<<
>>

4.4 Заключна стадія виконавчого провадження

Останньою стадією виконавчого провадження є за­ключна. Якщо дотримуватися логіки законодавця, на цій стадії здійснюється закриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження і повернення вико­навчого документа стягувачеві, якщо стягнення не про­вадилося або було проведено частково.

З такою конструк­цією Закону важко погодитись. Так, наприклад, у всіх випадках, перелічених у статті 37 Закону, державний ви­конавець по суті виносить дві постанови внаслідок однієї дії, що свідчить про завершення виконавчого провад­ження. Прослідкуємо послідовність дій державного ви­конавця в такому випадку. Спочатку державний викона­вець виносить постанову про закриття виконавчого про­вадження, причому у триденний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в ст. 37 Закону, що може бути оскаржена сторонами в 10-денний строк з дня її одержання. Отже, державний виконавець має проміжок часу, що реально буде більшим, ніж 10-денний, між вине­сенням постанови про закриття виконавчого провадження і постанови про закінчення виконавчого провадження, яка знову-таки може бути оскаржена в той же 10-денний строк, але вже чомусь не в альтернативному порядку -начальнику відповідного відділу ДВС або до суду, а ли­ше до суду, причому в редакції статті незрозумілим є по­чаток строку для оскарження.

199

Також слід наголосити, що невирішеним законодавчо залишилось питання про поворот виконання, яке фактич­но регламентується лише ЦПК України та ГПК України, що означає не поширення його юридичної сили на рі­шення всіх інших органів, крім рішень загальних та гос­подарських судів, що, безперечно, порушує права сторін виконавчого провадження. Тому це питання підлягає не­гайному вирішенню та закріпленню в Законі «Про вико­навче провадження».

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що стадії виконавчого провадження відіграють значну роль для своєчасного, правильного та всебічного виконання рішення суду чи іншого юрисдикційного органу. На ста­дії відкриття виконавчого провадження державний вико­навець вирішує: відкрити виконавче провадження чи відмовити в його відкритті. На стадії підготовки до ви­конання всі дії державного виконавця спрямовані на за­безпечення своєчасного і ефективного виконання доку­ментів, що надійшли державному виконавцю. Стадія за­стосування заходів примусового виконання до боржника посідає головне місце та є найважливішою стадією вико­навчого провадження. Саме в цій стадії безпосередньо здійснюється реалізація прав та законних інтересів сто­рін виконавчого провадження, завершується процес реа­лізації норми матеріального права. Всі попередні стадії є обслуговуючими її. На заключній стадії державний ви­конавець вирішує питання про закінчення виконавчого провадження в залежності від обставин справи. Як пра­вило, конкретне виконавче провадження проходить усі перелічені стадії, і від того, як діяв державний викона­вець на кожній з них, залежить результат, до якого праг­нули сторони (насамперед стягувач), коли звертались до Державної виконавчої служби для примусового вико­нання рішення суду чи іншого юрисдикційного органу.

На заключному ж етапі логічним буде остаточний ви­сновок про закінчення процесу виконання рішення, а не завершення діяльності певного державного виконавця, що пропонується в ст. 39 Закону, оскільки направлення виконавчого документа за належністю до іншого підроз­ділу Державної виконавчої служби не свідчить про за­кінчення провадження. Вважаємо за доцільне ставити питання про остаточне закінчення виконавчого прова­дження, а умову направлення виконавчого документа за

200

належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби перенести до ст. 37 Закону «Про виконавче про­вадження». Тобто умова зазначена в ч. 2 ст. 145 ЦК по­винна набирати законної сили з моменту, коли певні юрйсдикційні процесу не матимуть зворотної дії.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження має логічно завершуватись в разі:

1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

2) закриття виконавчого провадження (ст. 37);

3) повернення виконавчого документа стягувачеві (ст. 40).

Виконавче провадження підлягає закриттю дер­жавним виконавцем за виникнення різних обставин, які мають об\'єктивний та суб\'єктивний характер. Тому про­аналізуємо їх і спробуємо узагальнити за характерними ознаками.

Обставини, що залежать від волевиявлення сторін ви­конавчого провадження, зумовлені випадками відмови стягувана від стягнення і прийняття її судом та мирова угода між стягувачем і боржником, затверджена судом. Оскільки в цьому випадку основа цих обставин зумов­люється принципом диспозитивності, то в разі законнос­ті таких дій вони не потребують докладного аналізу.

У випадку смерті або оголошення померлим стягува-ча чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача настає ускладнення у виконавчому прова­дженні - зупинення виконавчого провадження; якщо ж виконання обов\'язків боржника чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва - настає закриття виконавчого провадження. Щодо випадків ви­знання боржника або стягувача безвісно відсутнім, то за загальним правилом вони не повинні призводити до за­криття виконавчого провадження.

Наступна обставина, що зумовлює закриття виконав­чого провадження,- це недостатність майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення ви­мог стягувача. Але, на наш погляд, це положення має стати підставою для зупинення виконавчого проваджен­ня, а положення про порушення арбітражним судом про­вадження у справі про банкрутство боржника має бути перенесеним із ст. 34 до ст. 37 цього Закону і стати під­ставою для закриття виконавчого провадження.

201

Скасування рішення суду або іншого органу (посадо­вої особи), яке підлягало виконанню на основі виконав­чого документа, має, на думку автора, призводити до пев­них наслідків залежно від стадії виконавчого прова­дження і це положення має аналізуватись разом із главою 50 ЦПК (поворот виконання): якщо за скасова­ним рішенням не було вчинено виконавчих дій, то вико­навче провадження має закриватись. Якщо ж за скасова­ним рішення були проведені всі виконавчі дії і прова­дження закрите, то настає поворот виконання, але це не має відношення до закінченого виконавчого проваджен­ня.

Це стосується й випадку зменшення або збільшення розміру стягнення.

Якщо ж було вчинено будь-які виконавчі дії й вико­навче провадження не закінчено, то поворот виконання буде відповідним ускладненням виконавчого прова­дження.

Письмова відмова стягувача від одержання предме­тів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві або знищення речі, яка мала бу­ти передана стягувачеві в натурі, вважається достат­ньою підставою для закриття виконавчого провадження, якщо дотримані умови ст. 60 цього Закону.

Закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення як підстава для закінчення виконавчого провадження потребує аналізу на предмет її обґрунтова­ності, оскільки:

• в разі пропущення строку для даного виду стяг­ нення до звернення до виконавчої служби - державний виконавець має відмовити у відкритті виконавчого про­ вадження;

• строк закінчення стягнення не може настати під час вчинення виконавчих дій, оскільки ні в чинному законо­ давстві, ні в проекті Цивільного кодексу не передбачено строку стягнення, а застосовувати поняття «строки позов­ ної давності» державні виконавці не вправі, оскільки останній строк зумовлює можливість звернення до суду, а не до державного виконавця. У виконавчому провадженні можливим є вийадок, коли, наприклад, боржник ухилявся до досягнення дитиною повноліття і стягнення неможливо буде провести. В такому випадку виконавче провадження має закриватись. Відтак у законодавстві повинен існува­ ти чіткий перелік строків для кожного виду стягнення.

202

Після настання обставин або з дня, коли державному виконавцю стали відомі обставини, зазначені в ст. 37 цьо­го Закону, він у триденний строк виносить вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальником відповідного відділу Дер­жавної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.

На нашу думку, постанова про закриття виконавчого провадження набирає чинності, коли строк її оскарження мине (через 10 днів).

Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків відновлення виконавчого провадження.

У разі якщо постанова державного виконавця про за­криття виконавчого провадження визнана судом неза­конною, виконавче провадження підлягає відновленню. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніше як у триден­ний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувача і боржника, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконавчий доку­мент, про відновлення виконавчого провадження.

Виконавчий документ, прийнятий державним вико­навцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у таких випадках:

• за письмовою заявою стягувача з повним повер­ ненням авансового внеску;

• якщо у боржника1 відсутнє майно, на яке може бу­ ти звернено стягнення, і здійснені державним виконав­ цем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то виконав­ чий документ має повертатись стягувачу разом із пояс­ неннями державного виконавця щодо: вчинених ним за­ ходів та роз\'яснення щодо строків повторного звернення до державної виконавчої служби. Державний виконавець в цьому разі складає акт;

• якщо стягувач відмовився залишити за собою май­ но боржника, не реалізоване під час виконання рішення,

1 Тут необхідно говорити лише про фізичну особу, оскільки при недостатності майна юридичної особи-боржника мають наставати на­слідки, передбачені п. 4 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження».

203

то відмова має бути здійснена у відповідності до ст. 61, і йому повністю повертається авансовий внесок;

• одержати певні предмети, що повинні бути переда­ ні йому від боржника згідно з рішенням,- особливий ви- падок, який повинен стосуватись відмови стягувана від одержання зазначених предметів навіть раніше їх вилу^ чення, яке передбачене ст.

60, і йому повністю поверта­ ється авансовий внесок;

• у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державно­ го виконавця про повернення йому виконавчого доку­ мента. Однак підстав для застосування такого заходу, як повернення виконавчого документа стягувачеві, в законі не передбачено. Тому за чинним законом державному виконавцю в цьому разі необхідно складати акт, але об­ грунтувати його нормами закону буде складно.1

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить по­станову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і може бути оскар­жена до суду в 10-денний строк.

Положення щодо права повторно пред\'явити вико­навчий документ до виконання в межах строків, встанов­лених ст. 21 цього Закону, стосується випадків перешкод­жання стягувачем провадженню виконавчих дій і, особ­ливо, відсутності майна, на яке може бути звернено стяг­нення.

<< | >>
Источник: Фурса С.Я., Щербак С.В.. Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник.- К.,2002.- 480 с.. 2002

Еще по теме 4.4 Заключна стадія виконавчого провадження:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -