<<
>>

4.2. Підготовка до виконання

Наступною стадією виконавчого провадження має бу­ти підготовка до виконання, яка за чинним законодав­ством не має відповідної регламентації. Мається на ува­зі, що законодавством не передбачена певна процедура

190

підготовки державного виконавця до вчинення певних юридично вагомих дій.

Так, у ст. 79 цього Закону перед­бачається обов\'язок державного виконавця письмово по­відомити боржника про день і час примусового виселення. Ця дія фактично не може бути віднесена до примусового виконання, оскільки в даній нормі вона відокремлюється від дій щодо примусового виселення. Така дія є обов\'яз­ковою передумовою наступних дій, тому ми відносимо її до підготовчих дій. Таким чином, підготовчі дії можуть бути визначені законом як обов\'язкові.

За ст. 29 зазначеного Закону до прав сторін віднесено право брати участь у провадженні виконавчих дій, тож перед вчиненням опису майна державний виконавець має повідомляти сторони про день і час вчинення цього провадження. В цьому випадку право сторони зумовлює обов\'язок державного виконавця провести підготовчі дії.

Метою ж підготовки до виконання є створення на­лежних умов для своєчасного і ефективного виконання документів, що надійшли державному виконавцю. Під­готовчі дії здійснює, головним чином, державний вико­навець, і складаються вони із встановлення місця прожи­вання боржника, місця його роботи, з\'ясування розміру заробітної плати, пропозиції виконати рішення добро­вільно.

При надходженні виконавчих листів за вироками в частині майнових стягнень перевіряється ще й наявність акта опису майна боржника, на яке накладений арешт, довідки про майно, грошові та інші цінності, вилучені як речові докази, намічається план дій за кожним виконав­чим провадженням, а також встановлюється, чи видані два виконавчі листи при недостатності у боржника май­на для проведення повного стягнення. Так, за виконав­чим листом, виданим на підставі вироку суду про від­шкодування 3240 грн.

із засудженого К. до державного виконавця надійшов акт про відсутність майна, яке під­лягає опису. Державний виконавець з\'ясував, що засуд­жений К. не проживає за місцем прописки, і вжив заходи щодо встановлення його фактичного місця проживання, зробивши запит до Зарічного райсуду м. Суми, який роз­глядав кримінальну справу. Внаслідок вказаних дій було виявлено і описано майно на суму 3500 грн., що дало можливість відшкодувати збитки та стягнути виконав­чий збір з боржника.

191

г

Інший приклад також може свідчити про те, що дер­жавні виконавці в деяких випадках діють навіть чіткіше за органи слідства. Так, із засуджених Г. та С, на користь магазину № 45 підлягало стягненню близько 7 тис. грн. У процесі слідства в обвинувачених майна не виявили. Внаслідок проведених бесід із сусідами боржників і пе­ревірки у БТІ було встановлено, що один із засуджених проживав у будинку, що належить йому на праві влас­ності, але слідчим органам про це не було відомо, Буди­нок був описаний, а потім реалізований за 8 тис, грн., що дало можливість погасити заподіяну шкоду.

З наведеного вище можна зробити висновок, що ста­дія підготовки до виконання є однією з найважливіших. Вона посідає основне місце в роботі державних виконав­ців - 60-70% часу. Державний виконавець робить запити у різні організації, провадить інші дії, щоб з\'ясувати факт наявності майна чи грошових коштів, отримує ві­домості про доходи боржника. На цій стадії виявляються правові зв\'язки діяльності державного виконавця з ін­шими правоохоронними органами.

Стадія підготовки має повторюватись, коли виконав­че провадження відновлюється, а майнове становище боржника має ще раз перевірятися з використанням усіх джерел надходження інформації, що є важливим результативним фактором при встановленні наявності майна.

Встановивши майно, яким володіє чи користується боржник, державний виконавець з\'ясовує власника цього майна та його вартість. Так, ст. 62 Закону зобов\'язує державного виконавця одержати документальне підтвер­дження належності боржнику будинку на праві власнос­ті, провести оцінку його вартості та з\'ясувати, чи не пе­ребуває він під арештом.

Крім зазначених, до підготовчих дій також можна віднести і дії з організації вилучення майна, на яке на­кладений арешт, його зберігання та передачі для пере­оцінки, контролю за правильністю відрахувань бухгал­терією періодичних платежів, розподіл стягнутих з бор­жника сум між стягувачами, зупинення та відкладення виконавчого провадження.

Слід зазначити, що суд також впливає певним чином на стадію підготовки до виконання. Він роз\'яснює рі­шення, що підлягає виконанню, змінює спосіб та поря-

192

\\п.

док виконання, вирішує питання відстрочки та розстроч­ки виконання, визначає долю боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Розглядаючи строк добровільного виконання рішення можна констатувати можливість і необхідність його за­стосування в залежності від конкретних обставин вико­навчого провадження. Тобто при наявності усних або письмових пояснень боржника щодо конкретних заходів щодо добровільного виконання рішення буде можливість конкретизувати строки та умови виконання рішення в добровільному порядку. При наявності майна, що пере­буває у власності боржника, відчуження якого він бажає для покриття боргу, слід надавати конкретні строки, з\'ясовувати спосіб відчуження та контролювати вико­нання взятих зобов\'язань. Коли боржник не з\'являється до державного виконавця або будуть встановлені спроби приховати чи несанкціоновано відчужувати майно, не­обхідно розцінювати ці дії як протиправні й негайно застосувавши заходи примусового виконання рішення. В противному ж разі можна розцінювати строк для доб­ровільного виконання як «спеціальний для приховування майна та звільнення від цивільно-правової відповідаль­ності». Тому строк для добровільного виконання рішен­ня має конкретизуватись державним виконавцем в за­лежності від обставин виконавчого провадження, по­ведінки боржника та з врахуванням позиції стягувача, якому надане право висловлювати свої доводи, мірку­вання з усіх питань, що виникають під час виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження тощо.

На погляд автора, відповідні положення мають увійти до законодавства для регламентації питань підго­товки до вчинення виконавчого провадження.

4.3. Застосування заходів примусового виконання рішення

Наступною і головною стадією виконавчого прова­дження є застосування заходів примусового виконання рішення.

У виконавчому провадженні при проведенні виконав­чих дій встановлюються наступні заходи примусового виконання:

193

7 2—315

.ві) звернення стягнення на майно боржника; ні 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробі­ток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві пев­ них предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Потребує уточнення положення Закону «Про вико­навче провадження», згідно з яким до заходів примусово­го виконання відносяться спеціально передбачені розді­лом 8 цього Закону («Виконання рішень у немайнових спорах») дії, що не знайшли свого відображення у ст. 4, а також відібрання дитини неможливо віднести до будь-якого з пунктів, хоча Інструкція про проведення вико­навчих дій в п. 1.5 виділяє такий захід. У зв\'язку з цим зазначену статтю необхідно доповнити пунктами такого змісту:

«4) відібрання дитини;

5) зобов\'язання виконати певні дії або утриматись від їхнього вчинення».

Буквально кожен із зазначених у законі заходів при­мусового виконання має певні особливості при його за­стосуванні на практиці, які підлягають визначенню і при виконанні рішень господарських судів, і при виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, і при виконанні рішень суду у немайнових спорах. На важ­ливішому із заходів - зверненні стягнення на майно борж­ника необхідно зупинитися.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації (ст.

50 Закону). Інструкція в п. 5.1.1 зазначає, що звер­нення стягнення на майно боржника полягає ще й у ви­явленні майна, пояснюючи, що виявлення проводиться шляхом надсилання запитів до органів державної подат­кової інспекції, банків, ДАІ, БТІ, нотаріату. В тій же Ін­струкції (п. 4.13.3) міститься положення про розшук майна боржника, де також роз\'яснюється, що розшук здійснюється шляхом запитів у ті ж самі установи. Ви­ходячи з положень Інструкції, виявлення майна боржни­ка та його розшук - це тотожні поняття, але закон не включає виявлення майна у поняття звернення стягнення на майно боржника, а розшук майна боржника робиться лише за умови авансування розшуку стягувачем та при його погодженні нести витрати щодо розшуку. З поло-

194

жень Інструкції випливає, що державний виконавець зо­бов\'язаний виявляти майно за рахунок коштів, виділених для фінансування витрат, пов\'язаних із проведенням ви­конавчих дій.

Державний виконавець при зверненні стягнення на майно боржника керується порядком звернення стягнен­ня на грошові кошти та інше майно боржника, передба­чений ст. 50 Закону «Про виконавче провадження».

Накладання арешту на майно боржника завжди позбав­ляє власника одного із правомочностей - права розпо­рядження майном, на яке накладений арешт. Тому не можна погодитись із думкою вчених про те, що при на­явності акта опису, складеного органами попереднього слідства чи дізнання, державний виконавець у виконав­чому провадженні повторного опису не проводить, та думкою О. М. Смецької1, яка вважає, що державний ви­конавець не пов\'язаний актом, складеним до початку ви­конавчого провадження з метою забезпечення позову або конфіскації, оскільки склад описаного майна може змі­нюватись підміною, псуванням, майно боржника може поповнитись знову придбаним чи схованим від опису, оцінка і характеристика раніше описаного майна потре­бують уточнення. Так, до державного виконавця Заріч­ного відділу ДВС служби надійшло дев\'ять виконавчих листів на засуджену К.

про стягнення з неї солідарно з іншими засудженими 7671 грн. на користь АО «СМНПО ім. Фрунзе». В справі перебував акт про відсутність у К. майна, на яке може бути звернено стягнення за вико­навчими документами. Однак при виході на місце була виявлена, описана і реалізована частина будинку, що на­лежала К. на праві приватної власності вартістю 7100 грн. Ця сума була звернена в рахунок погашення матеріальних збитків.

Державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов\'язаний відповідно реагувати на ту чи іншу си­туацію, що складається внаслідок несумлінної поведінки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Так, державний виконавець Сумського відділу ДВС при

Смецкая А. М. Исполнение судебньїх постановлений путем об-ращения взмскакия на имущество граждан и на заработную плату: Автореф. лис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьк. юр. ин-т.- Хар­ків, 1968.- С. 14. ,;^ ,.ч ,,

7* 195

виконанні ухвали суду про арешт автомобіля, отримав заяву стягувана про те, що автомобіль боржника, який перебуває на платній стоянці, послідовно розкомлекту-ється боржником. Ключ від автомобіля державному виконавцю не був переданий з посиланням на його втра­ту. З метою припинення дій відповідача державним виконавцем була призначена авто-технічна експертиза з оцінки автомобіля та його стану, його було відбуксо-вано автотехніком на інше місце зберігання, що в по­дальшому надало можливість відшкодувати збитки, за­вдані стягувачеві. Завдяки цим діям рішення було ви­конане.

При наявності конкретних обставин, що визначаються державним виконавцем, він має право одночасно з ареш­том вилучити все майно або окремі його предмети. Обов\'язковому вилученню підлягають: 1) продукти та інші речі, що швидко псуються; 2) гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів; 3) виявлені під час опису цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред\'явника у документарній формі. Причому для зазна­чених у п. 2 і 3 предметів встановлений особливий поря­док вилучення - вони негайно передаються на зберігання установам НБУ.

На цінні папери арешт накладається у відповідності з Порядком накладення арешту на цінні папери, затверд­женого Постановою КМ від 22 вересня 1999 р. Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їхнього виду та форми випуску як одного власника, так і кількох співвласників окремою постановою держав­ного виконавця або в постанові про відкриття виконав­чого провадження з направленням копії постанови реєст­ратору або емітенту (якщо цінні папери у документарній формі), зберігану (якщо цінні папери у бездокументар-ній формі або знерухомлені) та іншим особам, зазначе­ним у Законі «Про виконавче провадження». Цінні папе­ри, на які накладено арешт, підлягають опису, де зазна­чається їхній вид, найменування випуску, категорія та кількість.

Правові наслідки арешту полягають в тому, що борж­ник позбавляється можливості розпоряджатися своїми

196

цінними паперами, а також обмежується в^ правах щодо їхнього користування. Як зазначено в ст. 55 Закону «Про виконавче провадження», види, обсяги і строк обмеження встановлюється державним виконавцем з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи во­лодільця, необхідності використання та інших обставин. Різний порядок обмежень встановлюється для цінних паперів у документарній формі та в бездокументарній. Іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їхнього блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягає в припинен­ні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов\'язаннями. Цінні папери в бездо­кументарній формі та знерухомлені цінні папери, на які накладений арешт, обмежуються в обігу шляхом здійс­нення зберігачем відповідної облікової операції, що означає обмеження шляхом виконання відповідного об­лікового запису.

Виходить, що боржник позбавляється всіх прав, які він має при володінні цінними паперами, за винятком прав на отримання доходу за ними, оскільки збільшу­ються можливості боржника погасити стягнення в більш повному обсязі. Однак не завадило б нормативно закрі­пити в зазначеному Порядку положення про те, що арешт цінних паперів не перешкоджає здійсненню емі­тентом дій з їхнього погашення, виплаті ним доходів, їхнього обміну на інші цінні папери, якщо такі дії перед­бачені умовами випуску заарештованих цінних паперів. Всі доходи із заарештованих цінних паперів підлягають зарахуванню емітентом на депозитний рахунок відповід­ного відділу ДВС з наступним направленням їх на пога­шення заборгованості боржника.

Одним із неурегульованих питань залишається питан­ня оцінки цінних паперів. Отже виникає необхідність в окремому нормативно-правовому акті викласти перелік організацій, що займаються торгівлею цінними папера­ми, зафіксувати порядок визначення ціни цінного папе­ру, оскільки неможливо в даному випадку застосувати правило ст. 57 Закону «Про виконавче провадження» щодо проведення оцінки майна боржника державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день про­ведення оцінки, а також порядок реалізації заарештова-

197

них цінних паперів. В. В. Ярков1 для оцінки вартості цінних паперів пропонує обов\'язкове притягнення спе­ціалістів, які мають ліцензію на право роботи з цінними паперами, або спеціалізовану організацію - професійно­го учаснику ринку цінних паперів, що й буде організову­вати торги, а І. Б. Морозова2 - здійснювати продаж цін­них паперів боржника на фондовій біржі або іншою спе­ціалізованою організацією шляхом укладення договору доручення з уповноваженою Міністерством юстиції України спеціалізованою організацією.

Зняття арешту на цінні папери проводиться на підста­ві постанови державного виконавця, що є підставою для припинення обмежень в обігу цінних паперів невідклад­но з боку зберігача або реєстроутримувача та повернення власнику з установ НБУ.

Особливу увагу слід звернути на оцінку майна борж­ника. Згідно ст. 57 цього Закону оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими ціна­ми, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Інст­рукція (п. 5.7.1) додає, що це робиться, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо вартість майна перевищує на­звану суму, державний виконавець залучає для прове­дення оцінки фахівців науково-дослідних інститутів су­дових експертиз та суб\'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України. Державне регулювання цін і тарифів передба­чається Законом України «Про ціни та ціноутворення», ст. 9 якого зазначає, що державні фіксовані та регульо­вані ціни й тарифи встановлюються державними органа­ми України.

Під реалізацією слід розуміти продаж описаного май­на, передачу його органам (організаціям), що здійснили вилучення або зберігають його (при конфіскації), а та­кож залишення стягувачем за собою не проданого майна боржника. Отже, продаж майна є тільки одним із спосо­бів його реалізації, який провадиться через торгівельні

1 Ярков В. В. Комментарий к Федеральному закону «Об испол-нительном производстве» (постатейний) и к Федеральному закону «О судебнмх приставах».- М.: Юристь, 1999.- С. 215.

Морозова И. Б., Треушников А. М. Исполнительное производст-во: Учебно-практическое пособие.- М.: Городец, 1999.- С. 23.

198

організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах.

Зміна способу і порядку виконання настає тоді, коли згідно з визначеним судом порядком виконання немож­ливо провести стягнення внаслідок відсутності, знеці­нення об\'єкта стягнення чи в силу будь-яких інших об­ставин. Правильно зробив Сумський районний суд, змі­нивши порядок виконання рішення, яким М. була зобо­в\'язана спростувати письмово за місцем роботи подруж­жя С. відомості про крадіжку ними її речей. Відповідачка рішення не виконала, а згодом сама була засуджена за скоєння злочину. У зв\'язку з цим суд запропонував влас­нику підприємства за місцем роботи С. опублікувати ■спростування у газеті, яка випускається підприємством.

<< | >>
Источник: Фурса С.Я., Щербак С.В.. Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник.- К.,2002.- 480 с.. 2002

Еще по теме 4.2. Підготовка до виконання:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -