4.2. Підготовка до виконання
Наступною стадією виконавчого провадження має бути підготовка до виконання, яка за чинним законодавством не має відповідної регламентації. Мається на увазі, що законодавством не передбачена певна процедура
190
підготовки державного виконавця до вчинення певних юридично вагомих дій.
Так, у ст. 79 цього Закону передбачається обов\'язок державного виконавця письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Ця дія фактично не може бути віднесена до примусового виконання, оскільки в даній нормі вона відокремлюється від дій щодо примусового виселення. Така дія є обов\'язковою передумовою наступних дій, тому ми відносимо її до підготовчих дій. Таким чином, підготовчі дії можуть бути визначені законом як обов\'язкові.За ст. 29 зазначеного Закону до прав сторін віднесено право брати участь у провадженні виконавчих дій, тож перед вчиненням опису майна державний виконавець має повідомляти сторони про день і час вчинення цього провадження. В цьому випадку право сторони зумовлює обов\'язок державного виконавця провести підготовчі дії.
Метою ж підготовки до виконання є створення належних умов для своєчасного і ефективного виконання документів, що надійшли державному виконавцю. Підготовчі дії здійснює, головним чином, державний виконавець, і складаються вони із встановлення місця проживання боржника, місця його роботи, з\'ясування розміру заробітної плати, пропозиції виконати рішення добровільно.
При надходженні виконавчих листів за вироками в частині майнових стягнень перевіряється ще й наявність акта опису майна боржника, на яке накладений арешт, довідки про майно, грошові та інші цінності, вилучені як речові докази, намічається план дій за кожним виконавчим провадженням, а також встановлюється, чи видані два виконавчі листи при недостатності у боржника майна для проведення повного стягнення. Так, за виконавчим листом, виданим на підставі вироку суду про відшкодування 3240 грн.
із засудженого К. до державного виконавця надійшов акт про відсутність майна, яке підлягає опису. Державний виконавець з\'ясував, що засуджений К. не проживає за місцем прописки, і вжив заходи щодо встановлення його фактичного місця проживання, зробивши запит до Зарічного райсуду м. Суми, який розглядав кримінальну справу. Внаслідок вказаних дій було виявлено і описано майно на суму 3500 грн., що дало можливість відшкодувати збитки та стягнути виконавчий збір з боржника.191
г
Інший приклад також може свідчити про те, що державні виконавці в деяких випадках діють навіть чіткіше за органи слідства. Так, із засуджених Г. та С, на користь магазину № 45 підлягало стягненню близько 7 тис. грн. У процесі слідства в обвинувачених майна не виявили. Внаслідок проведених бесід із сусідами боржників і перевірки у БТІ було встановлено, що один із засуджених проживав у будинку, що належить йому на праві власності, але слідчим органам про це не було відомо, Будинок був описаний, а потім реалізований за 8 тис, грн., що дало можливість погасити заподіяну шкоду.
З наведеного вище можна зробити висновок, що стадія підготовки до виконання є однією з найважливіших. Вона посідає основне місце в роботі державних виконавців - 60-70% часу. Державний виконавець робить запити у різні організації, провадить інші дії, щоб з\'ясувати факт наявності майна чи грошових коштів, отримує відомості про доходи боржника. На цій стадії виявляються правові зв\'язки діяльності державного виконавця з іншими правоохоронними органами.
Стадія підготовки має повторюватись, коли виконавче провадження відновлюється, а майнове становище боржника має ще раз перевірятися з використанням усіх джерел надходження інформації, що є важливим результативним фактором при встановленні наявності майна.
Встановивши майно, яким володіє чи користується боржник, державний виконавець з\'ясовує власника цього майна та його вартість. Так, ст. 62 Закону зобов\'язує державного виконавця одержати документальне підтвердження належності боржнику будинку на праві власності, провести оцінку його вартості та з\'ясувати, чи не перебуває він під арештом.
Крім зазначених, до підготовчих дій також можна віднести і дії з організації вилучення майна, на яке накладений арешт, його зберігання та передачі для переоцінки, контролю за правильністю відрахувань бухгалтерією періодичних платежів, розподіл стягнутих з боржника сум між стягувачами, зупинення та відкладення виконавчого провадження.
Слід зазначити, що суд також впливає певним чином на стадію підготовки до виконання. Він роз\'яснює рішення, що підлягає виконанню, змінює спосіб та поря-
192
\\п.
док виконання, вирішує питання відстрочки та розстрочки виконання, визначає долю боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Розглядаючи строк добровільного виконання рішення можна констатувати можливість і необхідність його застосування в залежності від конкретних обставин виконавчого провадження. Тобто при наявності усних або письмових пояснень боржника щодо конкретних заходів щодо добровільного виконання рішення буде можливість конкретизувати строки та умови виконання рішення в добровільному порядку. При наявності майна, що перебуває у власності боржника, відчуження якого він бажає для покриття боргу, слід надавати конкретні строки, з\'ясовувати спосіб відчуження та контролювати виконання взятих зобов\'язань. Коли боржник не з\'являється до державного виконавця або будуть встановлені спроби приховати чи несанкціоновано відчужувати майно, необхідно розцінювати ці дії як протиправні й негайно застосувавши заходи примусового виконання рішення. В противному ж разі можна розцінювати строк для добровільного виконання як «спеціальний для приховування майна та звільнення від цивільно-правової відповідальності». Тому строк для добровільного виконання рішення має конкретизуватись державним виконавцем в залежності від обставин виконавчого провадження, поведінки боржника та з врахуванням позиції стягувача, якому надане право висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають під час виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження тощо.
На погляд автора, відповідні положення мають увійти до законодавства для регламентації питань підготовки до вчинення виконавчого провадження.4.3. Застосування заходів примусового виконання рішення
Наступною і головною стадією виконавчого провадження є застосування заходів примусового виконання рішення.
У виконавчому провадженні при проведенні виконавчих дій встановлюються наступні заходи примусового виконання:
193 |
7 2—315
.ві) звернення стягнення на майно боржника; ні 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві пев них предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Потребує уточнення положення Закону «Про виконавче провадження», згідно з яким до заходів примусового виконання відносяться спеціально передбачені розділом 8 цього Закону («Виконання рішень у немайнових спорах») дії, що не знайшли свого відображення у ст. 4, а також відібрання дитини неможливо віднести до будь-якого з пунктів, хоча Інструкція про проведення виконавчих дій в п. 1.5 виділяє такий захід. У зв\'язку з цим зазначену статтю необхідно доповнити пунктами такого змісту:
«4) відібрання дитини;
5) зобов\'язання виконати певні дії або утриматись від їхнього вчинення».
Буквально кожен із зазначених у законі заходів примусового виконання має певні особливості при його застосуванні на практиці, які підлягають визначенню і при виконанні рішень господарських судів, і при виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, і при виконанні рішень суду у немайнових спорах. На важливішому із заходів - зверненні стягнення на майно боржника необхідно зупинитися.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації (ст.
50 Закону). Інструкція в п. 5.1.1 зазначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає ще й у виявленні майна, пояснюючи, що виявлення проводиться шляхом надсилання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, ДАІ, БТІ, нотаріату. В тій же Інструкції (п. 4.13.3) міститься положення про розшук майна боржника, де також роз\'яснюється, що розшук здійснюється шляхом запитів у ті ж самі установи. Виходячи з положень Інструкції, виявлення майна боржника та його розшук - це тотожні поняття, але закон не включає виявлення майна у поняття звернення стягнення на майно боржника, а розшук майна боржника робиться лише за умови авансування розшуку стягувачем та при його погодженні нести витрати щодо розшуку. З поло-194
жень Інструкції випливає, що державний виконавець зобов\'язаний виявляти майно за рахунок коштів, виділених для фінансування витрат, пов\'язаних із проведенням виконавчих дій.
Державний виконавець при зверненні стягнення на майно боржника керується порядком звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, передбачений ст. 50 Закону «Про виконавче провадження».
Накладання арешту на майно боржника завжди позбавляє власника одного із правомочностей - права розпорядження майном, на яке накладений арешт. Тому не можна погодитись із думкою вчених про те, що при наявності акта опису, складеного органами попереднього слідства чи дізнання, державний виконавець у виконавчому провадженні повторного опису не проводить, та думкою О. М. Смецької1, яка вважає, що державний виконавець не пов\'язаний актом, складеним до початку виконавчого провадження з метою забезпечення позову або конфіскації, оскільки склад описаного майна може змінюватись підміною, псуванням, майно боржника може поповнитись знову придбаним чи схованим від опису, оцінка і характеристика раніше описаного майна потребують уточнення. Так, до державного виконавця Зарічного відділу ДВС служби надійшло дев\'ять виконавчих листів на засуджену К.
про стягнення з неї солідарно з іншими засудженими 7671 грн. на користь АО «СМНПО ім. Фрунзе». В справі перебував акт про відсутність у К. майна, на яке може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Однак при виході на місце була виявлена, описана і реалізована частина будинку, що належала К. на праві приватної власності вартістю 7100 грн. Ця сума була звернена в рахунок погашення матеріальних збитків.Державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов\'язаний відповідно реагувати на ту чи іншу ситуацію, що складається внаслідок несумлінної поведінки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Так, державний виконавець Сумського відділу ДВС при
Смецкая А. М. Исполнение судебньїх постановлений путем об-ращения взмскакия на имущество граждан и на заработную плату: Автореф. лис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьк. юр. ин-т.- Харків, 1968.- С. 14. ,;^ ,.ч ,,
7* 195
виконанні ухвали суду про арешт автомобіля, отримав заяву стягувана про те, що автомобіль боржника, який перебуває на платній стоянці, послідовно розкомлекту-ється боржником. Ключ від автомобіля державному виконавцю не був переданий з посиланням на його втрату. З метою припинення дій відповідача державним виконавцем була призначена авто-технічна експертиза з оцінки автомобіля та його стану, його було відбуксо-вано автотехніком на інше місце зберігання, що в подальшому надало можливість відшкодувати збитки, завдані стягувачеві. Завдяки цим діям рішення було виконане.
При наявності конкретних обставин, що визначаються державним виконавцем, він має право одночасно з арештом вилучити все майно або окремі його предмети. Обов\'язковому вилученню підлягають: 1) продукти та інші речі, що швидко псуються; 2) гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів; 3) виявлені під час опису цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред\'явника у документарній формі. Причому для зазначених у п. 2 і 3 предметів встановлений особливий порядок вилучення - вони негайно передаються на зберігання установам НБУ.
На цінні папери арешт накладається у відповідності з Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженого Постановою КМ від 22 вересня 1999 р. Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їхнього виду та форми випуску як одного власника, так і кількох співвласників окремою постановою державного виконавця або в постанові про відкриття виконавчого провадження з направленням копії постанови реєстратору або емітенту (якщо цінні папери у документарній формі), зберігану (якщо цінні папери у бездокументар-ній формі або знерухомлені) та іншим особам, зазначеним у Законі «Про виконавче провадження». Цінні папери, на які накладено арешт, підлягають опису, де зазначається їхній вид, найменування випуску, категорія та кількість.
Правові наслідки арешту полягають в тому, що боржник позбавляється можливості розпоряджатися своїми
196
цінними паперами, а також обмежується в^ правах щодо їхнього користування. Як зазначено в ст. 55 Закону «Про виконавче провадження», види, обсяги і строк обмеження встановлюється державним виконавцем з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Різний порядок обмежень встановлюється для цінних паперів у документарній формі та в бездокументарній. Іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їхнього блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягає в припиненні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов\'язаннями. Цінні папери в бездокументарній формі та знерухомлені цінні папери, на які накладений арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення зберігачем відповідної облікової операції, що означає обмеження шляхом виконання відповідного облікового запису.
Виходить, що боржник позбавляється всіх прав, які він має при володінні цінними паперами, за винятком прав на отримання доходу за ними, оскільки збільшуються можливості боржника погасити стягнення в більш повному обсязі. Однак не завадило б нормативно закріпити в зазначеному Порядку положення про те, що арешт цінних паперів не перешкоджає здійсненню емітентом дій з їхнього погашення, виплаті ним доходів, їхнього обміну на інші цінні папери, якщо такі дії передбачені умовами випуску заарештованих цінних паперів. Всі доходи із заарештованих цінних паперів підлягають зарахуванню емітентом на депозитний рахунок відповідного відділу ДВС з наступним направленням їх на погашення заборгованості боржника.
Одним із неурегульованих питань залишається питання оцінки цінних паперів. Отже виникає необхідність в окремому нормативно-правовому акті викласти перелік організацій, що займаються торгівлею цінними паперами, зафіксувати порядок визначення ціни цінного паперу, оскільки неможливо в даному випадку застосувати правило ст. 57 Закону «Про виконавче провадження» щодо проведення оцінки майна боржника державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, а також порядок реалізації заарештова-
197
них цінних паперів. В. В. Ярков1 для оцінки вартості цінних паперів пропонує обов\'язкове притягнення спеціалістів, які мають ліцензію на право роботи з цінними паперами, або спеціалізовану організацію - професійного учаснику ринку цінних паперів, що й буде організовувати торги, а І. Б. Морозова2 - здійснювати продаж цінних паперів боржника на фондовій біржі або іншою спеціалізованою організацією шляхом укладення договору доручення з уповноваженою Міністерством юстиції України спеціалізованою організацією.
Зняття арешту на цінні папери проводиться на підставі постанови державного виконавця, що є підставою для припинення обмежень в обігу цінних паперів невідкладно з боку зберігача або реєстроутримувача та повернення власнику з установ НБУ.
Особливу увагу слід звернути на оцінку майна боржника. Згідно ст. 57 цього Закону оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Інструкція (п. 5.7.1) додає, що це робиться, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо вартість майна перевищує названу суму, державний виконавець залучає для проведення оцінки фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз та суб\'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України. Державне регулювання цін і тарифів передбачається Законом України «Про ціни та ціноутворення», ст. 9 якого зазначає, що державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи встановлюються державними органами України.
Під реалізацією слід розуміти продаж описаного майна, передачу його органам (організаціям), що здійснили вилучення або зберігають його (при конфіскації), а також залишення стягувачем за собою не проданого майна боржника. Отже, продаж майна є тільки одним із способів його реалізації, який провадиться через торгівельні
1 Ярков В. В. Комментарий к Федеральному закону «Об испол-нительном производстве» (постатейний) и к Федеральному закону «О судебнмх приставах».- М.: Юристь, 1999.- С. 215.
Морозова И. Б., Треушников А. М. Исполнительное производст-во: Учебно-практическое пособие.- М.: Городец, 1999.- С. 23.
198
організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах.
Зміна способу і порядку виконання настає тоді, коли згідно з визначеним судом порядком виконання неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, знецінення об\'єкта стягнення чи в силу будь-яких інших обставин. Правильно зробив Сумський районний суд, змінивши порядок виконання рішення, яким М. була зобов\'язана спростувати письмово за місцем роботи подружжя С. відомості про крадіжку ними її речей. Відповідачка рішення не виконала, а згодом сама була засуджена за скоєння злочину. У зв\'язку з цим суд запропонував власнику підприємства за місцем роботи С. опублікувати ■спростування у газеті, яка випускається підприємством.