1. Специфіка культури та етики у публічному адмініструванні

Етика – це наука про найбільш загальні закони становлення та історичного розвитку моралі^[55]. За таких обставин зростає роль саме морально-етичного чинника в усіх сферах життєдіяльності суспільства і людини, а отже, і у сфері публічного адміністрування.

Мораль існує як: - особистісні моральні якості (милосердя, відповідальність, скромність, чесність тощо); - сукупність норм суспільної поведінки й оціночних уявлень (наприклад у вигляді правил, заповідей - «не вкради», «не вбий» тощо; і «справедливо», «порядно», «доброзичливо», «ввічливо» тощо).

Моральні якості (або особистісні властивості) характеризують особистість з позиції її здатності до спілкування з іншими та колективного співіснування. Вони виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми. Моральні норми та оціночні уявлення виражають інтереси тих чи інших соціальних груп, суспільства в цілому і стають основою поведінки людей. Це знаменник розмаїття індивідуальних дій, один із способів зведення індивідуального до соціального. Моральні норми та оціночні уявлення визначають тип поведінки, необхідний суспільству (або його більшості) на конкретно-історичному етапі його розвитку. Отже, моральні якості (особистісні властивості), з одного боку, і моральні норми та оціночні уявлення, з другого, реалізуються у стосунках між індивідами й виражають суспільні зв’язки між ними. Це дозволяє говорити про мораль як результат соціальних відносин.

Соціальна природа публічної служби, визначення її як соціального інституту, покликаного забезпечувати реалізацію цілей та функцій держави, вимагає формування її позитивної оцінки як певного образу публічної влади взагалі. Це зумовлено тим, що негативне сприйняття публічних службовців символізує для населення відповідне ставлення до держави, формує недовіру до неї, викликає такі деструктивні явища, як соціальна дезінтеграція, фрустрація та апатія.

Найбільш цілісно така суспільна оцінка професійної діяльності публічних службовців виражається через категорії іміджу, престижу, авторитету, репутації. Визначаючи імідж службовця як відображення суспільної оцінки його професійності, слід відмітити передусім його образ як особистості та професіонала, тобто особи уповноваженої на виконання функцій держави. Разом з тим індивідуальний образ кожного конкретного публічного службовця несе на собі відбиток загального корпоративного іміджу публічної служби, яку він уособлює.

Досить часто імідж службовців формується під впливом не стільки їх конкретної професійної діяльності, скільки на основі попереднього суб’єктивного досвіду спілкування громадян з органами державної влади, який формує певні стереотипи сприйняття держави та інститутів публічної влади. Стереотипи зумовлюють формування досить примітивної соціальної свідомості, зводять поведінку людей до набору простих, у чомусь неадекватних автоматичних емоційних реакцій, що призводить до виникнення й закріплення упереджень, неприйняття нового тощо. Саме під впливом доволі негативного стереотипу складається оцінка громадянами України публічної служби.

Іншим важливим критерієм суспільної оцінки діяльності публічних службовців є престиж служби, оскільки у ньому втілено оцінку суспільством державної служби як соціального інституту та державного службовця як його представника через категорії поваги, авторитету, статусу, привабливості та ін. Престиж є результатом суспільної оцінки, яку індивід засвоює в готовому вигляді.

Діяльність службовців має бути спрямована на формування їх позитивної оцінки в суспільній свідомості, яка полягає у широких інформаційних кампаніях щодо висвітлення діяльності органів державної влади, роз’яснювальній роботі серед населення щодо компетенції та повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, тобто цілеспрямованій плановій роботі з формування відповідних суспільних оцінок. Крім того, безпосередні контакти громадян з представниками влади є суб’єктивним підґрунтям формування оцінного судження про органи публічної влади та їх представників – публічних службовців, а формування позитивного іміджу останніх визначається, у першу чергу, їх професійною діяльністю та особистісними якостями. Саме тому важливу роль відіграє діяльність службовців, спрямована на підвищення їх професіоналізму та розширення професійної компетенції.