10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.

Поняття «підприємець» введено Р. Кантільйон на початку XVIII ст. (Підприємці - люди з нефіксованими прибутками (ремісників, селян та ін. Головна риса підприємця - готовність до ризику.).

А. Сміт розглядав підприємця як власника, який має лише власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він іде до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто дійовіше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм.

Розгорнуту концепцію підприємництва подав Й. Шумпетер, яка ґрунтується на засадах:  революціонізація та реформування виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами (здійснення нових "комбінацій факторів" виробництва або різні нововведення); підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управління, наукові розробки, маркетинг тощо); підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації. Інновація – дітище підприємництва, підприємець – творець інновації

Підприємець — суб\'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні й організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів та методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. Підприємництво — це тип господарської поведінки підприємців з організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку та соціального ефекту.

Функції: Інноваційна - сприяння генерування та реалізації нових ідей, здійснення техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов\'язані з господарським ризиком; Ресурсна – мобілізація на добровільних засадах матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів; Організаційна – безпосередня організація виробництва, поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням; Мотиваційна - формування мотиваційного механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені й під майнову відповідальність певними суб’єктами. Вітчизняне законодавство визначає суб’єктів: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених З-ном України "Про власність"; об\'єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах про розподіл продукції (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об\'єднання тощо).

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» заборонено заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть займатися підприємництвом також певні особи, зокрема ті, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництва, інші корисливі злочини.

Об\'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції (або благах у вигляді послуг, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а зміст діяльності.

Передумови підприємництва: Економічні - створення в суспільстві умов для функціонування багато суб\'єктних (приватних, колективних, державних) власників. Політичні - створення у країні сприятливого політичного клімату для підприємництва (гарантії щодо збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації). Правові - однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого суб\'єкта, за винятком законодавче обумовлених випадків. Психологічні - позитивна суспільна думка щодо підприємництва.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва: індивідуальне, засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійно застосовуваної найманої праці); сімейне, що ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї сім\'ї з можливістю використання найманої робочої сили; приватне, або партнерське зі створенням юридичної особи і з обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею); акціонерне, засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів — індивіди, юридичні особи); орендні — ті, що беруться за відповідну плату на певний час у користування, що дає їм право бути власником результатів праці, доходів та на розпорядження майном; колективні (народні), в основі яких лежить власність трудового колективу на майно, продукцію і доходи; інноваційні, які створюються на базі інтелектуальної власності; спільні, засновані на об\'єднанні майна різних власників. Перелічені й інші види підприємницької діяльності можна об\'єднати у три групи: одноосібне володіння, товариство, корпорація.

Одноосібне володіння —форма організації підприємницької діяльності, у якій майно належить одному суб\'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу.

Партнерство, або товариство — форма організації підприємницької діяльності, що засновується на об\'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників.

Як правило, товариства — це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Вони мають відносно невелику кількість членів, які беруть участь у їхній роботі.

Розрізняють такі види партнерства: повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю), товариство з обмеженою відповідальністю і командитне товариство (змішане).

Повне товариство є найпоширенішим. Його учасники несуть відповідальність за справу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного товариства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо).

У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли у статутний фонд. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах.

Командитне (змішане) товариство об\'єднує своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени) і частини — за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Корпорація — провідна форма сучасного підприємництва в країнах з ринковою економікою.

Корпорація є юридичною особою, що утворюється об\'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідає за свої зобов\'язання лише власним капіталом.

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають як: а) організатори індивідуального виробництва, у якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, і використовується власна праця; б) організатори виробництва, де застосовується капітал і наймана праця.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об\'єднання тощо) як суб\'єкти підприємницької діяльності порівняно з індивідуальним підприємництвом займаються діяльністю у більших масштабах з обов\'язковим залученням найманої робочої сили.

Підприємництво у сільськогосподарському виробництві проявляється як фермерство. Фермерство має певну специфіку, яка визначається особливістю сільського господарства. До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як чинника виробництва. Земля, з одного боку, є засобом виробництва, а з іншого — предметом праці. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не змінюється. Більш того, при правильному використанні її родючість суттєво підвищується. Іншою особливістю сільського господарства є не збігання робочого періоду з часом виробництва, а отже, сезонності виробництва і переробки сільськогосподарської продукції.

Розрізняють природну і штучну родючість ґрунтів. Природною є сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а штучна — це результат поліпшення цих властивостей за рахунок проведення заходів, спрямованих на удосконалення методів землеробства і проведення різних видів меліорацій. Практичне значення має економічна родючість як результат природних і штучно створених можливостей землі, її критерієм є обсяг врожаю, отриманого з площ з однаковою природною родючістю.