які її проводили, та керівником підприємства або уповноваженою ним особою. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості й країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки. Інформа­ція, що міститься в акті про проведення перевірки, не підлягає розголо­шенню, крім випадків, установлених законодавством.

У разі виявлення перевіркою порушень законодавства України з питань митної справи порівнюють відповідність даних, які містяться в докумен­тах, поданих підприємством, із фактичними даними, виявленими у ході перевірки; чітко викладають зміст порушення з посиланням на конкретні норми законодавства, порушені підприємством; зазначають первинні до­кументи, що свідчать про наявність порушення, з подальшим відображен­ням зазначених у них операцій; зазначають перелік документів, не наданих під час проведення перевірки (у разі відмови надати посадовим особам митного органу письмові пояснення щодо причин ненадання документів факт відмови відобразити в акті перевірки).

У тих випадках, коли за виявленими фактами порушень необхідно вжи­ти термінових заходів щодо їх усунення, у період перевірки, не чекаючи на її закінчення, складається проміжний акт перевірки. Він складається у до­вільній формі і є складовою акта перевірки. Інші деталі оформлення ре­зультатів перевірок визначено ст. 354 МКУ.