<<
>>

10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.

Поняття «підприємець» введено Р. Кантільйон на початку XVIII ст. (Підприємці - люди з нефіксованими прибутками (ремісників, селян та ін. Головна риса підприємця - готовність до ризику.).

У XVIII—XIX ст. теоретичне дослідження підприємництво зробили Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, М. Вебер, В. Зомбарт і Й. Шумпетер.

А. Сміт розглядав підприємця як власника, який має лише власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він іде до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто дійовіше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм.

Розгорнуту концепцію підприємництва подав Й. Шумпетер, яка ґрунтується на засадах:  революціонізація та реформування виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами (здійснення нових "комбінацій факторів" виробництва або різні нововведення); підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управління, наукові розробки, маркетинг тощо); підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації. Інновація – дітище підприємництва, підприємець – творець інновації

Підприємець — суб\'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні й організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів та методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. Підприємництво — це тип господарської поведінки підприємців з організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку та соціального ефекту.

Функції: Інноваційна - сприяння генерування та реалізації нових ідей, здійснення техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов\'язані з господарським ризиком; Ресурсна – мобілізація на добровільних засадах матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів; Організаційна – безпосередня організація виробництва, поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням; Мотиваційна - формування мотиваційного механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені й під майнову відповідальність певними суб’єктами. Вітчизняне законодавство визначає суб’єктів: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених З-ном України "Про власність"; об\'єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах про розподіл продукції (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об\'єднання тощо).

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» заборонено заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть займатися підприємництвом також певні особи, зокрема ті, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництва, інші корисливі злочини.

Об\'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції (або благах у вигляді послуг, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а зміст діяльності.

Передумови підприємництва: Економічні - створення в суспільстві умов для функціонування багато суб\'єктних (приватних, колективних, державних) власників. Політичні - створення у країні сприятливого політичного клімату для підприємництва (гарантії щодо збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації). Правові - однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого суб\'єкта, за винятком законодавче обумовлених випадків. Психологічні - позитивна суспільна думка щодо підприємництва.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва: індивідуальне, засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійно застосовуваної найманої праці); сімейне, що ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї сім\'ї з можливістю використання найманої робочої сили; приватне, або партнерське зі створенням юридичної особи і з обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею); акціонерне, засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів — індивіди, юридичні особи); орендні — ті, що беруться за відповідну плату на певний час у користування, що дає їм право бути власником результатів праці, доходів та на розпорядження майном; колективні (народні), в основі яких лежить власність трудового колективу на майно, продукцію і доходи; інноваційні, які створюються на базі інтелектуальної власності; спільні, засновані на об\'єднанні майна різних власників. Перелічені й інші види підприємницької діяльності можна об\'єднати у три групи: одноосібне володіння, товариство, корпорація.

Одноосібне володіння —форма організації підприємницької діяльності, у якій майно належить одному суб\'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу.

Партнерство, або товариство — форма організації підприємницької діяльності, що засновується на об\'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників.

Як правило, товариства — це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Вони мають відносно невелику кількість членів, які беруть участь у їхній роботі.

Розрізняють такі види партнерства: повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю), товариство з обмеженою відповідальністю і командитне товариство (змішане).

Повне товариство є найпоширенішим. Його учасники несуть відповідальність за справу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного товариства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо).

У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли у статутний фонд. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах.

Командитне (змішане) товариство об\'єднує своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени) і частини — за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Корпорація — провідна форма сучасного підприємництва в країнах з ринковою економікою.

Корпорація є юридичною особою, що утворюється об\'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідає за свої зобов\'язання лише власним капіталом.

Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тільки тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають як: а) організатори індивідуального виробництва, у якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, і використовується власна праця; б) організатори виробництва, де застосовується капітал і наймана праця.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об\'єднання тощо) як суб\'єкти підприємницької діяльності порівняно з індивідуальним підприємництвом займаються діяльністю у більших масштабах з обов\'язковим залученням найманої робочої сили.

Підприємництво у сільськогосподарському виробництві проявляється як фермерство. Фермерство має певну специфіку, яка визначається особливістю сільського господарства. До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як чинника виробництва. Земля, з одного боку, є засобом виробництва, а з іншого — предметом праці. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не змінюється. Більш того, при правильному використанні її родючість суттєво підвищується. Іншою особливістю сільського господарства є не збігання робочого періоду з часом виробництва, а отже, сезонності виробництва і переробки сільськогосподарської продукції.

Розрізняють природну і штучну родючість ґрунтів. Природною є сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а штучна — це результат поліпшення цих властивостей за рахунок проведення заходів, спрямованих на удосконалення методів землеробства і проведення різних видів меліорацій. Практичне значення має економічна родючість як результат природних і штучно створених можливостей землі, її критерієм є обсяг врожаю, отриманого з площ з однаковою природною родючістю.

<< | >>
Источник: Булгаков А.А.. Лекції з економічної теорії. 2010. 2010

Еще по теме 10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.:

  1. 10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.
  2. ГЛОСАРІЙ
  3. 2.3. Законодавче забезпечення державно-арбітражного розгляду господарських спорів в УРСР у 1921–1991 рр.
  4. Поняття, види та значення державних підприємств у національній системі господарювання
  5. Система та повноваження суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств
  6. Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів професійно-технічної освіти
  7. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
  8. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  9. ВСТУП
  10. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  11. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  12. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  13. 2.1. Актуальні проблеми здійснення державного контролю у сільському господарстві
  14. 4.2. Проблеми законності надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -