Поняття і зміст громадянства

На сучасному етапі розбудови України як демократичної, соціальної та правової держави дедалі більшого значення набувають проблеми прав і свобод людини, взаємовідносини особи й держави.

Громадянство є також виявом суверенітету держави, оскільки ос­тання має право самостійно вирішувати питання, хто може бути її гро­мадянином. Від того, як будуть урегульовані в державі питання грома­дянства, багато в чому залежать стабільність та безпека суспільства^[59].

Основні етапи становлення інституту громадянства в Україні пов’язані з етапами державотворення. Громадянство слід розглядати як: а) складову частину основ конституційного ладу України; б) суттєву характеристику основ правового статусу особи; в) як суб’єктивне право особи на громадянство; г) як правовий інститут конституційного та мі­граційного права.

Це означає, по-перше, що громадянство є однією з головних ознак держави, по-друге, що від наявності громадянства залежить обсяг пра- восуб’єктності особи, оскільки негромадяни володіють меншим обся­гом прав, свобод та обов’язків, і, по-третє, що кожна людина має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв’язок із відповідною державою.

Інститут громадянства замінив інститут підданства. Термін «під­данство» вживається лише в монархічних державах і зазвичай у тому самому значенні, що й термін «громадянство». Наявність в особи грома­дянства надає їй можливість користуватися всіма правами та свобода­ми й нести всі обов’язки, передбачені законодавством певної держави, їх обсяг залежить від наявності чи відсутності в особи статусу громадя­нина країни.

Громадянство — визначальний чинник для характеристики пра­вового статусу особи, найважливіший його елемент. По-перше, наяв­ність громадянства означає, що за особою закріплено повний обсяг право- та дієздатності, який визнається державою. По-друге, лише громадяни несуть у повному обсязі обов’язки (військова служба, як правило, не поширюється на іноземців). По-третє, громадяни пе­ребувають у більш вигідних соціально-економічних умовах. Держава віддає перевагу своїм громадянам у питаннях зайнятості, освіти, охо­рони здоров’я тощо. У практиці правового регулювання часто забо­роняли надавати іноземцям землі, нерухомість тощо. По-четверте, громадянство покладає додаткові обов’язки на державу щодо гаран­тування захисту своїх громадян не лише всередині країни, а й поза її межами^[60].

Право на громадянство — невід’ємне право кожної людини, що ви­значено в Загальній декларації прав людини (ст. 15) й у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 24). Відповідно до цьо­го Україна вживає заходів щодо зменшення на своїй території випад­ків безгромадянства. Виходячи зі значення інституту громадянства для кожної людини, суспільства та держави, питання регламента­ції відносин громадянства, згідно зі статтями 85 та 92 Конституції України, віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України.

Згідно зі ст. 1 закону України «Про громадянство України» грома­дянство України — правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Громадянин України — особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними догово­рами України.

Відповідно до ст. З зазначеного Закону громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього CPCP, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на те­риторії України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігій­них та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на мо­мент набрання чинності законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього CPCP зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено на­пис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із бать­ками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до гро­мадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відмітимо, що набуття громадянства України реєструється та вно­ситься в облікові документи. Реєстрація громадянства України — це внесення запису про набуття особою громадянства України спеці­ально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Стаття 1 закону України «Про громадянство України» формулює, що проживання на території України на законних підставах — про­живання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього CPCP зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареє­стрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Важливо, що без­перервне проживання на території України — проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не переви­щував 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відряджен­ня, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідно­го медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Окремо слід викласти принципи законодавства про громадянство, які є підґрунтям для надання громадянства України. Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства;

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружи­ною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення гро­мадянства України другим із подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку й моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця прожи­вання громадянина України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кор­дон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члену екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

2.