<<
>>

Аналіз основних недоліків існуючої методології в сфері фінансової безпеки суб’єктів підприємництва

Аналіз теоретичних аспектів формування фінансової безпеки суб’єктів підприємництва, проведений нами в першому розділі, показав, що систему фінансової безпеки суб’єктів підприємництва можна сформувати, використовуючи поточні можливості економічної науки.

Втім, практично кожна зі сфер знань вимагає удосконалення, причому саме в теоретичній області. Основними недоліками є:

відсутність сучасних та адаптованих до умов української економіки методів прогнозування настання кризових явищ на суб’єктах підприємництва;

недосконалість системи нормативних значень коефіцієнтів;

недостатньо досліджені питання циклічності розвитку суб’єктів підприємництва і залежності кризових явищ від них;

нерозвиненість знань у сфері людського фактора як основи забезпечення фінансової безпеки.

Одним з найбільш серйозних недоліків у здійсненні діагностики фінансової безпеки є відсутність достовірних методик прогнозування ймовірності настання криз та можливого банкрутства суб’єкта підприємництва. Дійсно, на сьогоднішній день існують цілий ряд методик прогнозування криз та банкрутства, але проблемою є те, що більшість з них розроблялася для західних підприємств, до того ж досить давно.

Проаналізуємо ключові недоліки основних моделей прогнозування настання кризи та банкрутства суб’єктів підприємництва. Почнемо з п’ятифакторної моделі Альтмана. Слід зазначити, що оскільки мак- ро- і мікроекономічні умови в сучасній Україні і США 60-х років ХХ ст. зовсім різні, то і коефіцієнти в регресійній моделі будуть іншими (навіть якщо вважати, що використання даної моделі доцільне), що означає неможливість її використання в класичному виді для під - приємств України.

Крім того, ряд питань викликає і підбір базових коефіцієнтів. В основу цієї моделі покладений рівень рентабельності суб’єкта підприємництва. Для країн з розвиненою економікою, дійсно, рівень рентабельності є визначальним орієнтиром і свого роду індикатором фінансового стану фірми, що виправдовує винесення його на перше місце серед факторів, які визначають ймовірність банкрутства.

Однак виникає питання, наскільки правомірною є його визначальна роль в умовах української економіки.

Українськими суб’єктами підприємництва прибуток дотепер використовується для мінімізації податкових платежів, тобто даний показник намагаються звести до нуля чи взагалі до негативної області. Отже, фінансово стійке і достатньо ефективне підприємство, але без прибутку в балансі, може бути визнане потенційним банкрутом за методикою Альтмана.

Для того, щоб перевірити наше припущення, проведемо аналіз ряду українських підприємств з різних галузей народного господарства. Оскільки прогноз за методикою Альтмана працює в діапазоні п’яти років, ми аналізували фінансову звітність 17 підприємств за станом на 2000 рік, щоб можна було з повною впевненістю говорити про значущість результатів. Всі відібрані нами підприємства функціонують і на сьогодні.

Для практичних розрахунків, зважаючи на відсутність певних початкових даних, скористаємося модифікованою моделлю Альтмана.

Згідно з модифікацією:

Z = 1,2 • Коб + 3,3 -Кр + 0,6-Кп + 1,0 • Кот,              (1.5)

де Коб - відношення власного оборотного капіталу до загальної суми активів;

Кр - відношення балансового прибутку до загальної суми активів;

Кп - відношення загальної суми активів до залученого капіталу;

Кот - відношення виручки до загальної суми активів.

За цією версією моделі Альтмана другий показник класичної моделі прийнятий рівним нулю. Це пояснюється тим, що діяльність наших підприємств як акціонерних ще недостатньо розвинена. Змінений і четвертий показник, який розраховується як відношення активів до величини позикових коштів, у зв’язку з відсутністю в Україні інформації про ринкову вартість акцій.

Розрахувавши коефіцієнти і проаналізувавши дані, отримали такі результати (табл. 1.6).

Значний, якщо не вирішальний, вплив на результативний показник надає рентабельність, що, загалом, і так виходило з коефіцієнтів моделі. Наявність негативної рентабельності практично гарантує (за моделлю Альтмана) майбутнє банкрутство.

З 17 аналізованих підприємств 10 (60 %) мають високу ймовірність банкрутства, 5 (29 %) - низьку і 2 (11%) середню. І це при тому, що на сьогодні всі ці підприємства продовжують працювати, ні на одному з них не ініціювалася процедура банкрутства. Тобто, модель фактично спрацювала на 30 зі 100 % можливих, оскільки за п’ятифакторною моделлю Альтмана прогноз банкрутства в перспективі одного року можна установити з точністю 95 %. Отже, необхідно перерахувати коефіцієнти у рівнянні регресії, а можливо, сам підбір коефіцієнтів в принципі неправильний і не працюватиме в умовах сучасної української економіки. Таким чином, використання п’ятифакторної моделі Альтмана, навіть модифікованої до фінансової звітності українських підприємств, недоцільне і з великою часткою ймовірності дасть хибну відповідь.

На нашу думку, недоліки, характерні для моделі Альтмана, розповсюджуються і на інші західні кількісні методики прогнозування настання криз і банкрутства суб’єктів підприємництва. Таким чином, доходимо до висновку, що західні методики не можуть без істотних доопрацювань застосовуватись на підприємствах України, оскільки в їх основі лежать помилкові (для сучасних українських умов) передумови. Отже, необхідно розробити такі методики прогнозування криз та настання банкрутства суб’єктів підприємництва, які б працювали в наших умовах.

Таблиця 1.6

Прогнозування банкрутства українських підприємств за допомогою 5-факторної моделі Альтмана

Вид

економічної

діяльності

Назва

компанії

Оборотність Рентабельність Покриття Віддача

активів

Значення

Альтмана

Ймовірність

банкрутства

Виробництво

та

розподілення

електроенергії

ВАТ “Донецькенерго” -0,22 -0,21 1,09 0,97 0,66 Висока
ВАТ “Харківенерго” -0,08 -0,01 1,43 0,13 0,86 Висока
ВАТ “Київенерго” 0,11 0,00 3,80 0,90 3,32 Низька

Хімічне

виробництво

ВАТ “Стирол” 0,17 0,13 3,96 0,78 3,79 Низька
ВАТ “Краситель” -0,17 -1,45 1,80 0,07 -3,84 Висока

Металургійне

виробництво

та виробництво

готових

металевих

виробів

ВАТ “Донецький

металургійний

завод”

-0,07 -0,21 1,32 1,21 1,21 Висока
ВАТ “Запоріжсталь” 0,01 -0,02 2,44 0,84 2,26 Середня
ВАТ “Південний

гірничозбагачувльний

комбінат”

-0,31 -0,48 1,34 0,54 -0,62 Висока

Нафтогазова

промисловість

ВАТ “Нафтогаз” -0,07 -0,04 1,21 0,79 1,31 Висока
ВАТ “Лисичанський НПЗ” -0,02 -0,09 5,31 1,82 4,67 Низька

Виробництво

машин

та устаткування

ВАТ “КРАЗ” 0,01 -0,47 2,19 0,35 0,13 Висока
ВАТ “МоторСІЧ” 0,24 0,08 3,37 0,53 3,09 Низька
ВАТ “Азовмаш” 0,12 0,00 1,39 1,08 2,06 Середня
Легка та харчова промисловість ВАТ “Славутич” -0,42 0,01 1,38 1,20 1,55 Висока

Інші види

економічної

діяльності

ВАТ “Універмаг “Україна” -0,06 -0,14 1,05 0,10 0,21 Висока
Аеропорт

“Бориспіль”

0,00 0,02 1,65 0,27 1,34 Висока
ВАТ “Укртелеком” 0,13 0,04 4,44 0,56 3,53 Низька

У першому розділі ми зауважували, що ряд вчених пропонують використовувати R-модель як альтернативу до моделі Альтмана. Для того, щоб оцінити працездатність моделі та її результативність, ми провели аналіз, аналогічний тому, що проводився для моделі Альтмана. Були отримані такі результати (табл. 1.7).

Таблиця 1.7

Прогнозування банкрутства українських підприємств за допомогою моделі R

Вид

економічної

діяльності

Назва

компанії

Оборотність Рентабельність Віддача

активів

Ефективність н

X

(і)

"З"

аgt;

о

Ймовірність

банкрутства

Виробництво

та

розподілення

електроенергії

ВАТ “Донецькенерго” -0,22 -3,61 0,97 -0,18 -5,52 Максимальна
ВАТ “Харківенерго” -0,05 -0,04 0,15 -0,07 -0,52 Максимальна
ВАТ “Київенерго” 0,11 0,01 0,90 0,01 0,94 Мінімальна

Хімічне

виробництво

ВАТ “Стирол” 0,17 0,18 0,78 0,20 1,73 Мінімальна
ВАТ “Краситель” -0,17 -3,26 0,07 -0,96 -5,26 Максимальна

Металургійне

виробництво

та

виробництво

готових

металевих

виробів

ВАТ “Донецький металургійний завод” -0,07 -0,89 1,21 -0,15 -1,52 Максимальна
ВАТ “Запоріжсталь” 0,19 0,01 1,27 0,01 1,69 Мінімальна
ВАТ “Південний

гірничозбагачувальний

комбінат”

-0,31 -1,90 0,54 -0,47 -4,77 Максимальна

Нафтогазова

промисловість

ВАТ “Нафтогаз” -0,07 -0,21 0,79 -0,04 -0,75 Максимальна
ВАТ “Лисичанський НПЗ” -0,02 -0,11 1,82 -0,05 -0,23 Максимальна

Виробництво машин та устаткування

ВАТ “КРАЗ” 0,01 -1,19 0,35 -0,58 -1,44 Максимальна
ВАТ “МоторСІЧ” 0,24 0,11 0,53 0,16 2,27 Низька
ВАТ “Азовмаш” 0,12 0,00 1,08 0,00 1,07 Мінімальна
Легка та харчова промисловість ВАТ “Славутич” -0,42 0,03 1,20 0,01 -3,39 Максимальна

Інші види

економічної

діяльності

ВАТ “Універмаг “Україна” -0,06 -2,82 0,10 -0,57 -3,67 Максимальна
Аеропорт

“Бориспіль”

0,00 0,06 0,27 0,09 0,17 Висока
ВАТ “Укртелеком” 0,13 0,06 0,56 0,09 1,21 Мінімальна

Результати аналізу за даною методикою мало чим відрізняються від результатів, одержаних за моделлю Альтмана. І це при тому, що моделі мають різні коефіцієнти. На наш погляд, головною причиною, яка викликала такі результати за моделлю R, є надмірна її зосередженість на параметрі оборотності. Якщо Альтман поклав в основу моделі прибутковість, то вчені Іркутська, на наш погляд, гіперболізували значення коефіцієнта оборотності. За цією моделлю прийнятне значення даного коефіцієнта практично гарантує мінімальну ймовірність банкрутства. На нашу думку, це неправильно, про що свідчить проведений аналіз. Підприємства, які аналізуються, є великими, значну питому вагу в їх активах має основний капітал, що автоматично означає проблеми з коефіцієнтом оборотності. У результаті ми одержали набір потенційних банкрутів, хоча, як показав час, це виявилось помилковим. Таким чином, практичного значення для українських підприємств дана методика не має.

Аналіз досліджень українських учених, присвячених даній проблематиці, показав, що їх існує небагато. До найбільш серйозних і логічно несуперечливих ми б віднесли дискримінаційну модель інтегральної оцінки фінансового стану підприємства, розроблену О. Терещенко. Дана модель побудована на основі перевірених часом алгоритмів західних учених, але на базі даних українських підприємств з урахуванням основних недоліків існуючих моделей. Проте немає чіткого уявлення про базу аналізу при побудові даної моделі, використовувалися дані великих підприємств чи дрібних, крім того, немає даних за рядом показників моделі, зокрема коефіцієнта детермінації, без якого складно оцінити достовірність моделі. Втім, хочеться ще раз відзначити, що дана модель найбільше відповідає українським умовам порівняно з іншими моделями з погляду економічної логіки.

Отже, можемо відзначити, що, незважаючи на важливість проблеми, фінансові аналітики в Україні на сьогодні фактично не мають у розпорядженні інструментів прогнозування криз та банкрутства.

Таким чином, необхідні вітчизняні розробки, присвячені прогнозуванню настання криз та банкрутства підприємств. Головною проблемою, з якою, як нам здається, зіткнуться дослідники, буде база для аналізу, оскільки сам алгоритм розрахунку і побудови моделі цілком можна запозичити у західних дослідників. На наш погляд, методики прогнозування доцільно використовувати на суб’єктах підприємництва середнього і великого бізнесу, відповідно, і для бази аналізу потрібно використовувати результати їх діяльності.

Ще одним істотним недоліком знань у сфері фінансового аналізу є недосконалість методології в області коефіцієнтного аналізу фінансового стану підприємства, як відправної точки, свого роду базису для формування моделей, інтегральних оцінок тощо.

Основні недоліки зосереджені не в самому розрахунку коефіцієнтів, формули показували свою ефективність у різні періоди часу в різних країнах, а головне, є логічно й економічно обґрунтованими в нормативно закріплених орієнтирах для них. Отже, існують певні межі, перебування в яких того чи іншого коефіцієнта вважається нормою для суб’єкта підприємництва, однак дані нормативи розраховувалися для країн з розвиненою ринковою економікою, а в умовах України їх використання є недостатньо аргументованим. Крім того, не враховуються галузеві особливості, що можуть просто кардинально змінювати оцінку того самого фінансового коефіцієнта залежно від того, в якій галузі народного господарства функціонує суб’єкт підприємництва.

На наш погляд, принаймні у досить мінливих економічних умовах України, нормативи коефіцієнтів повинні переглядатися (скажімо, раз у п’ять років), доки економіка й економічні умови не стабілізуються.

Отже, важливим завданням, на нашу думку, є уточнення нормативів за ключовими коефіцієнтами фінансового аналізу, а також розробка нормативів за окремими видами економічної діяльності сфери матеріального виробництва.

Характеризуючи якісні підходи, відзначимо, що важелі та методи забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва варто використовувати з поправками на кризове середовище суб’єкта та його кри - тичні ризики. Однак на сьогоднішній день ідеї дворівневого кризового середовища ще недостатньо розвинені.

Важливим напрямом розвитку якісних методів діагностики як скла - дової частини фінансової безпеки є теорія життєвого циклу суб’єктів підприємництва. Оскільки вплив на організацію тих самих факторів на різних стадіях її життєвого циклу є різним, дуже важливо знати, на якій з них підприємство перебуває в теперішній момент і до якої рухається.

Кожній з фаз циклу (криза або спад, депресія або стагнація, підйом або бум, зрілість та зародження) відповідають певні особливості стану фінансово-економічної системи суб’єкта підприємництва. Знаючи стадію життєвого циклу, аналітик вже має інформацію про цілий ряд типо - вих критичних ризиків, з якими стикаються підприємства на даній фазі свого життєвого циклу.

Характерною рисою ринкової економіки є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу суб’єкта підприємництва. Якщо організація своєчасно не реагує на вимоги різних стадій життєвого циклу, то справа буде неухильно наближатися до спаду ділової активності, втрати фінансової рівноваги і стабільного стану, і як наслідок, банкрутства [86].

Таким чином, необхідно поглибити знання про цикли, їх причини і пошук ефективних методів та засобів для мінімізації їх негативних наслідків, розробити набори типових критичних ризиків, характерних для тієї чи іншої стадії життєвого циклу.

Недостатньо висвітленими є також питання контролю за реалізацією заходів щодо забезпечення фінансової безпеки. Відсутні чіткі критерії оцінки ефективності заходів. На думку багатьох фахівців, саме ця сфера знань є однією з найбільш проблемних у комплексі дій щодо забезпечення фінансової безпеки.

Мабуть, найбільш важливою складовою в діяльності суб’єктів підприємництва, є трудові ресурси. Саме людський потенціал у кінцевому підсумку визначає успішність фірми. Особливу роль він відіграє при виникненні кризових ситуацій. Людський фактор є вирішальним у процесі формування системи фінансової безпеки. До речі, теоретична база ролі і місця людського фактора в системі фінансової безпеки розроблена недостатньо. І це при тому, що проблемі управління персоналом надається ключове значення в теорії і практиці закордонного менеджменту. Саме цей напрямок є фундаментом успіхів фірми у всіх інших аспектах управління [62, с. 168].

Стосовно ролі людського фактора при формуванні системи фінансової безпеки підприємства, то слід зазначити, що в кожен окремий момент часу фірма прагне досягнути стану фінансово-економічної рівноваги. Оскільки постійно змінюється зовнішнє середовище підприємства, змінюється і якість рівноважного стану, а отже, повинне змінюватись і внутрішнє середовище. На думку І. Ансоффа, управління процесом змін через зміну поводження працівників є найважливішим заходом для приведення потенціалу організації до відповідності із зовнішнім середовищем [10, с. 25].

Враховуючи специфіку нашого дослідження, проблеми, пов’язані з людським фактором, можуть бути такими:

головною проблемою, звичайно ж, є недостатньо ефективна діяльність суб’єкта підприємництва, як наслідок, його неконкурентноз- датність і виникнення різного роду проблем, що можуть спричинити втрату фінансової стабільності. При цьому саме персонал і його дії багато в чому визначають ефективність роботи організації;

часто першими кроками в подоланні кризи є звільнення працівників, припинення виплат додаткових винагород, а часом навіть і основних. Фактично роль людського фактора зводиться в кращому випадку до нуля, а часом і, навпаки, ще сильніше погіршує ситуацію;

• працівники, що не відчувають відповідальності за фірму, з появою загрози кризи звільняються, а частіше переходять до конкурентів із усіма наслідками, що з цього випливають, для суб’єкта підприємництва. У результаті підприємство залишається фактично беззбройним перед поточними і майбутніми проблемами, водночас як конкуренти підсилюють свої позиції.

Впливу персоналу на ефективність роботи підприємства приділялася значна увага в роботах класиків економічної думки [10; 179; 216 та ін.], водночас поточні теоретичні розробки в сфері фінансової безпеки багато в чому обходять цю проблему. Тому ми вважаємо, що необхідно більш детально проаналізувати деякі аспекти ролі людського фактора в забезпеченні фінансової безпеки підприємства.

Таким чином, найбільш актуальними, на наш погляд, проблемами, що заважають формуванню та ефективній дії системи фінансової безпеки суб’єктів підприємництва, на сьогоднішній день є відсутність сучасних та адаптованих до умов української економіки методів прогнозування настання кризових явищ на суб’єктах підприємництва, недосконалість системи нормативних значень коефіцієнтів, недостатньо досліджені питання циклічності розвитку суб’єктів підприємництва і залежності кризових явищ від них, нерозвиненість знань в області людського фактора як основи забезпечення фінансової безпеки. Їх вирішення дозволить сформувати ефективну систему фінансової безпеки підприємства та створить передумови для стабільного і безкризового існування суб’єктів господарювання.

<< | >>
Источник: А. О. Єпіфанов, О. Л. Пластун, В. С. Домбровський та ін]. Фінансова безпека підприємств і банківських установ [Текст] : Ф59 монографія / за заг. редакцією д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова, [А. О. Єпіфанов, О. Л. Пластун, В. С. Домбровський та ін]. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”,2009. - 295 с.. 2009

Еще по теме Аналіз основних недоліків існуючої методології в сфері фінансової безпеки суб’єктів підприємництва:

  1. ЗМІСТ
  2. Обґрунтування необхідності формування системи фінансової безпеки суб’єктів підприємництва як основи їх ефективної та стабільної діяльності
  3. Аналіз основних недоліків існуючої методології в сфері фінансової безпеки суб’єктів підприємництва
  4. Розробка методики комплексної оцінки фінансової безпеки суб’єкта підприємництва
  5. Оцінка сучасного стану банківської системи України в контексті рівня її безпеки
  6. Система та повноваження суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств
  7. 1.1. Стан адміністративно-правового регулювання відносин у сфері погашення податкового боргу
  8. Місце і роль податкового контролю в системі функцій державного управління
  9. 2.3 Основні детермінанти, що породжують та обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі
  10. Система державних органів та їх повноваження у сфері ліцензування торговельної діяльності в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -