Фінансова діагностика в комплексі фінансової безпеки банку

Однією з основних складових запропонованої нами системи є підсистема фінансової діагностики. Саме від її ефективності залежатиме кінцева результативність системи в цілому. Ця підсистема має виконувати такі функції: прогнозування настання кризи; оцінка вірогідності її появи в перспективі; визначення масштабів кризи, а також причин, що її викликали.

Діагностика, на нашу думку, - це певний набір методичних розробок, який дозволяє на ранніх стадіях виявити кризові ситуації, оцінити ступінь їх загрози для фінансової безпеки банку та фактори, що їх спричинили.

Основна мета даної підсистеми - своєчасно інформувати про можливі проблемні ділянки роботи банку, а також оцінювати рівень його фінансової безпеки.

Завдання, які поставлені перед підсистемою фінансової діагностики:

аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ банку;

визначення кризового середовища банку та виділення критичних ризиків;

оцінка ризиків і можливості настання кризи;

виявлення проблемних місць у роботі банку, спираючись на дані проведеного аналізу;

оцінка ефективності діяльності банку;

формування загальних висновків про рівень фінансової безпеки банку.

Таким чином, діагностика є базою для ухвалення управлінських рішень, що дозволяють попередити кризові ситуації, а також вона оцінює загальну ефективність фінансово-економічної діяльності банку.

Практично ці функції пропонується реалізовувати шляхом проведення багаторівневого комплексу діагностичних заходів.

Ми пропонуємо дворівневу систему - експрес-аналіз і комплексний аналіз. У загальному вигляді підсистема діагностики фінансової безпеки подана на рис. 2.7.

Експрес-діагностику необхідно проводити щомісячно, комплексну - щокварталу.

Рис. 2.7. Підсистема фінансової діагностики

При здійсненні діагностики банку можна виділити два основні об’єкти аналізу:

результати діяльності банку за період і його стан на даний момент часу;

основні бізнес-процеси банку.

Не можна обмежувати інструментарій діагностики розрахунком тільки фінансових показників. Вони повинні використовуватись на кінцевій стадії діагностики. Оскільки діагностика служить цілям управління, то аналізувати слід не тільки бізнес-процеси, які забезпечують “фінансову функцію” банку, але й всі основні бізнес-процеси, пов’язані з діяльністю банку [280].

Стосовно конкретних методів для здійснення процесу діагностики, то в економічній літературі виділяють дві великі групи методів проведення діагностики - якісні й кількісні.

Якісні методи базуються на використанні експертних оцінок при визначенні певних параметрів. Кількісні методи мають на увазі розрахунок конкретних показників з подальшою оцінкою і тлумаченням отриманих значень.

Для здійснення експрес-діагностики ми пропонуємо використовувати тільки кількісні методи, оскільки вони дозволяють швидко й об’єктивно оцінити поточний стан банку. При проведенні комплексної діагностики ми пропонуємо використовувати комбінацію з кількісних і якісних методів.

На практиці якісну оцінку рівня фінансової безпеки банку ми пропонуємо здійснювати шляхом заповнення анкети (табл. 2.11).

Анкету повинен заповнювати експерт щодо діяльності конкретного банку - це може бути представник вищого керівництва або начальник аналітичного відділу банку.

Анкета заповнюється таким чином: по черзі розглядається кожен з поданих критеріїв і виставляється оцінка 0 або 1 залежно від варіанта відповіді на поставлене питання згідно з розподілом балів, поданих у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Анкета для оцінки рівня фінансової безпеки банку

* Для показників, що містять у собі аналіз тимчасового інтервалу, останній приймається рівним 12 місяців.

Залежно від кількості набраних балів ми рекомендуємо такий перелік станів фінансової безпеки банку:

25-30              -              високий рівень фінансової безпеки банку;

20-25              -              достатній рівень фінансової безпеки банку;

15-20              -              низький рівень фінансової безпеки банку;

менше 15 -              критичний рівень фінансової безпеки.

Якщо загальна оцінка нижча за критичний рівень, необхідно провести комплексний аналіз, який дозволить виявити конкретні проблемні місця в діяльності банку.

Положення анкети формувалися на основі переліку типових загроз фінансової безпеки банків, розробленого нами і поданого в таблиці 2.12.

Повний аналіз штатного режиму пропонується проводити в рам - ках комплексної (щоквартальної) діагностики. У разі негативних результатів експрес-діагностики необхідно проводити наступний рівень діагностики (комплексний) поза чергою.

Таблиця 2.12 Типові загрози фінансовій безпеці банку

Комплексна діагностика проводиться щокварталу і складається з двох типів аналізу:

Якісний аналіз діяльності банку.

Комплексний аналіз із застосуванням коефіцієнтів.

Для оцінки рівня фінансової безпеки з використанням кількісних методів нами була розроблена скорингова методика.

В основі побудови даної методики лежить розрахунок кількості балів, який формується за оцінками фінансових коефіцієнтів і показників.

Кожен банк у процесі роботи прагне знайти межу між прибутковістю і ризиком, які знаходяться в прямій залежності. Тобто, усвідомлено йдучи на великі ризики, банк розраховує отримати великий прибуток. Проте необхідно враховувати, що дуже високі ризики, нехай і при значному прибутку, роблять діяльність банківської установи дуже залежною від зміни безлічі факторів, що у результаті може спричинити його неплатоспроможність і, як наслідок, банкрутство. Водночас отримання незначних обсягів прибутку (можливе при невисокому рівні ризиків) ставить під сумнів доцільність діяльності даного суб’єкта ринкової економіки, оскільки саме прибуток є основним мірилом ефективності роботи.

Оскільки фінансова безпека банку визначається рівнем його захищеності і ступенем ефективності діяльності, то за основу побудови методики оцінки фінансової безпеки банку були вибрані дві групи показників:

показники, що характеризують ефективність діяльності банку;

показники, що характеризують рівень його захищеності й здатність протистояти кризовим явищам.

У таблиці 2.13 поданий перелік показників ефективності, який пропонується для використання в методиці, їх розрахунок і коротка характеристика.

Одним з основних показників, що характеризують ефективність банку, є відношення прибутку до величини активів. Застосування цього показника є доречним, оскільки решта всіх інших показників ефективності управління активами є вторинними щодо рентабельності активів. Крім того, інші показники багато в чому визначаються політикою банку та стратегією керівництва у сфері управління активами. По суті, з погляду конкретного банку може не надаватися жодна корисна інформація через специфіку його діяльності.

Таблиця 2.13

Показники ефективності діяльності банку

Ще одним важливим показником, що характеризує ефективність діяльності банку, є рівень його маржі, тобто різниця між ставками за кредитами та депозитами. Даний показник фактично характеризує потенціал банку, його можливість здійснювати прибуткову діяльність. А порівняння даного показника з середнім значенням по банківській системі і значеннями конкурентів визначає рівень потенційної конкурентоспроможності банку. Істотне зниження маржі за короткий проміжок часу негативно впливає на рівень фінансової безпеки банку. На думку окремих авторів, значення процентної маржі має становити мінімум 4-5 %.

Існує ряд показників, які дозволяють оцінити загальну й часткову ефективність роботи банківської установи. При цьому найширше використовується класичне визначення ефективності як відношення результату (доходу) до витрат, необхідних для отримання цього результату. З даного визначення виходить, що значення показника ефективності має бути більшим за одиницю. У протилежному випадку суб’єкт господарювання зможе, як максимум, забезпечити собі лише беззбиткову діяльність (ефективність = 1) або він отримуватиме збитки (ефективність lt;1).

Загальну ефективність роботи банку характеризує відношення сумарних доходів до сумарних витрат (відповідні значення беруться зі “Звіту про прибутки і збитки”). Воно показує здатність банку заробляти достатню кількість коштів, щоб покрити понесені витрати і отримати нормальний прибуток. Як конкретні показники використовується зіставлення доходів і витрат по однорідних операціях. Оскільки основну масу доходів банки заробляють на операціях з процентними коштами, а також комісійних операціях, то пропонується використовувати для аналізу два показники: ефективність операцій з процентними коштами та ефективність комісійної діяльності. Їх розрахунок і характеристика наведені в таблиці 2.13.

Наступним критерієм, що дозволяє оцінити ефективність роботи банку, є успішність кадрової політики і дієвість системи оплати праці персоналу банку. Роздуті штати кредитних організацій вимагають великих витрат, а надмірні витрати на оплату праці погіршують фінансові показники організації. Навпаки, порівняно невеликі мобільні колективи здатні генерувати додатковий прибуток для акціонерів. Для кількісної оцінки даного критерію пропонується використовувати показник рівня прибутку на одного співробітника.

Наступною групою показників, без якої неможливо зробити обґрунтований і зважений висновок про рівень фінансової безпеки банку, є показники захищеності. Їх перелік, розрахунок і стисла характеристика подані в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Показники, що характеризують рівень захищеності банку

Розглянемо детальніше окремі показники. Ліквідність характеризує здатність банку своєчасно здійснювати платежі за зобов’язаннями. На наш погляд, для фінансової безпеки банківської установи основним є показник миттєвої ліквідності. Оскільки саме можливість швидко розрахуватися за поточними зобов’язаннями створює передумови для стабільної діяльності банку. Щонайменші ознаки нездатності банку виконати свої зобов’язання можуть викликати паніку серед вкладників, що, у свою чергу, може призвести до банкрутства комерційного банку.

Рівень фінансової безпеки також безпосередньо залежить від якості активів банку. Більшість українських банків є універсальними кредитними установами, тому основним напрямом їх діяльності є кредитування фізичних і юридичних осіб. Таким чином, важливим показником є відношення суми проблемних кредитів до загальної величини кредитного портфеля. В умовах банківської системи України, як показав аналіз, проведений в першому розділі роботи, даний показник є особливо актуальним, оскільки здатний на ранніх стадіях сигналізувати про зниження рівня фінансової безпеки.

Коефіцієнт кредитних ризиків є додатковим показником, що дозволяє оцінити, чи достатньо сформованих резервів для того, щоб покрити можливі збитки за проблемними кредитами. Якщо значення даного коефіцієнта перевищує одиницю, то це вказує на погіршення фінансової безпеки банківської установи, оскільки в даному випадку масове неповернення кредитів може призвести до збитків і спровокувати банкрутство банку.

Також вважаємо, що одним з найважливіших показників рівня захищеності банку є коефіцієнт співвідношення кредитів і зобов’язань. Він характеризує агресивність кредитної політики і рівень кредитної стійкості банку. Тип кредитної політики, що проводиться банком, здійснює безпосередній вплив на рівень його фінансової безпеки. Оптимальним діапазоном для даного коефіцієнта прийнято вважати - 0,53-0,9. Якщо значення нижче 0,53, то банківська установа може виявитися неспроможною заробити достатньо коштів для виконання своїх зобов’язань перед вкладниками і кредиторами банку. Якщо ж значення вище 0,9, то в даній ситуації практично всі залучені банком кошти використовуються для кредитування. А оскільки кредитування є достатньо ризиковою операцією, то рівень фінансової безпеки знижується.

За останні декілька років вітчизняні банки і компанії істотно збільшили активність на міжнародних фінансових ринках. Тому вважаємо, що важливість контролю за валютною позицією істотно зросла. Це пов’язано як з нестабільністю на міжнародних валютних ринках, так і невизначеністю в політиці Національного банку щодо валютного регулювання в країні. Ігнорування даних ризиків може призвести до втрат у фінансовій діяльності банку. Тому необхідно здійснювати постійний контроль за рівнем валютних ризиків банку. Основним показником, що характеризує рівень валютного ризику, є відношення величини відкритої валютної позиції до капіталу.

Як базу для розробки кількісної методики оцінки фінансової безпеки банку ми пропонуємо використовувати комплексну методику з інтегральним значенням у 130 балів (по 10 балів максимум на кожен із запропонованих показників).

Рівень фінансової безпеки визначається кількістю набраних балів.

Особливість пропонованої нами методики полягає в тому, що ми спробували подолати один з головних недоліків кількісних методик - жорстку прив’язку до нормативних значень показників і недостатній ступінь (особливо це стосується виставляння балів) врахування динаміки зміни показників.

Для усунення цих недоліків ми пропонуємо ввести поняття “сірої зони” (за аналогією з погрішністю у фізиці). Вона характеризує те значення показника, при якому складно однозначно оцінити показник. Наприклад, показник рівня проблемних кредитів рекомендується не більше 5 %. Допустиме значення цього показника у банку 4,8 % формально відповідає нормативу, але реально даний показник у бальному виразі не можна прирівнювати до значення показника, скажімо, в 2 %. Аналогічною є ситуація, якщо показник дорівнює 5,1 %. Формально не відповідає нормативу, але реально, за своєю економічною суттю дуже близький значенню в 4,8 %. Хоча картина, якщо не враховувати “сіру зону”, для цих двох банків, буде діаметрально протилежна. Тому ми пропонуємо використовувати як “сіру зону” інтервал ±10 % від нормативного значення. Таким чином, пропонується такий розподіл балів з урахуванням значення показника (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Розподіл балів з урахуванням значення показника

У таблиці 2.16 подані конкретні значення “сірих зон” для кожного із запропонованих нами показників, розрахованих на основі пропонованих в економічній літературі нормативних значень.

Значення “сірих зон” для кожного із запропонованих у методиці показників

Для того, щоб врахувати динаміку зміни показників, ми пропонуємо використання додаткових балів. У випадку, якщо динаміка зміни показника позитивна, до поточної кількості балів по показнику додається 1 бал (якщо показник є максимальним, то бали не додаються). Якщо ж динаміка негативна, то, відповідно, віднімається один бал.

Таким чином, оцінку фінансової безпеки банку пропонується проводити за такою формулою:

За результатами аналізу банк може отримати один з трьох типів оцінки рівня фінансової безпеки: критичний (менше 80 балів), недостатній (80-110 балів), достатній (110-130 балів). Критична оцінка означає серйозне порушення рівня фінансової безпеки банку. Недостатня оцінка свідчить про наявність ряду проблем у діяльності банку, які в майбутньому можуть послужити причиною виникнення кризи. Достатня оцінка відповідає фінансово безпечному стану банку.

Таким чином, фінансова діагностика об’єднує в собі методи кількісного і якісного аналізу, що дає аналітику можливість отримати повну картину фінансового становища банку й оцінити реальний ступінь загрози його фінансовій безпеці. Використання запропонованого нами інструментарію дозволить банку не тільки попереджати виникнення кризових ситуацій на початковій стадії, але і визначати їх причини, що створює необхідні передумови для правильного вибору важелів і методів з нейтралізації потенційних криз.