1497 р., червня 17, Львів Ян Ольбрахт надає у власність львівським райцям королівську вагу до часу, поки Кафа, Кілія і Білгород не перейдуть знову в руки християн
Коп.: MK, 16, k.70-71. Титульний напис копіїста: “Donatio libre consulibus civitatis Leopoliensis”; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.68-69.
Опубл.: AGZ, IX, s.152-153.
Регест: MRPS, II, №745.
и nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam etc. Etsi principum excellencia consueverit se erga subditos suos exhibere liberalem, in eos tamen se magis graciosam offerre tenetur, qui et fidelitate et in reipublice negociis sollicitudine ceteros precellunt, proinde nos Iohannes Albertus Dei gracia rex Polonie, necnon terrarum Cracovie, [Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyavie, supremus dux Lithwanie, Russie Prussieque ac Culmensis, Elbingensis et Pomeranie]1 etc. dominus et heres. Significamus [tenore presencium, quibus expedit, universis et singulis, presentibus et futuris, presencium noticiam habituris]1, quomodo attentis famosorum consulum civitatis nostre Leopoliensis presencium fidelitate et benemeritis, quibus se nobis continue faciunt comendatos atque de reipublice nostre commodo cura solicita, quam exhibent in eiusdem civitatis prefate reparacione et municione volentesque eosdem ad eadem exhibenda tanto reddere promciores, quanto magis se noverint nostra munificencia refectos et consolatos, ipsis libram
nostram in civitate prefata existentem, dedimus, donavimus et contulimus damusque, donamus et conferimus, tenore presencium mediante, per ipsos consules et pro tempore existentes, libram prefatam sub ea consuetudine et more, sub quo hactenus tenebatur, cum omni iure, dominio et proprietate, necnon censibus, proventibus, obvencionibus et attinenciis omnibus et singulis ad eandem quomodocumque spectantibus tenendam, habendam, possidendam, utifruendam pacificeque et quiete temporibus perpetuis gubernandam et in usus necessitatemque civitatis memorate convertendam, tali tamen condicione adiecta, quod postquam favente Domino Capha, Kylia et Byalagrod ad dicionem et potestatem Christianam redierint, extunc ipsi consules de libra prefata racione census annui viginti marcas pecuniarum monete et numeri in regno nostro comuniter currentis, in quamlibet marcam per quadraginta octo grossos computando, annis singulis nobis et nostris successoribus dare et solvere cum effectu tenebuntur.
Residuum vero quicquid ultra prefatas viginti marcas remanebit, ipsi consules prefati presentes et pro tempore existentes pro civitate predicta recipere et tollere debebuntur sine nostra et officialium nostrorum quorumvis renitencia et impedimento, camera cere, in hac ipsa civitate per nos constituta sub libertate plenaria remanente, taliter, quod cera nostra, que in libra prefata pro nobis ponderabitur, ad solucionem libre predictam non debebit obligari. Harum [quibus sigillum nostrum presentibus est subappensum testimonio literarum] 1. Actum Leopoli sabbato proximo post festum sancti Viti, anno Domini millesimo quadringentesimo nonagesimo septimo, regni vero nostri anno quinto. Presentibus reverendis in Christo patribus dominis Andrea archiepiscopo Leopoliensi, Nicolao Primus Premisliensi, Mathia Chelmensi, episcopis, necnon magnificis et generosis Iohanne Amor de Tharnow castellano Cracoviensi, Spithkone de Iaroslaw Cracoviensi, Nicolao de Thanczin Russie, Iohanne de Coszczieliecz Iunowladislaviensi, palatinis, Petro Kmitha de Visznicze marsalco regni nostri, Andrea de Schamotuli Calissiensi, Raphaele de Liezhno Gneznensi, Nicolao de Strzezow Visliciensi, Petro Miskowski Rosperiensi, castellanis, et aliis quam pluribus dignitariis et officialibus curie nostre. Datum per manus venerabilis Vincencii de Przeramb regni nostri vicecancellarii, sincere nobis dilecti.[Idem ipse Vincencius de Przeramb regni Polonie vicecancellarius manu propria subscripsit]1.
Relacio et inscripcio eiusdem venerabilis Vincencii de Przeramb regni Polonie vicecancellarii.
1 Текст у квадратних дужках доповнений за виданням AGZ.
ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Зверхність володарів звичайно полягає у тому, щоб своїм підданим надавати вільності, і тим більше зобов’язана ласку пропонувати тим, хто вірністю і піклуванням у державних справах серед інших виділяється.
Тому ми, Ян Ольбрахт, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної (грамоти) повідомляємо всім, кому необхідно. Беручи до уваги вірність і добрі заслуги теперішніх славних райцівнашого міста Львова, котрі нам служать, завжди нам віддані, і сприятливе для нашої держави піклування і турботу виявляють при відбудові та укріпленні того згаданого міста; і бажаючи за таке виявлення (турботи), повернути більш щедро, стільки, наскільки нашою щедрістю обновляться, зміцняться і втішаться, нашу вагу у згаданому місті дали, подарували і передали та даємо, даруємо і передаємо за посередництвом змісту даної (грамоти) для тих райців, що є на той час, згадану вагу за звичаєм і правилом, які тепер (вага) має, з усім правом, володінням і власністю, а також чиншами, прибутками, доходами та всіма іншими належностями, як їм буде бачитися, для будь-якого тримання, володіння, користування, мирного і спокійного, вічними часами керування. І з умовою, що після того як за Божим сприянням Кафа, Килія і Білгород повернуться до підданства і влади християн[86]; відтоді ці райці зі згаданої ваги відповідно до рахунку річного чиншу 20 гривень грошей монети і рахунку, що є в обігу у нашому королівстві, у кожній гривні 48 грошів нараховується, кожного року нам і нашим спадкоємцям дати і сплатити будуть зобов’язані. Залишок, що після сплати згаданих 20 гривень залишиться, ці згадані теперішні райці, і що в майбутньому будуть, повинні отримати і вільно забирати для згаданого міста без спротиву і перешкоди з боку будь-яких наших урядовців. Воскову комору, встановлену нами у тому місті, залишаємо у повній свободі; так, що з нашого воску, який на даній вазі буде зважуватиметься для нас, нехай не сплачується (податок) на згаданій вазі. Для засвідчення даної грамоти нашу печатку є підвішено. Дано у Львові в суботу після свята св. Віта, року Божого 1497, у присутності (перелік свідків). Дано через руки велебного Вінцента з Пшерамб, віце-канцлера нашого королівства, щиро нам милого.
Він же Вінцент з Пшерамб, віце-канцлер Польського королівства, рукою власною підписав.
За свідченням того ж велебного Вінцента з Пшерамб, віце-канцлера Польського королівства