Поняття нотаріату та його функції

Інститут нотаріату як об'єкт наукового дослідження становить важливий феномен, що вимагає до себе пильної уваги у вітчизняній юридичній науці. Це зумовлено низкою обставин, з-поміж яких вирізняються необхідність з'ясувати поняття та правову природу інституту нотаріату, його роль у механізмі захисту прав і свобод людини та громадянина, його місце в системі правових інститутів і галузей права, осново­положних функцій, співвідношення з інститутами влади та громадянського суспільства^[55].

Слово «нотаріус» походить від латинського «notarius», тобто «писар, стенограф, секретар». Термін «нотаріат» у сучас­ному українському праві є багатозначний та вживається в де­кількох значеннях. Імпонує думка авторів, які виокремлюють чотири значення нотаріату, а саме:

1) як систему органів та посадових осіб, зокрема нота­ріусів, які вчиняють нотаріальні дії;

2) як галузь права;

3) як галузь законодавства;

4) як наукову та навчальну дисципліну.

Скажімо, К. Ф. Досінчук вважає, що нотаріат - це сукупність органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок вчинен­ня нотаріальних дій, регулювання та контролю за їх організа­цією, захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб^[56].

Найпоширенішим у юридичній літературі є законодав­че визначення поняття нотаріату. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне зна­чення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Зако­ном, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії учиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції, визначеної у ст.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і довіреностей, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у ст. 40 Закону. Основними завданнями нотаріату є:

- забезпечувати захист і охорону прав власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб;

- сприяти зміцненню законності та правопорядку в сус­пільстві;

- запобігати правопорушенням.

На думку Х. В. Майкут, нинішнім завданням нотаріату є стабільний розвиток практики належного застосування чин­ного законодавства, зокрема таких галузей права, як цивіль­ного, сімейного, земельного тощо, законне та якісне здійснен­ня нотаріальної діяльності, забезпечення прав, свобод люди­ни і громадянина, їх охорона та захист^[57].

Отже, нотаріат України - це система органів і посадових осіб, на які законодавством України покладено обов'язок

вчиняти нотаріальні дії від імені держави Україна, що спрямо­вані на юридичне закріплення безспірних цивільних прав і фактів та здійснюються з метою захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, котрі звертаються по вчинення нотаріальних дій.

Особливість нотаріальної діяльності полягає в тому, що вона, як правило, - не захист, а попередження порушення пра­ва. Тому предметом нотаріальної діяльності є лише безспірні справи та правочини. Функції права висвітлюють предметно- змістову роль, «роботу» права у суспільстві. Тому знання функ­цій права дає можливість скласти уявлення про те, чого саме очікувати від функціонування юридичного права (юридич­ного регулювання). Крім того, через пізнання функцій права усвідомлюється соціальна значущість юридичної діяльності, а також діяльності тих посадових осіб, чия робота так чи інакше «вплетена» у процес регулювання^[58].

Функції нотаріату - це основні напрями його діяльності, які властиві лише йому.

З метою сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату та побудови чіткої струк­тури нотаріальних органів для надання населенню послуг правового та нотаріального характеру відповідно до міжна­родних стандартів, а також поступового і системного рефор­мування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб Наказом Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 р. № 3290/5 за­тверджено Концепцію реформування органів нотаріату в Україні. З метою реалізації Концепції Міністерством юстиції України проводиться аналіз нормативної бази у сфері нота­ріату, ініціюється внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства, запроваджується прийняття інших нормативних актів, які сприятимуть регулюванню процесу реформування органів нотаріату, створення механізму захисту інтересів трудового колективу державної нотаріальної кон­тори та державного нотаріального архіву при переході до єдиного нотаріату, законодавче закріплення соціальних прав та врегулювання пенсійного забезпечення нотаріусів.

Дослідженням функцій нотаріату присвятили свої роботи В. В. Баранкова, В. В. Комаров та М. М. Дякович, В. В. Самсонов, Л. К. Радзієвська та С. Г. Пасічник, С. Я. Фурса, Є. І. Фурса та інші науковці.

Функції нотаріату можна розділити на дві великі групи:

1) соціальні, які характеризують місце нотаріату в системі органів цивільної юрисдикції та правової системи України;

2) нотаріально-спеціальні, які відображають особливості, специфіку нотаріальної діяльності щодо учасників нотаріаль­ного процесу.

Залежно від характеру та змісту впливу на цивільні право­відносини функції нотаріату можна поділити на регулятивну, охоронну та контрольну.

Деякі функції нотаріату потребують детальнішого роз­гляду.

1. Функція надання правової допомоги особам, які звернулися по вчинення нотаріальних дій.

Зараз ця функція набуває дедалі більшого значення. На її виконання Міністерство юстиції України скерувало Наказ від 30 травня 2008 р.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про нотаріат», з метою за­безпечення доступності населення до нотаріальних послуг та поліпшення роботи з надання таких послуг Міністерством юс­тиції України 7 липня 2014 р. видано Наказ за № 1066/5 «Про забезпечення організації доступності населення до нотаріаль­них послуг та поліпшення роботи з надання таких послуг».

Відповідно до Наказу, зокрема, зобов’язано начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню посилити контроль за дотриманням встановлених вимог щодо орга­нізації роботи державних нотаріальних контор шляхом пере­гляду та за потреби розробки нових графіків роботи держав­них нотаріальних контор і графіків прийому громадян у дер­жавних нотаріальних конторах з урахуванням навантаження, зручності та доступності населення до нотаріальних послуг; установлення загальних вихідних днів для державних нота­ріальних контор (неділя та понеділок), а за наявності декіль­кох державних нотаріальних контор в одному населеному пункті установлення для таких державних нотаріальних кон­тор різних вихідних днів (субота, неділя або неділя, понеді­лок); активізувати роботу виїзних громадських приймалень зі залученням державних і приватних нотаріусів згідно з гра­фіками, затвердженими начальниками Головного терито­ріального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управ- ліннь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (нада­лі - управління юстиції); з метою впровадження системного та обов’язкового підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо вчинення ними нотаріальних дій та роботи з єдиними і державними реєстрами, що функціо­нують у системі Міністерства юстиції України, затвердити гра­фіки проведення навчань вказаних осіб та забезпечити участь у них державних і приватних нотаріусів, а також забезпечити надання їм у межах компетенції методичної допомоги.

Особливу увагу в Наказі зосереджено на проведенні постійної та ефективної правороз’яснювальної роботи серед населення з питань вчинення нотаріальних дій. Зобов’язано вказаних вище посадових осіб:

- забезпечити організацію роботи з підготовки відпо­відних публікацій та виступів на радіо, телебаченні працівни­ками головних управлінь юстиції зі залученням державних і приватних нотаріусів;

- розмістити найбільш актуальні роз’яснення чи публі­кації безпосередньо в приміщеннях державних нотаріальних контор та в приміщеннях, де розташовано робочі місця при­ватних нотаріусів;

- здійснювати розсилку найбільш актуальних роз’яснень чи публікацій до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування для розміщення в доступних для користування населення місцях (сільські ради, сільські клу­би, бібліотеки тощо) та до громадських приймалень з надання безоплатної первинної правової допомоги;

- оновити зразки документів, які потрібні для відчужен­ня рухомого та нерухомого майна, оформлення спадкових прав, їх охорони тощо, та надати ці матеріали головам сіль­ських, селищних, міських рад для розміщення в доступних для користування населення місцях та в громадських приймаль­нях з надання безоплатної первинної правової допомоги;

- забезпечити можливість надання консультацій на офі­ційних веб-сторінках Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в режимі «запитання-відповідь» за допомогою засобів електронної пошти;

- розміщувати публікації, роз’яснення та зразки доку­ментів на офіційних веб-сторінках Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юс­тиції в областях, містах Києві та Севастополі;

- забезпечити створення «гарячих ліній» з питань орга­нізації роботи та діяльності державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, забезпечення населення нотаріальни­ми послугами та скласти графіки їх проведення.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов’язаний сприяти громадянам, підприємствам, устано­вам і організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Вказана функція наближає українських нотаріусів до нотаріусів латинської школи, які беруть безпосередню участь у підготовці контрактів, здійснюють певну діяльність як порадники сторін, намагаючись виключити саму можливість виникнення правових спорів^[59].

2. Функція забезпечення законності (правоохоронна) при вчиненні нотаріальних дій.

Правоохоронна діяльність нотаріату здійснюється шля­хом вчинення лише тих нотаріальних дій, які передбачені за­коном.

Вчиняючи нотаріальні дії, особливо посвідчуючи правочи- ни, нотаріус перевіряє наявність усіх необхідних юридичних фактів для їх укладення та посвідчення. Зокрема, нотаріус встановлює й перевіряє правоздатність та дієздатність сторін правочинів, належність суб’єктивних прав, які вони передають іншим особам, та ін. Також нотаріус зобов’язаний на стадії вчи­нення нотаріальних дій охороняти законні права та інтереси громадян, фізичних осіб, які звернулися до нього по вчинення нотаріальних дій шляхом надання консультацій, роз’яснень законодавства щодо наслідків укладення правочинів або вчи­нення тих чи інших дій.

Тобто в цьому разі нотаріус виступає органом превентив­ного (попереджувального) правосуддя, захищаючи права та інтереси учасників правочину, щоб їхня необізнаність не мо­гла бути використана їм на шкоду. Правочин, укладений та по­свідчений в нотаріальному порядку, гарантує набувачу майна захист від усяких несподіванок, є правомірним і сталим.

Також роль нотаріуса як попереджувального органу про­являється в тому, що, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов’язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству Украї­ни або міжнародним договорам.

3. Функція правозастосовна (правореалізаційна).

Вказана функція є однією з найпоширеніших у діяль­ності нотаріату та віддзеркалює місце нотаріату у системі суб’єктивних прав і виконання зобов’язань. За загальним пра­вилом, застосування права - це особлива форма правореаліза- ції, владна правова діяльність органів держави, спрямована на реалізацію правових принципів, яка відбувається в особливо­му порядку і має результатом видання правозастосовних ак­тів дій^[60].

Залежно від способів правореалізаційна функція по­діляється на: виконання, використання, дотримання та засто­сування права.

На нотаріусі лежить обов’язок забезпечити належні право­ві умови для правореалізаційної функції учасників нотаріаль­ної дії, зокрема шляхом забезпечення умов правомірної пове­дінки учасників цивільного обороту, щодо яких вчиняються нотаріальні дії. Нотаріус, вчиняючи нотаріальні дії, виконує, використовує та дотримує вимоги правових норм (матеріаль­ного та процесуального характеру), зважаючи на надані йому повноваження.

На думку С. Я. Фурси, Є. І. Фурси^[61], нотаріату властива й правоаналізуюча функція. Тобто нотаріус має право визна­чати межі дозволеної поведінки в тих правовідносинах, що врегульовані законом, а також коли така регулятивна функ­ція надає можливість для декількох альтернативних варіан­тів правової поведінки, які не мають прямої заборони зако­ну і не порушують прав інших суб'єктів, а крім того, коли на­віть такі правовідносини не мають аналогів. Тобто, вчиняю­чи нотаріальні дії, нотаріус, встановлюючи дійсні наміри сто­рін, визначає межі дозволеної поведінки сторін правочинів. Зокрема, нотаріус, аналізуючи норми чинного законодавства, робить висновки щодо можливості або неможливості застосу­вання аналогії зі законом при вчиненні нотаріальних дій, які відповідають волевиявленню сторін, при цьому дотримую­чись законодавства^[62].

Застосування права нотаріусом здійснюється щодо кон­кретних фактичних ситуацій. Так, при вчиненні виконавчо­го напису нотаріус одночасно застосовує норми як матеріаль­ного права, так і процедурного характеру, санкціонуючи цим примусове здійснення порушених прав, а сам виконавчий на­пис має силу виконавчого документа.

Діяльність нотаріату торкається найбільш важливих і сут­тєвих аспектів здійснення прав громадянами та юридичними особами і тому мусить здійснюватися в процесуальній формі, яка забезпечує єдність та адекватність правового змісту і юри­дичної форми правочину чи вчинення інших дій; виявляє дійс­не волевиявлення сторін.

4. Попереджувально-профілактична функція (попере­джувальне правосуддя).

Ця функція останнім часом набирає дедалі більшого зна­чення, оскільки нотаріус, посвідчуючи правочин за участю сторін, повинен сприяти попередженню правопорушень.

Зокрема, свою діяльність він спрямовує на попереджен­ня виникнення конфліктів і спорів у цивільно-правових відно­синах як при укладенні правочину, так і тих, які виникнуть у майбутньому. На відміну від судової діяльності, предметом но­таріальної діяльності є безспірні справи.

Таким чином, інституту нотаріату в правовій державі відводиться ключова роль не тільки в наданні правової допо­моги громадянам, юридичним особам та в забезпеченні їхньої правової безпеки, а й у запобіганні спорам між учасниками договірних відносин.

Участь нотаріуса у розробленні умов правочину перед його практичним виконанням дає змогу уникнути виник­нення спорів про право між сторонами за укладеним та нота­ріально посвідченим правочином, а також робить їх відносини більш стабільними та передбачуваними, надто в умовах рин­ку. Участь нотаріуса допомагає забезпечити кожну зі сторін правочину правовим захистом уже на стадії оформлення пра­ва та договору, а судовий захист може бути потрібен пізніше, на стадії спору^[63].

5. Функція забезпечення безспірності та доказової сили документів. Недійсність договору, правочину визнаєть­ся лише в судовому порядку. Однак у разі виникнення спору в суді щодо нотаріально посвідченого договору, сторони ма­ють можливість швидше доказати свої права, оскільки зміст прав та обов’язків сторін правочину, справжність їхніх підпи­сів, час посвідчення офіційно підтверджені в нотаріальному порядку^[64].

Нотаріальну діяльність слід розглядати як специфічну правову форму діяльності, суть якої полягає в тому, що в межах її здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріусом юрисдикційних повноважень у безспірних справах.

Нотаріус оформляє волю суб'єктів правочинів, а суд та інші правоохоронні органи вирішують спори учасників, які виник­ли внаслідок угоди правочинів. Також нотаріальна діяльність має превентивний (попереджувальний) характер, оскільки за­хищає права та законні інтереси громадян від можливих по­рушень у майбутньому, надаючи нотаріальним документам безспірного характеру.

6. Функція охорони та захисту цивільних прав і закон­них інтересів учасників нотаріального процесу.

Нотаріус, вчиняючи нотаріальні дії, зокрема, здійснює за­ходи зі захисту прав, свобод та законних інтересів усіх суб'єктів нотаріального процесу.

Законодавець у статті 15 Цивільного кодексу України за­кріплює право кожної особи (фізичної чи юридичної) на за­хист свого цивільного права у разі його порушення, невизна­ння або оспорювання.

Ми погоджуємося з тим, що захист суб'єктивних цивільних прав здійснюється у встановленому законом порядку, тобто за допомогою застосування належних форм, засобів і способів за­хисту^[65].

Під формою захисту суб'єктивних цивільних прав та ін­тересів у цивільному праві розуміється комплекс внутріш­ніх взаємоузгоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав, що відбуваються в рамках єдиного право­вого режиму (поля) та здійснюваних уповноваженими органа­ми, а також самою уповноваженою особою (носієм права).

О. О. Добровольський та С. А. Іванова вказують на позовну й непозовну форму захисту цивільних прав та інтересів^[66].

Вважаємо слушною позицію Є.О. Харитонова, який вирізняє такі форми захисту цивільних прав: судовий захист (ст. 16 ЦК України), адміністративний захист (ст. 17 ЦК України), захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України), самозахист (ст. 19 ЦК Украї­ни), захист за допомогою інших громадських, державних і міжнародних інституцій та органів^[67].

Таким чином, проаналізувавши погляди різних учених, до­ходимо висновку про існування двох основних форм захис­ту цивільних прав: юрисдикційної та неюрисдикційної. Суть юрисдикційної форми полягає в тому, що особа, право якої по­рушено, оспорюється чи не визнається, звертається по захист до державного чи іншого компетентного органу, який уповно­важений вживати належних заходів для відновлення поруше­ного права або припинення правопорушення^[68].

Погоджуємося з тими вченими, котрі вважають, що у дер­жаві існує як загальний, так і спеціальний порядок захисту по­рушеного права. Спеціальний порядок включає в себе нотарі­альний захист, а також адміністративний захист. Загальний порядок порушеного права відбувається у судовому порядку.

Наприклад, нотаріальний порядок захисту порушеного права врегульовано статтею 18 Цивільного кодексу України (вчинення виконавчого напису на борговому документі), а та­кож статтею 5 Закону України «Про нотаріат», яка встановлює обов'язки нотаріуса. Зокрема, законодавець зобов'язує нота­ріуса сприяти громадянам, підприємствам, установам і орга­нізаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів.

В. М. Марченко та Н. В. Саутенко констатують, що редак­ція ст. 18 ЦК України звужує роль нотаріуса лише до захисту цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису, ігно­руючи охоронну функцію, та не відображає всієї суті нотаріа­ту, що призводить до невикористання всіх можливостей та по­тенціалу цього інституту. Вказані автори вважають, що поза увагою законодавця залишилися інші нотаріальні дії, котрі так чи інакше спрямовані на захист прав осіб, зокрема: накладен­ня нотаріусами заборони щодо відчуження нерухомого май­на (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації; прийняття нотаріусами на зберігання документів; посвідчення фактів, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту, та фактів, що фізич­на особа є живою, перебування фізичної особи в певному міс­ці, часу пред’явлення документів; прийняття нотаріусами в депозит грошових сум та цінних паперів; вжиття нотаріусами заходів щодо охорони спадкового майна, що за своєю суттю сприяють захисту нотаріусами цивільних прав громадян та юридичних осіб^[69].

Іншої думки дотримується Л. Баранова, яка стверджує, що лише у разі вчинення виконавчого напису нотаріус здійснює захист цивільних прав. На переконання автора, всі перелічені вище нотаріальні дії спрямовані не на захист цивільних права, а на охорону або попередження їх порушення^[70].

За О. І. Мацегоріним, з положень глави третьої ЦК України «Захист цивільних прав та інтересів» випливає, що під захис­том слід розуміти дії уповноваженого суб’єкта, а також діяль­ність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому за­коном порядку зобов’язані вжити достатніх заходів для по­новлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивіль­ного права^[71].

І. Г. Бережна вважає, що тільки виконавчий напис є осно­вним позасудовим безспірним способом примусового вико­нання зобов’язань, який дає можливість кредитору при до­триманні певних формальних вимог за допомогою нотаріуса здійснити швидке поновлення його порушених прав у разі не­виконання боржником своїх обов'язків^[72].

Викликає застереження твердження про те, що пропону­ється віднести захист цивільних прав нотаріусом до адміні­стративної форми, пояснене фактом призначення нотаріу­са на посаду, а також контролем за виконанням професійних обов'язків нотаріуса органом юстиції^[73], а нотаріальні органи вважати або органами державного управління з адміністра­тивним характером діяльності^[74], або органами, які є за своєю суттю адміністративними, однак з особливим статусом^[75].

Підтримуємо думку Т М. Підлубної, що нотаріус не працює на правах адміністративного органу, не управляє якоюсь сфе­рою, а застосовує норми права, як і суд. Доречним є акцент на тому, що правова природа нотаріату не управлінська, а право- застосовна. Хоча органи управління також займаються право- застосуванням, але для них більш характерне застосуванням норм права у формі оперативно-виконавчої діяльності, під якою розуміють організацію виконання правових норм, пози­тивне регулювання за допомогою індивідуальних актів. Оче­видним є той факт, що специфіка розгляду справи нотаріаль­ним органом полягає в тому, що нотаріус не перебуває в осо­бливих відносинах з особами, котрі звертаються по здійснен­ня нотаріальної дії, і зазвичай не зацікавлений у результаті^[76].

Має рацію Х. В. Майкут, стверджуючи, що, на відміну від су­дової діяльності, предметом якої є переважно спори про пра­во, специфіка розгляду справ нотаріальними органами поля­гає в тому, що повноваження нотаріуса поширюється винятко­во на вирішення безспірних справ. При цьому слід зазначити, що захист прав нотаріусами не має остаточного характеру. Дії нотаріальних органів можуть бути оскаржені в суді^[77].

На думку М. М. Дякович, «нотаріальна охорона суб’єктивних прав і законних інтересів учасників цивільних правовідносин полягає у створенні певних правових гарантій суб’єктивного права на випадок його можливого порушення. На підтвер­дження посвідченого права або факту нотаріусом створюєть­ся нотаріальний акт, який кваліфікується як доказ. На захист порушеного або оспорюваного права чи факту, який підтвер­джений нотаріальним актом, застосовується спрощений поря­док у рамках нотаріального процесу»^[78].

Як справедливо зазначає С. Я. Фурса, «наслідком вчинен­ня будь-якої нотаріальної дії є винесений нотаріусом акт, який є завершальною складовою нотаріальної дії. Правові акти, які є волевиявленням нотаріуса на вчинення нотаріальних дій та фіксують їх результати, оформляються нотаріусом, згідно з законом, у письмовій формі, шляхом вчинення або ж різного роду написів, або ж оформленням певного свідоцтва чи скла­денням акта тощо»^[79].

Держава через нотаріальний акт, який приймає нотаріус, здійснює охорону (захист) цивільних прав. Реальність охоро­ни (захисту) цивільних прав нотаріусом забезпечується пуб­лічністю нотаріальної діяльності, тобто: нотаріус вчиняє но­таріальні дії від імені держави, що передбачає здійснення ним державно-владних повноважень. На думку М. Дякович, встановлений дозвільний порядок нотаріальної діяльності, який передбачає особливі кваліфікаційні вимоги до кандида­тів на посаду нотаріуса, гарантії нотаріальної діяльності, які забезпечують неупередженість та незалежність нотаріальної діяльності, створюють необхідні умови для встановлення у кожному окремому випадку фактичного складу, потрібно для прийняття нотаріального акта. Завдяки вищезазначеним умо­вам, які передують створенню нотаріального акта, він виконує низку особливо важливих завдань, наділений доказовою і ви­конавчою силою, є вагомим інструментом в охороні та захис­ті прав і законних інтересів осіб, які звертаються до нотаріуса. Автор констатує, що нотаріальний акт - це, по суті, акт право- застосування норм цивільного права^[80].

Погоджуємося з думкою Н. В. Паламарчук, що поняття «но­таріальна форма захисту цивільного права» треба розуміти у єдності матеріального і процесуального аспектів. У матеріаль­ному розумінні нотаріальна форма захисту цивільного права - це комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів стосовно відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюва­ного права, а також попередження порушення права, що здій­снюється нотаріусом (державним чи приватним). Нотаріальна форма захисту у процесуальному значенні - це способи здій­снення процесуальних дій, що виконуються за певними прави­лами у певному порядку нотаріусом^[81].

На наш погляд, сюди доцільно віднести вчинення дій не лише нотаріусами, а й іншими посадовими чи службовими особами, уповноваженими на це законом.

Н. В. Паламарчук стверджує, що нотаріальна форма захис­ту є самостійним видом юрисдикційної форми захисту цивіль­них прав. Цій формі властиві такі риси:

1) є публічно-приватною формою захисту цивільних прав, що обумовлено правовим статусом нотаріуса;

2) обмежується рамками безспірної цивільної юрисдикції;

3) є процедурною, оскільки здійснюється у суворій відпо­відності до правил вчинення нотаріальних дій;

4) є літеральною, оскільки здійснюється шляхом прийнят­тя (підготовки, видання) письмового акта^[82].

Має рацію автор, наголошуючи, що способами захисту но­таріусом цивільних прав є вчинення таких нотаріальних дій: накладення нотаріусами заборони щодо відчуження нерухо­мого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підляга­ють державній реєстрації; прийняття на зберігання докумен­тів; посвідчення фактів, що фізична чи юридична особа є вико­навцем заповіту, та фактів, що особа є живою, перебування фі­зичної особи в певному місці, часу пред’явлення документів; прийняття нотаріусами в депозит грошових сум та цінних па­перів; вжиття нотаріусами заходів щодо охорони спадкового майна; опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно від­сутньою або місце перебування якої невідоме; засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвід­чення справжності підпису на документах; засвідчення вірнос­ті перекладу документів з однієї мови на іншу^[83].

Погоджуємося з твердженням Х. В. Майкут, що право на за­хист кожний учасник цивільних правовідносин здійснює на свій розсуд за власним волевиявленням. На сьогодні в уповно­важеної особи є достатньо широкий вибір форм захисту ци­вільних прав та інтересів. У кожному конкретному випадку особа, права та інтереси якої порушені, самостійно вирішує всі питання, пов’язані з вибором засобів захисту та їх практичної реалізації, про ефективність і доцільність використання тієї чи іншої форми захисту, зокрема нотаріальної^[84].

7. Фіскальна функція нотаріату.

Вказана функція покликана вирішувати низку державних завдань.

У її контексті, на погляд М. М. Дякович, нотаріат слід роз­глядати як допоміжний орган держави, на який покладено обов’язок контролювати сплату фізичними та юридичними особами, що звертаються по вчинення нотаріальних дій, по­датків і зборів, визначених законодавством України (пенсій­ний збір за придбання нерухомості тощо)^[85].

Зауважимо, що, відповідно до Указу Президента Украї­ни «Про впорядкування справляння плати за вчинення нота­ріальних дій» від 10 липня 1998 р. № 762/982, плата, яка справ­ляється приватними нотаріусами за вчинення нотаріальних дій, не може бути меншою від розміру ставок державного мита, що справляється державними нотаріусами за аналогіч­ні нотаріальні дії.

Роль нотаріату в житті суспільства виражається в його функціях, які не є сталими, а змінюються (розширюються) із розвитком нотаріату незалежної України. Розмежування нотаріальних функцій допомагає відобразити місце нотаріату в сучасному суспільстві як особливого правового інституту та показати специфіку його діяльності щодо учасників учинюваних нотаріальних дій.

Функції нотаріату є взаємопов’язаними та системно впли­вають на нотаріальну діяльність, яка здійснюється і держав­ними, і приватними нотаріусами від імені держави та спрямо­вана на захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави^[86].

2.2.