Стаття 37. Дослідження фактів для розгляду справи

1. Адміністративний орган досліджує факти, важливі для прийняття ним рішення по справі, за власною ініціативою (ex officio). При цьому адміністратив­ний орган на власний розсуд відповідно до закону визначає способи та обсяг встановлення фактів.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, в тому числі й ті, які є позитивними та обтяжливими для учасників ад­міністративного провадження.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є повноваження адміністративного органу, пов’язані з дослідженням фактичних обставин адміністративної справи.

Цілі статті (мета норми)

2. Стаття спрямована на забезпечення адміністративним органом активного (ex officio) та неупередженого розгляду адміністративної справи.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення становить насам­перед стаття 17 ЗАП (принцип офіційності). Також повинен бути забезпечений зв’язок принципу офіційності з принципом ефектив­ності (стаття 15 ЗАП).

Визначення термінів

4. Факт — це явище об’єктивної соціальної дійсності (дія, подія, стан), яке має значення для вирішення адміністративної справи по суті;

ex officio — (лат.) з обов’язку, за призначенням (суду або іншої посадової особи), за службовим обов’язком, незалежно від прохання сторін;

розсуд — реалізація адміністративним органом можливого варі­анта дій (рішень), передбаченого законом, здійснювана з ураху­ванням принципів адміністративної процедури на основі власного уявлення про оптимальний шлях досягнення цілей адміністратив­ного провадження.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Залежно від характеру повноважень адміністративний орган може починати адміністративну справу (тобто відкривати адміні­стративне провадження) як з ініціативи учасників адміністратив­ного провадження, так і за власною ініціативою.

6. Але незалежно від того, з чиєї ініціативи було почато справу, при її розгляді та вирішенні адміністративний орган завжди діє ex officio. Він з’ясовує фактичні обставини справи, незалежно від волі учасників адміністративного провадження, на власний розсуд та за власною ініціативою. У такому випадку процедурні обов’язки адмі­ністративного органу не кореспондують процедурним правам осіб, які беруть участь у справі. Вони реалізуються не у відповідь на звернення особи, а як гарантія захисту публічних інтересів.

7. Стаття 29 ЗАП наділяє учасників провадження правом нада­вати усні та письмові пояснення, докази, а також заперечення проти пояснень, доводів та клопотань інших учасників адміністративного провадження. Зазначені матеріали підлягають ретельному вивченню адміністративним органом, у провадженні якого перебуває справа. Але при цьому адміністративний орган не обмежується аналізом матеріалів, наданих учасниками адміністративного провадження. Він повинен з’ясувати усі фактичні обставини справи, котрі можуть мати значення для її вирішення.

Відповідно, джерелом інформації про фактичні обставини справи слугують не лише матеріали, надані учасниками провадження або їх представниками, а й пояснення свідків, висновки експертів і спеціа­лістів, документи та відомості, витребувані в інших державних орга­нів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, результати проведеного огляду; письмові та речові докази тощо.

Способи та обсяг встановлення фактичних матеріалів, необхід­них для вирішення справи по суті, адміністративний орган визначає на власний розсуд. Зокрема, на підставі статей 17, 22, 55, 56 ЗАП він має право витребувати документи та відомості від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місце­вого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління; залучати до уча­сті в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи; проводити огляд місця та речей; призначати експертизи тощо.

Будь-яке процедурне рішення має ґрунтуватись на основі логі- ко-юридичного аналізу об’єктивних фактів. Ідея неупередженості «пронизує» процедуру розгляду будь-яких адміністративних справ. Приміром, рішення по заяві (клопотанню) громадянина повинно прийматись лише на основі її об’єктивного вивчення та перевірки фактів, викладених у зверненні.

8. Варто зазначити, що коментована стаття вимагає неупере- дженого дослідження всіх обставин справи, зокрема, й тих, котрі є позитивними та обтяжливими для особи, питання про права та вико­нання обов’язків якої вирішується в адміністративному провадженні. Але при цьому в ЗАП поняття позитивних та обтяжливих обставин спеціально не визначається. Формально-логічне тлумачення цих понять дозволяє розглядати:

- позитивні обставини — як факти об’єктивної дійсності, котрі підкріплюють правову позицію учасника провадження або свідчать про необґрунтованість висунутих щодо нього претензій;

- обтяжливі обставини — як факти об’єктивної дійсності, котрі свідчать про хибність правової позиції учасника провадження або ж про обґрунтованість висунутих щодо нього претензій.

Можливе й інше, більш широке тлумачення цих понять. Проте в будь-якому разі не слід вдаватись до аналогії з визначеннями обтя­жуючих та пом’якшуючих обставин, які мають місце в криміналь­ному та адміністративно-деліктному законодавстві. Адже останні характеризують не стільки обставини справи, скільки ступінь небез­печності особи порушника, та є потрібними для індивідуалізації пра­вового реагування на протиправні вчинки.