<<
>>

Висновки до Розділу 2

1. Німецька концепція пропорційності, на нашу думку, найбільш системно і повно характеризує принцип сумірності та сприйнята більшістю європейських країн, тому на її основі у дисертації сформульовано вимоги згаданого принципу у правотворчості та визначено такі його складові: придатність, необхідність, сумірність у вузькому розумінні.

Недотримання однієї з них призводить до порушення принципу пропорційності в цілому. 2. Водночас зазначені вимоги у правотворчості характеризуються низкою ключових критеріїв: законодавець має використовувати лише так звані нехибні засоби правового регулювання, що сприяють досягненню публічної легітимної мети, в основі якої лежать правомірні інтереси, за умови обережного впливу на питання морально-етичного значення, врахування змін у суспільно-правовому житті, дотримання принципів законності й правової визначеності (субпринцип придатності). Серед цих засобів він повинен використовувати ті, які найменше втручаються у права і свободи, а також ефективно сприяють досягненню мети, задля якої введені, що потребує їх диференціювання залежно від правових обставин, обґрунтованості, виправданості, недопущення дискримінації та надмірного формалізму при реалізації прав (субпринцип необхідності). Введені законодавцем засоби правового впливу мають оптимально забезпечувати баланс між правами та інтересами, що означає, зокрема, заборону посягання на сутність прав, залишення мінімальних гарантій як для них, так і публічних інтересів, а також виконання державою свого позитивного обов'язку щодо захисту прав (передбачення адекватних механізмів їх судового захисту, надійних та справедливих механізмів компенсації збитків та шкоди, що можуть бути завдані правам у випадку обмеження тощо) (субпринцип сумірності у вузькому розумінні). 3. Зміст вимог принципу сумірності у правотворчості свідчить про його тісний зв'язок з іншими правовими принципами - справедливості, рівності, законності, правової визначеності, балансування приватних і публічних інтересів, поваги до основних прав і свобод людини і громадянина.
Хоча ці правові принципи і є самостійними, перевірка їх виконання у тій чи іншій правовій ситуації може стати обов'язковою для з'ясування дотримання принципу сумірності. 4. Попри загальну спрямованість вітчизняної правотворчості на дотримання принципу пропорційності, має місце фрагментарне використання законодавцем його вимог; не відповідають згаданому принципу й окремі законопроекти, оскільки передбачені у них заходи надмірно зачіпають приватну автономію особи та не сприяють досягненню поставленої ними мети. Системне ж застосування вимог принципу сумірності у правотворчості сприятиме стабільності вітчизняної правової системи, оскільки саме за допомогою цих вимог можна досягти чіткості та обґрунтованості правового регулювання, виявити необхідні зміни його цілей та засобів відповідно до потреб захисту й забезпечення публічних і приватних інтересів, не допустити неправомірного обмеження прав і свобод, їх дискримінації, неналежного захисту з боку держави та її органів, включаючи законодавця. З огляду на це з метою системного відтворення принципу сумірності в українській правотворчості, враховуючи зарубіжний досвід його визначення у конституційних актах, нами запропоновано відповідну редакцію положень статей 22 та 64 Конституції України щодо закріплення цього принципу. 5. Базуючись на німецькій концепції пропорційності, нами викладено зміст вимог принципу сумірності у правозастосуванні (придатність, необхідність, сумірність у вузькому розумінні), які мають більш динамічний характер, оскільки завжди залежать від конкретних обставин справи, зміна яких може вимагати зміни заходів як у бік посилення, так у бік пом'якшення, що не може бути надмірним з погляду предмета, часу, місця застосування, кола осіб та мають бути спрямовані проти реальних негативних наслідків. Поряд з цим аналіз низки прикладів з практики Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога принципу сумірності у правозастосуванні - балансування публічних і приватних інтересів при розгляді і ухваленні рішень з конкретних справ - має свої особливості.
Вони залежать від того, які інтереси користуються пріоритетом захисту з боку держави, іноді необхідно зважувати публічні і приватні інтересів у їх тісному взаємозв'язку та взаємозалежності (наприклад, у справах про позбавлення батьківських прав), забезпечувати реальну та адекватну компенсацію заподіяних збитків (наприклад, при експропріації власності), тимчасовий характер втручання у право, а іноді взагалі не допускати таке втручання тощо. 6. Загальні вимоги принципу пропорційності до дискреційних повноважень подібні до вимог цього принципу у сфері правозастосування. Друга група вимог пов'язана з необхідністю врахування конкретних обставин у сфері правозастосування: недосконалість закону, який визначає занадто широкі межі дискреційних повноважень публічних органів, низька правова культура та правова свідомість посадових осіб цих органів, недотримання ними принципів заборони на створення бар'єрів на шляху реалізації права, об'єктивності, вмотивованості, ефективності рішень, що приймаються в ході здійснення дискреційних повноважень, розумності часу при прийнятті таких рішень, а також відсутність контролю з боку суду за їх законністю. Основні ідеї розділу висвітлені в авторських роботах [301; 302].
<< | >>
Источник: Євтошук Юлія Олегівна. ПРИНЦИП ПРОПОРЦІЙНОСТІ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме Висновки до Розділу 2:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -