4.4 Заключна стадія виконавчого провадження
Останньою стадією виконавчого провадження є заключна. Якщо дотримуватися логіки законодавця, на цій стадії здійснюється закриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачеві, якщо стягнення не провадилося або було проведено частково.
З такою конструкцією Закону важко погодитись. Так, наприклад, у всіх випадках, перелічених у статті 37 Закону, державний виконавець по суті виносить дві постанови внаслідок однієї дії, що свідчить про завершення виконавчого провадження. Прослідкуємо послідовність дій державного виконавця в такому випадку. Спочатку державний виконавець виносить постанову про закриття виконавчого провадження, причому у триденний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в ст. 37 Закону, що може бути оскаржена сторонами в 10-денний строк з дня її одержання. Отже, державний виконавець має проміжок часу, що реально буде більшим, ніж 10-денний, між винесенням постанови про закриття виконавчого провадження і постанови про закінчення виконавчого провадження, яка знову-таки може бути оскаржена в той же 10-денний строк, але вже чомусь не в альтернативному порядку -начальнику відповідного відділу ДВС або до суду, а лише до суду, причому в редакції статті незрозумілим є початок строку для оскарження.199
Також слід наголосити, що невирішеним законодавчо залишилось питання про поворот виконання, яке фактично регламентується лише ЦПК України та ГПК України, що означає не поширення його юридичної сили на рішення всіх інших органів, крім рішень загальних та господарських судів, що, безперечно, порушує права сторін виконавчого провадження. Тому це питання підлягає негайному вирішенню та закріпленню в Законі «Про виконавче провадження».
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що стадії виконавчого провадження відіграють значну роль для своєчасного, правильного та всебічного виконання рішення суду чи іншого юрисдикційного органу. На стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець вирішує: відкрити виконавче провадження чи відмовити в його відкритті. На стадії підготовки до виконання всі дії державного виконавця спрямовані на забезпечення своєчасного і ефективного виконання документів, що надійшли державному виконавцю. Стадія застосування заходів примусового виконання до боржника посідає головне місце та є найважливішою стадією виконавчого провадження. Саме в цій стадії безпосередньо здійснюється реалізація прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження, завершується процес реалізації норми матеріального права. Всі попередні стадії є обслуговуючими її. На заключній стадії державний виконавець вирішує питання про закінчення виконавчого провадження в залежності від обставин справи. Як правило, конкретне виконавче провадження проходить усі перелічені стадії, і від того, як діяв державний виконавець на кожній з них, залежить результат, до якого прагнули сторони (насамперед стягувач), коли звертались до Державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду чи іншого юрисдикційного органу.
На заключному ж етапі логічним буде остаточний висновок про закінчення процесу виконання рішення, а не завершення діяльності певного державного виконавця, що пропонується в ст. 39 Закону, оскільки направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби не свідчить про закінчення провадження. Вважаємо за доцільне ставити питання про остаточне закінчення виконавчого провадження, а умову направлення виконавчого документа за
200
належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби перенести до ст. 37 Закону «Про виконавче провадження». Тобто умова зазначена в ч. 2 ст. 145 ЦК повинна набирати законної сили з моменту, коли певні юрйсдикційні процесу не матимуть зворотної дії.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження має логічно завершуватись в разі:
1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
2) закриття виконавчого провадження (ст. 37);
3) повернення виконавчого документа стягувачеві (ст. 40).
Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем за виникнення різних обставин, які мають об\'єктивний та суб\'єктивний характер. Тому проаналізуємо їх і спробуємо узагальнити за характерними ознаками.
Обставини, що залежать від волевиявлення сторін виконавчого провадження, зумовлені випадками відмови стягувана від стягнення і прийняття її судом та мирова угода між стягувачем і боржником, затверджена судом. Оскільки в цьому випадку основа цих обставин зумовлюється принципом диспозитивності, то в разі законності таких дій вони не потребують докладного аналізу.
У випадку смерті або оголошення померлим стягува-ча чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача настає ускладнення у виконавчому провадженні - зупинення виконавчого провадження; якщо ж виконання обов\'язків боржника чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва - настає закриття виконавчого провадження. Щодо випадків визнання боржника або стягувача безвісно відсутнім, то за загальним правилом вони не повинні призводити до закриття виконавчого провадження.
Наступна обставина, що зумовлює закриття виконавчого провадження,- це недостатність майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача. Але, на наш погляд, це положення має стати підставою для зупинення виконавчого провадження, а положення про порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника має бути перенесеним із ст. 34 до ст. 37 цього Закону і стати підставою для закриття виконавчого провадження.
201
Скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа, має, на думку автора, призводити до певних наслідків залежно від стадії виконавчого провадження і це положення має аналізуватись разом із главою 50 ЦПК (поворот виконання): якщо за скасованим рішенням не було вчинено виконавчих дій, то виконавче провадження має закриватись. Якщо ж за скасованим рішення були проведені всі виконавчі дії і провадження закрите, то настає поворот виконання, але це не має відношення до закінченого виконавчого провадження.
Якщо ж було вчинено будь-які виконавчі дії й виконавче провадження не закінчено, то поворот виконання буде відповідним ускладненням виконавчого провадження.
Письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі, вважається достатньою підставою для закриття виконавчого провадження, якщо дотримані умови ст. 60 цього Закону.
Закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення як підстава для закінчення виконавчого провадження потребує аналізу на предмет її обґрунтованості, оскільки:
• в разі пропущення строку для даного виду стяг нення до звернення до виконавчої служби - державний виконавець має відмовити у відкритті виконавчого про вадження;
• строк закінчення стягнення не може настати під час вчинення виконавчих дій, оскільки ні в чинному законо давстві, ні в проекті Цивільного кодексу не передбачено строку стягнення, а застосовувати поняття «строки позов ної давності» державні виконавці не вправі, оскільки останній строк зумовлює можливість звернення до суду, а не до державного виконавця. У виконавчому провадженні можливим є вийадок, коли, наприклад, боржник ухилявся до досягнення дитиною повноліття і стягнення неможливо буде провести. В такому випадку виконавче провадження має закриватись. Відтак у законодавстві повинен існува ти чіткий перелік строків для кожного виду стягнення.
202
Після настання обставин або з дня, коли державному виконавцю стали відомі обставини, зазначені в ст. 37 цього Закону, він у триденний строк виносить вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.
На нашу думку, постанова про закриття виконавчого провадження набирає чинності, коли строк її оскарження мине (через 10 днів).
Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків відновлення виконавчого провадження.У разі якщо постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніше як у триденний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувача і боржника, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконавчий документ, про відновлення виконавчого провадження.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у таких випадках:
• за письмовою заявою стягувача з повним повер ненням авансового внеску;
• якщо у боржника1 відсутнє майно, на яке може бу ти звернено стягнення, і здійснені державним виконав цем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то виконав чий документ має повертатись стягувачу разом із пояс неннями державного виконавця щодо: вчинених ним за ходів та роз\'яснення щодо строків повторного звернення до державної виконавчої служби. Державний виконавець в цьому разі складає акт;
• якщо стягувач відмовився залишити за собою май но боржника, не реалізоване під час виконання рішення,
1 Тут необхідно говорити лише про фізичну особу, оскільки при недостатності майна юридичної особи-боржника мають наставати наслідки, передбачені п. 4 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження».
203
то відмова має бути здійснена у відповідності до ст. 61, і йому повністю повертається авансовий внесок;
• одержати певні предмети, що повинні бути переда ні йому від боржника згідно з рішенням,- особливий ви- падок, який повинен стосуватись відмови стягувана від одержання зазначених предметів навіть раніше їх вилу^ чення, яке передбачене ст.
60, і йому повністю поверта ється авансовий внесок;• у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державно го виконавця про повернення йому виконавчого доку мента. Однак підстав для застосування такого заходу, як повернення виконавчого документа стягувачеві, в законі не передбачено. Тому за чинним законом державному виконавцю в цьому разі необхідно складати акт, але об грунтувати його нормами закону буде складно.1
Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Положення щодо права повторно пред\'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону, стосується випадків перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій і, особливо, відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення.