КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД

Відповідно до глави 35 КПК України у кримінальному про­вадженні можуть бути укладені два види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваче­ним; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинува­ченим про визнання винуватості.

Спільними для обох видів угод є:

1) час їх укладання, а саме: на стадії досудового розслідуван­ня підписана угода направляється до суду одночасно з обвинува­льним актом (ч. 1 ст. 474 КПК України), на стадії підготовчого

Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях провадження розгляд угоди проводиться у підготовчому судо­вому засіданні за обов’язковою участю її сторін з повідомлен­ням інших учасників судового провадження (ч. 2 ст. 474 КПК України); на стадії судового розгляду суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди (ч. 3 ст. 474 КПК України);

2) факт укладання угоди є підставою для проведення ско­роченого судового розгляду;

3) домовленості сторін під час узгодження покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад приз­начення покарання, встановлених законом України про кримі­нальну відповідальність.

Указані угоди відрізняються між собою залежно від різних обставин, зокрема таких.

I. Сфера застосування

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні: 1) щодо кримінальних проступків; 2) щодо нетяжких злочинів; 3) у формі приватного обвинувачення. Не допускається укладення такої угоди у кри­мінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридич­ної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.

Угода про примирення може бути укладена лише в разі, якщо кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам (інтересам фізичної особи) та/або майновим інтере­сам юридичної особи, тобто лише щодо діянь, які посягають на приватні інтереси та не зачіпають значною мірою публічних інтересів^[I].

Угода між прокурором і підозрюваним або обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена щодо: 1) кримі­нальних проступків, нетяжких злочинів і тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Наці­онального антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні зло­чину, віднесеного до підслідності Національного антикоруп- ційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тя­жких злочинів, учинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або теро­ристичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій ін­ших учасників групи чи інших вчинених групою або організа­цією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтвер­джена доказами.

У КПК України передбачено дві умови, за яких можна ук­ласти угоду про визнання винуватості, а саме: 1) укладається щодо кримінальних правопорушень, унаслідок яких шкода за­вдається лише державним чи суспільним інтересам; 2) уклада­ється у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопору­шення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юри­дичної особи.

II. Учасники кримінального провадження, які мають право ініціювати угоду

Учасниками ініціювання угоди про примирення є потерпі­лий та підозрюваний (під час досудового розслідування) або обвинувачений (під час судового провадження). Така угода та­кож може бути укладена, якщо її стороною (сторонами) є не­повнолітні, але у цьому разі обов'язковою є участь законних представників і захисників неповнолітніх. Якщо неповнолітній досяг 16-го віку, він має право укладати угоду про примирення самостійно, але за наявності згоди його законного представ­ника. В іншому разі за згодою неповнолітнього угоду про при­мирення укладає законний представник. Обмеженням щодо до­сягнення домовленостей між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим є заборона брати участь у цьому процесі дізна- вачу, слідчому, прокурору чи судді.

Учасниками ініціювання угоди про визнання винуватості є прокурор та підозрюваний чи обвинувачений (ч. 2 ст. 469 КПК України). При цьому згідно з вимогами п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди між прокурором та підозрюва­ним чи обвинуваченим про визнання винуватості участь захи­сника є обов’язковою, а тому він має залучатися прокурором з моменту ініціювання укладення такої угоди.

III. Зміст угоди

Відповідно до ст. 471 КПК України в угоді про примирення, зазначаються: 1) її сторони; 2) формулювання підозри чи об­винувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відпо­відальність; 3) істотні для відповідного кримінального прова­дження обставини; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 5) строк відшкодування шкоди; 6) перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, та строк їх вчинення; 7) узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням; 8) наслідки укладення та затвердження угоди; 9) наслідки невиконання угоди.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріп­лено у ст.

Під беззастережним визнанням винуватості підозрюваним чи обвинуваченим слід розуміти безумовне (повне) визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого органом до­судового розслідування кримінального правопорушення. Обо­в’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у роз­критті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, полягають, наприклад, у наданні інформації про співуча­сників кримінального правопорушення, взятті участі у прове­денні НСРД тощо. В угоді про визнання винуватості мають місти­тись зобов’язання щодо вчинення конкретних (реальних) дій.

IV. Наслідки укладення та затвердження угоди

Наслідком укладення та затвердження угоди про прими­рення (ст. 473 КПК України) є:

1) для підозрюваного чи обвинуваченого: а) обмеження права оскарження вироку з підстав розгляду провадження за ві­дсутності учасників судового провадження чи недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.

2) для потерпілого: а) обмеження права на оскарження ви­року з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслі­дуванням обставини (ч. 1 ст. 394 КПК України); б) позбав­лення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкоду­вання шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 474 КПК України).

Наслідком укладення угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження права оскарження вироку згідно зі статтями 394, 422 КПК Ук­раїни, а для підозрюваного чи обвинуваченого також їх від­мова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Судове провадження на підставі угод

У судовому засіданні головуючий роз'яснює сутність обви­нувачення, з'ясовується, чи зрозумів їх підсудний та чи визнає він себе винуватим. У разі якщо обвинувачений підтверджує свій намір укласти угоду, суд оголошує її текст, переконується у добровільності волевиявлення сторін угоди, перевіряє угоду на відповідність вимогам закону (щодо змісту та порядку ук­ладення угоди, процедури та правильності визначення узго­дженої міри покарання, звільнення від його відбування тощо). Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання (ст. 475 КПК України). З метою за­безпечення виконання вироку на підставі угод КПК України передбачає порядок його скасування у разі невиконання угоди (ст. 476 КПК України). Так, у разі невиконання угоди про при­мирення або про визнання винуватості потерпілий чи проку­рор відповідно мають право звернутися до суду, який затвер­див таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

130.