Висновки до 3 розділу

У розділі 3 «Єдиний порядок вирішення цивільних і комерційних справ транскордонного характеру як результат гармонізації цивільного процесу ЄС» було досліджено питання, пов’язані з характеристикою основних принципів цивільного процесу ЄС, а також з’ясуванням підстав оскарження рішень, ухвалених у порядку загальноєвропейських процедур.

1. Внутрішню структуру цивільного процесу ЄС утворюють взаємопов’язані інститути, урегульовані чинним законодавством ЄС, що закріплюють єдині засади розгляду й вирішення судом цивільних і комерційних справ транскордонного характеру, забезпечують ефективне судове співробітництво з розгляду справ транскордонного характеру, а також визнання та виконання судових рішень судів держав-членів на території всього Співтовариства.

Структуру цивільного процесу ЄС, що опосередковує діяльність суду з відкриття провадження у справі і до виконання ухваленого судового рішення, складають такі основні інститути:

1) основне та спрощене провадження з розгляду і вирішення окремих категорій справ, що гарантують доступ до суду в транскордонних справах, — Європейський порядок вирішення дрібних спорів та порядок видачі Європейського судового наказу), а також положення про юрисдикцію та виконання судових рішень, порядок видачі Європейського виконавчого листа щодо незаперечних вимог, положення Брюссель I recast;

2) до допоміжних інститутів цивільного процесу ЄС варто віднести положення, що регулюють питання процесуальних гарантій розгляду і вирішення справ транскордонного характеру, застосовуються також при розгляді внутрішніх спорів (вручення документів, отримання доказів та забезпечення грошових коштів на банківських рахунках).

2. Принцип пріоритетності цивільного процесу ЄС слід тлумачити як імперативність норм загальноєвропейського законодавства, що зобов’язує суд та учасників загальноєвропейських процедур дотримуватися їх положень, а в разі відсутності прямих вказівок - застосовувати положення національного законодавства, виходячи з позицій їхньої спрощеності та доступності.

3. До основних принципів цивільного процесу ЄС слід також віднести його автономність, що визначає порядок застосування наднаціонального та національного цивільного процесуального законодавства під час розгляду справ, що мають транскордонний характер, а також альтернативність, що означає можливість застосування загальноєвропейських процедур тільки за згоди заявника, якому належить право вибору між ними і порядком, установленим національним законодавством.

4. Положення загальноєвропейських процедур передбачають особливий порядок повідомлення відповідача, який бере участь у справі. З метою гармонізації цивільного процесу ЄС та України порядок повідомлення відповідача про розпочате провадження у справі слід теж удосконалити і здійснювати рекомендованим листом із повідомленням завчасно для організації його захисту. При цьому слід виходити з того, що основною метою участі відповідача в справі є не його явка до суду й підготовка до участі в судовому розгляді справи, а організація свого захисту, якщо він заперечує проти позову.

5. Загальноєвропейські процедури з вирішення дрібних спорів та видачі Європейського судового наказу регулюють порядок процесуальної діяльності суду й учасників процесу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, а також підстави оскарження судових рішень, ухвалених у порядку загальноєвропейських процедур, тоді як порядок їх оскарження віднесено до процесуального законодавства держав-членів.

6. Під час реформування національного цивільного судочинства України доцільним є врахування загальноєвропейського досвіду застосування спрощених проваджень цивільного судочинства. Зокрема доцільно було б закріпити в ЦПК України перелік тих підстав, за якими не може бути видано судовий наказ, забезпечуючи таким чином заявника правом на вибір найбільш ефективної та оперативної процедуру захисту своїх прав; закріплення порядку розгляду заяви про заперечення проти виданого судового наказу в загальному позовному провадженні, таким чином тягар початку змагального процесу покласти на одержувача наказу, тобто на ймовірного порушника прав, боржника, а не на кредитора; запровадження спрощеного позовного провадження цивільного судочинства за прикладом Європейської процедури вирішення дрібних спорів, визначаючи межу розміру позовних вимог на рівні, пропорційному судовим витратам на розгляд справи в загальному позовному провадженні; а також встановлення електронного засобу зв’язку та стандартизованих форми комунікації між судом та учасниками наказного провадження та спрощеного позовного провадження за прикладом загальноєвропейських процедур, враховуючи їх економічність, раціональність та оперативність.