Принципи адміністративного оскарження

Особливого значення у контексті принципів адміністративно­го оскарження набувають принципи адміністративної процедури, оскільки ч. 2 ст. З Закону України «Про адміністративну процеду­ру» встановлено, що особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ, у т.ч. адміністра­тивного оскарження, встановлені спеціальними нормативними ак­тами, повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним Законом України «Про адміністративну процедуру». Отже, принципи адміністративної процедури першочергово засто­совуються під час загального адміністративного оскарження та ад­міністративного оскарження, визначеного спеціальними норматив­ними актами.

Охарактеризуємо основні принципи адміністративної процедури з урахуванням особливостей адміністративного оскарження:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності - вимагає від адміністративного органу керуватися положенням, відповідно до якого людина, її права і свободи визна­ються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 5). Оскільки під час адміністративного оскарження здійснюється перегляд справ і прийнятого адміністра­тивного акта, значення верховенства права набуває особливого зна­чення і зобов’язує суб’єкта розгляду скарги захищати права, свобо­ди та інтереси осіб;

2) рівність перед законом - передбачає рівність усіх фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак^[807] та обставин під час адміністративного оскарження та обов’язок адміністративних орга­нів забезпечувати однакове ставлення до всіх осіб;

3) обгрунтованість - покладає на суб’єкта розгляду скарги обов’язок забезпечувати належність та повноту з’ясування обста­вин справи, безпосередньо досліджувати докази та інші матеріали справи, а також враховувати усі обставини, що мають значення для розгляду скарги.

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного орга­ну - означає, що суб’єкти розгляду скарг зобов’язані забезпечува­ти однакове ставлення до всіх учасників адміністративного про­вадження, а також не допускати неправомірної заінтересованості в результатах розгляду та вирішення справи, у т.ч. вживати заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів під час роз­гляду скарг;

5) добросовісність і розсудливість - зобов’язує суб’єкта розгляду скарги діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної зако­ном, тобто розгляду скарги та перегляду справи, керуватися здо­ровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Зміст цього принципу поширюється й на скаржників, зобов’язуючи їх здійснювати надані їй права добросовісно та не зло­вживати ними;

6) пропорційність - передбачає, що адміністративне оскаржен­ня та прийняття за його результатом адміністративних актів має здійснюватися з дотриманням необхідного балансу між несприят­ливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт, негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими;

7) відкритість - вимагає від суб’єкта розгляду скарги забезпе­чувати реалізацію права скаржника на доступ до інформації, що пов’язана з розглядом його скарги, що включає права знати про по­чаток адміністративного провадження за скаргою, на участь у тако­му провадженні, на ознайомлення з матеріалами відповідної спра­ви, на отримання прийнятого за скаргою рішення;

8) своєчасність і розумний строк - більш доречною є окрема ха­рактеристика своєчасності та розумності строків, взаємопов’язаних, але різних темпоральних вимог, об’єднаний у цьому принципові.

Своєчасність, передбачається у ч.

Розумність строків передбачено у ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адміністративну процедуру» і полягає вона у тому, що адміністра­тивний орган розглядає скаргу (у т.ч. вчиняє відповідні процедурні дії та/або приймає процедурні рішення) у найкоротший строк, до­статній для її розгляду, але не пізніше граничних строків, визначе­них законом. Розумність строків під час адміністративного оскар­ження забезпечується встановленням граничних строків перегляду справи за скаргою (ч. З ст. 34 Закону України «Про адміністративну процедуру»), а також строками розгляду скарг, визначених спеці­альними нормативними актами;

9) ефективність - вимагає від адміністративного органу організо­вувати розгляд та вирішення справ, що належать до його компетен­ції, з найменшими витратами коштів та інших ресурсів, у простий та ефективний спосіб, із вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи (ст. 14). Аналогічне значення має цей принцип і під час адміністративного оскарження, зобов’язуючи суб’єкта розгляду скарги здійснювати розгляд скарг у максимально простий та ефективний спосіб;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи - передбачає, що дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи (ч. 1 ст. 15). Разом із тим, для цілей адміністративного оскарження більш значущою є інша складо­ва змісту цього принципу, яка встановлює, що сумніви щодо право­мірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адмі­ністративним органом на користь їх правомірності.

11) офіційність - передбачає, що адміністративний орган, у т.ч. під час адміністративного оскарження, зобов’язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхід­ності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціати­ви, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для ви­рішення справи (ч. 1 ст. 16). При цьому, забороняється зобов’язувати особу самостійно отримувати необхідні документи та інші докази, якщо такий обов’язок не визначено законом, а також вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у воло­дінні цього або іншого адміністративного органу.

В аспекті адміністративного оскарження зміст цього принци­пу знаходить своє відображення у положеннях ч. 5 ст. 79 Закону України «Про адміністративну процедуру», якими передбачено, що суб’єкт розгляду скарги під час здійснення адміністративного провадження за скаргою користується правами і виконує обов’язки, визначені цим Законом для адміністративного органу, та може здій­снювати перегляд справи у повному обсязі, у тому числі збирати додаткові докази;

12) гарантування права особи на участь в адміністративно­му провадженні - визначає право скаржника бути заслуханим суб’єктом розгляду скарги під час її розгляду. Під час адміністра­тивного оскарження реалізація цього принципу здійснюється, зо­крема, шляхом заслуховування учасників адміністративного прова­дження, що відбувається на стадії підготовки та перегляду справи за скаргою (ч. 2 ст. 84);

13) гарантування ефективних засобів правового захисту - є за- садничим принципом адміністративного оскарження, зміст якого передбачає право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адмі­ністративного органу у порядку адміністративного оскарження та/ або в судовому порядку (ч. 1 ст. 18).

Відповідно до цього принципу на адміністративний орган покла­дається обов’язок повідомляти особу про спосіб, порядок і строк оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи. Конкретизація цього обов’язку здійснюється в інших положеннях Закону України «Про адміністративну процедуру», що передбачають обов’язковість ін­формування осіб стосовно адміністративного оскарження¹.

22.3.