З'ясування обставин справи та дослідження доказів

Цей етап розгляду справи по суті розпочинається зі вступного слова учасників справи. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, надають необхідні пояснення щодо них.

Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших учасників справи дати окремо пояснення щодо кожної з них.

Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такій черговості:

1) позивачу та (або) особі, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи - відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи;

2) відповідачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь у справі на стороні позивача, інші учасники справи;

3) іншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь на стороні позивача, відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи.

Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

Якщо учасники судового процесу висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - «так» чи «ні».

Порядок з’ясування обставин справи та дослідження доказів встановлюється у підготовчому засіданні, якщо воно проводилося. Якщо підготовче засідання не проводилося, суддя вочевидь має визначити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів в самому судовому засіданні. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів,

поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення, саме тому дослідження доказів має надзвичайно важливе значення.

Форми та порядки дослідження окремих засобів доказування визначено ст. ст. 230-234 (дослідження показань свідків), 235-236 (дослідження письмових доказів), 237-238 (дослідження речових та електронних доказів), 239 (дослідження висновку експерта).

Форми дослідження доказів:

1) показання свідків - шляхом допиту свідка в судовому засіданні. Лише у виключних випадках (у разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою) показання свідків можуть бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення;

2) речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

3) висновок експерта оголошується в судовому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання.

Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

Залежно від того, в якому засобі доказування існують фактичні дані про обставини справи, таким чином такі дані досліджуються і оцінюються в процесі. Так само, як для кожного учасника процесу з урахуванням мети його участі в процесі встановлений його правовий процесуальний статус, так і кожному засобу доказування в процесі виписана своя процедура його дослідження з урахуванням властивостей джерела доказової інформації.

Порядок допиту свідків. Для показань свідка характерним є те, що відомості отримуються від фізичної особи, яка в силу своїх психічних властивостей здатна сприймати інформацію, обробляти її, фіксувати її в пам'яті та відтворювати. При цьому сприйняття та відтворення інформації відбувається, як правило, через різні органи почуття. Кожен свідок має свій фізичний та психічний розвиток, який впливає на здатність особи сприймати обставини, розуміти їх, видавати відому інформацію. Різні особи по-різному оцінюють події через власний життєвий досвід та життєві принципи. Відповідно подія буде висвітлюватися ними через власне світосприйняття. Ця обставина є визначальною при формуванні процедури дослідження показань свідка як засобу закріплення інформації.

Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші учасники справи в черговості: позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь на стороні позивача, відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити свідкові питання в будь-який час його допиту. Головуючий у судовому засіданні та інші судді мають право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання учасників справи, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту учасниками справи.

Головуючий має право за заявою учасників справи знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.

Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін.

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших учасників справи або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші учасники справи, суд.

Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях.

Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування).

Свідок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються судові та учасникам справи і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків

Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

Батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники,

представники органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей можуть з дозволу суду ставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.

У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість ставити йому питання.

Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання.

Оголошення показань свідків. У разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою.

Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки.

Порядок дослідження письмових доказів. В українській правовій системі виділяють офіційні та неофіційні документи. Офіційні документи - це документи, які виходять від державних органів, установ, підприємств, службових осіб та громадських організацій. Неофіційні - це документи, які були складені фізичними особами. Розмежування письмових доказів на офіційні та неофіційні зумовлює неоднаковий порядок їх дослідження. Дотримання вимог процесуального законодавства під час дослідження письмових доказів спрямоване на гарантування отримання якісного доказового матеріалу. Так, дослідження офіційних документів потребує з'ясування наявності повноважень осіб, які видали документ, дотримання відповідної форми складання документів та перевірки істинності відомостей, що містяться у даному документі, оскільки до оформлення такого документу законодавство встановлює конкретні вимоги. Дослідження неофіційних документів

встановлюється з урахуванням того, що це здебільшого документи особистого характеру, в яких можуть міститися відомості щодо приватного життя особи. Хоча законодавство допускає перевірку достовірності відомостей, які містяться в неофіційних документах, однак чітко виписаних процедур немає.

Отже, основною формою дослідження письмових доказів, у тому числі протоколів їх огляду, складених за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, за редакцією ЦПК України до 2017 року було оголошення змісту письмового доказу у судовому засіданні. За чинною редакцією ця процедура зазнала змін. За клопотанням учасника справи зміст письмових доказів оголошується в судовому засіданні або письмові докази пред'являються цьому учасникові справи, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам для ознайомлення.

Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Учасниками справи з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.

Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути досліджений у відкритому судовому засіданні або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осіб, визначених ЦК України.

Дослідження речових та електронних доказів. Процедура дослідження речових доказів обумовлена тим, що доказове навантаження покладається на форму доказу або на факт існування цієї форми як такої. Саме тому дослідження речових доказів полягає у дослідження «зовнішності» цих доказів.

Електронні докази є своєрідним симбіозом письмового та речового доказу, який при цьому існує в електронній формі. Проблема використання електронних доказів полягає в тому, що вони є вкрай вразливими з позицій достовірності. Інформація в електронній формі має свої особливості, а додатково їх має інформація, яка існує в мережі Інтернет. В ЦПК України це ще не взято до уваги. Існує лише норма, що електронні письмові документи досліджуються в порядку, передбаченому для дослідження письмових доказів.

Електронні докази є такими, що в багатьох випадках потребують додаткових забезпечувальних заходів, щоб можна було впевнитися в тому, що відомості існували в певній формі на певну дату. Окрім того перевірка достовірності доказів в переважній більшості випадків потребуватиме залучення особи зі спеціальними знаннями, що також має бути враховано процесуальною процедурою надання, ознайомлення та дослідження цих доказів.

Відомості, що містяться в електронних доказах існують в цифровому форматі і їх дослідження має відбуватися за допомогою спеціальної техніки, що також має враховуватись при розробці і застосуванні процедур дослідження електронних доказів.

Отже, речові та електронні докази оглядаються судом або досліджуються ним іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення учасникам справи, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання.

Протоколи огляду речових та електронних доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила ЦПК України щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього, з відображенням у протоколі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

Дослідження висновку експерта. Висновок експерта не містить відомості про обставини, які вже відбулися, оскільки експертиза проводиться після того, як фактична підстава провадження вже мала місце. Висновок експертизи - це, за змістом, оцінка обставин справи із застосування спеціальних знань. Сутність експертизи полягає в тому, що експерт самостійно на основі спеціальних знань досліджує надані йому об'єкти, явища та процеси і на цій підставі встановлює нові фактичні дані і складає висновок, що є джерелом доказів. Дослідження із застосуванням спеціальних знань проводиться експертом безвідносно побажань будь-яких осіб, незалежно від змісту їх юридичної заінтересованості в результатах судового розгляду справи, а метою такого дослідження є виявлення певних фактів і вироблення висновків щодо них^[37].

Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується, в судовому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою питання ставить експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим питання ставить експертові позивач і його представник. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання учасників справи, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту учасниками справи.

Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим учасникам справи можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. У зв'язку з додатковими поясненнями учасника справи суд може ставити питання іншим учасникам судового процесу. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання учасників справи, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

16.4.