<<
>>

Стаття 37. Дослідження фактів для розгляду справи

1. Адміністративний орган досліджує факти, важливі для прийняття ним рішення по справі, за власною ініціативою (ex officio). При цьому адміністратив­ний орган на власний розсуд відповідно до закону визначає способи та обсяг встановлення фактів.

Адміністративний орган не зв'язаний лише поясненнями та поданнями учасників адміністративного провадження.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, в тому числі й ті, які є позитивними та обтяжливими для учасників ад­міністративного провадження.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є повноваження адміністративного органу, пов’язані з дослідженням фактичних обставин адміністративної справи.

Цілі статті (мета норми)

2. Стаття спрямована на забезпечення адміністративним органом активного (ex officio) та неупередженого розгляду адміністративної справи.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення становить насам­перед стаття 17 ЗАП (принцип офіційності). Також повинен бути забезпечений зв’язок принципу офіційності з принципом ефектив­ності (стаття 15 ЗАП).

Визначення термінів

4. Факт — це явище об’єктивної соціальної дійсності (дія, подія, стан), яке має значення для вирішення адміністративної справи по суті;

ex officio — (лат.) з обов’язку, за призначенням (суду або іншої посадової особи), за службовим обов’язком, незалежно від прохання сторін;

розсуд — реалізація адміністративним органом можливого варі­анта дій (рішень), передбаченого законом, здійснювана з ураху­ванням принципів адміністративної процедури на основі власного уявлення про оптимальний шлях досягнення цілей адміністратив­ного провадження.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Залежно від характеру повноважень адміністративний орган може починати адміністративну справу (тобто відкривати адміні­стративне провадження) як з ініціативи учасників адміністратив­ного провадження, так і за власною ініціативою.

У першому випадку адміністративний орган реалізує адміністративну процедуру лише у відповідь на певні дії (ініціативу) осіб, які беруть участь у справі, тобто діє пасивно. Обов’язки адміністративного органу перед учас­никами адміністративного провадження існують остільки, оскільки існують права цих учасників. У цьому сенсі вони мають пасивний характер, встановлені як гарантія реалізації прав учасників. У дру­гому випадку, починаючи адміністративну справу, адміністративний орган реалізує свої обов’язки перед державою. Він діє незалежно від ініціативи, бажання та волі зацікавлених в результаті справи осіб, він діє публічно, офіційно (ex officio).

6. Але незалежно від того, з чиєї ініціативи було почато справу, при її розгляді та вирішенні адміністративний орган завжди діє ex officio. Він з’ясовує фактичні обставини справи, незалежно від волі учасників адміністративного провадження, на власний розсуд та за власною ініціативою. У такому випадку процедурні обов’язки адмі­ністративного органу не кореспондують процедурним правам осіб, які беруть участь у справі. Вони реалізуються не у відповідь на звернення особи, а як гарантія захисту публічних інтересів.

7. Стаття 29 ЗАП наділяє учасників провадження правом нада­вати усні та письмові пояснення, докази, а також заперечення проти пояснень, доводів та клопотань інших учасників адміністративного провадження. Зазначені матеріали підлягають ретельному вивченню адміністративним органом, у провадженні якого перебуває справа. Але при цьому адміністративний орган не обмежується аналізом матеріалів, наданих учасниками адміністративного провадження. Він повинен з’ясувати усі фактичні обставини справи, котрі можуть мати значення для її вирішення.

Відповідно, джерелом інформації про фактичні обставини справи слугують не лише матеріали, надані учасниками провадження або їх представниками, а й пояснення свідків, висновки експертів і спеціа­лістів, документи та відомості, витребувані в інших державних орга­нів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, результати проведеного огляду; письмові та речові докази тощо.

Способи та обсяг встановлення фактичних матеріалів, необхід­них для вирішення справи по суті, адміністративний орган визначає на власний розсуд. Зокрема, на підставі статей 17, 22, 55, 56 ЗАП він має право витребувати документи та відомості від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місце­вого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління; залучати до уча­сті в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи; проводити огляд місця та речей; призначати експертизи тощо.

Будь-яке процедурне рішення має ґрунтуватись на основі логі- ко-юридичного аналізу об’єктивних фактів. Ідея неупередженості «пронизує» процедуру розгляду будь-яких адміністративних справ. Приміром, рішення по заяві (клопотанню) громадянина повинно прийматись лише на основі її об’єктивного вивчення та перевірки фактів, викладених у зверненні.

8. Варто зазначити, що коментована стаття вимагає неупере- дженого дослідження всіх обставин справи, зокрема, й тих, котрі є позитивними та обтяжливими для особи, питання про права та вико­нання обов’язків якої вирішується в адміністративному провадженні. Але при цьому в ЗАП поняття позитивних та обтяжливих обставин спеціально не визначається. Формально-логічне тлумачення цих понять дозволяє розглядати:

- позитивні обставини — як факти об’єктивної дійсності, котрі підкріплюють правову позицію учасника провадження або свідчать про необґрунтованість висунутих щодо нього претензій;

- обтяжливі обставини — як факти об’єктивної дійсності, котрі свідчать про хибність правової позиції учасника провадження або ж про обґрунтованість висунутих щодо нього претензій.

Можливе й інше, більш широке тлумачення цих понять. Проте в будь-якому разі не слід вдаватись до аналогії з визначеннями обтя­жуючих та пом’якшуючих обставин, які мають місце в криміналь­ному та адміністративно-деліктному законодавстві. Адже останні характеризують не стільки обставини справи, скільки ступінь небез­печності особи порушника, та є потрібними для індивідуалізації пра­вового реагування на протиправні вчинки.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до проекту Закону України «Про адміністративну процедуру» / Авт. колектив (Андрійко О. Φ., Бевзенко В. М. та ін.), за заг. ред. Тимощука В. П. — К.: ФОП Мишалов Д. В., 2019. — 460 с..

Еще по теме Стаття 37. Дослідження фактів для розгляду справи:

  1. 2.5. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  2. § 5. Розгляд справи по суті та його значення. Порядок розгляду справи в суді першої інстанції
  3. § 3. Прийняття апеляційної cкapгu go розгляду і підготовка розгляду справи апеляційним судом
  4. Відкриття розгляду справи по суті
  5. § 2. Порядок розгляду справи
  6. Розгляд справи про адміністративний проступок
  7. § 16. Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження
  8. Додаток 8 Поняття і сутність спрощеного порядку розгляду справи
  9. § 3. Витрати, пов\'язані із розглядом справи
  10. 7.1. Поняття і мета заочного розгляду справи
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -