Нотаріат незалежної України

Початок періоду незалежності нашої держави був досить непростим для всієї України - складні соціальні конфлікти, ідеологічні протиріччя, неадекватні економічно-правові відносини призвели до браку ресурсів для вирішення життєво важливих і невідкладних проблем нотаріату.

Закон України «Про нотаріат» вніс до історії розвитку українського нотаріату цілий ряд новацій, серед яких, на наш погляд, слід виділити такі:

- створення кваліфікаційних комісій нотаріату для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріа­льною діяльністю;

- видача свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю всім громадянам України, які склали кваліфікаційний іспит;

- заснування в обласних центрах, містах Києві, Севастополі держав­них нотаріальних архівів, що є складовою частиною Національного ар­хівного фонду;

- забезпечення тимчасового зберігання нотаріальних документів (до 75 років) нотаріальними архівами, що значно полегшує роботу но­таріусів;

- закріплено право осіб, які отримали свідоцтво про право на за­йняття нотаріальною діяльністю, зареєструвати приватну нотаріальну діяльність.

Засади організації діяльності, правовий статус, компетенція, відпо­відальність будь-яких органів та посадових осіб знаходять своє відо­браження в системі чинного законодавства держави.

Статтею 2 чинного Закону України «Про нотаріат» установлено, що правову основу діяльності нотаріату в Україні становлять Конституція, Закон України «Про нотаріат» та інші законодавчі акти України. Щодо вчинення нотаріальних дій, то законодавством чітко встановлено, що нотаріуси та посадові особи, які уповноважені на вчинення нотаріаль­них дій, у своїй діяльності керуються «законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента Укра­їни, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обла­сних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. У випадках вирішення питань, які регулюються нормами міжнародного права, нотаріуси та посадові особи відповідно керуються нормами між­народного права, укладених Україною міждержавних угод та ратифіко­ваних міжнародних договорів та Конвенцій (статті 2, 7)».

План лекції:

1. Специфіка зародження нотаріату на території України.

2. Періоди нотаріальної діяльності на території України.

3. Розвиток нотаріату за часів незалежності України.

Питання для самостійної роботи:

1. Виникнення і розвиток світової системи нотаріату, її правове стано­влення.

2. Загальна характеристика англосаксонської системи нотаріату, її осо­бливості.

3. Загальна характеристика латинської системи нотаріату, її прогресив­не значення щодо посвідчення безспірних прав і фактів з метою надан­ня їм юридичної вірогідності.

4. Місце та роль органів нотаріату в правовій системі України.

5. Сучасні та актуальні проблеми діяльності інституту нотаріату в Україні.

6. Перспективи розвитку і функціонування майбутнього Закону Украї­ни «Про нотаріат».

7. Порівняльний аспект Закону України «Про нотаріат» 1993 року і майбутнього закону.

8. Становлення нотаріату на Русі та розвиток вітчизняного нотаріату.

9. Порівняльний аспект латинської школи нотаріату та сучасного нота­ріату в Україні.

10. Основні аспекти діяльності нотаріату України у передвоєнний пері­од - 40-ві роки ХХ ст.