Королівство Нідерланди

Нідерланди є однією з перших країн, яка ратифікувала Євро­пейську конвенцію про відшкодування потерпілим від насиль­ницьких злочинів. Питання відшкодування шкоди потерпілому врегульовано карним та карним процесуальним законодавством, а також Законом про посилення становища потерпілого в карному провадженні від 2009 року.

Потерпілий може звернутися із вимогою про відшкодування шкоди як на стадії досудового розслідування, так і під час судо­вого провадження. У випадку припинення провадження, потерпі­лий має право звернутися із позовом у порядку цивільного судо­чинства.

Відсутні формальні вимоги до змісту заяви про відшкодування шкоди. Проте, в ній обов’язково мають бути визначені, обраховані та наведені докази майнових втрат і моральних страждань, що були понесені потерпілим внаслідок вчинення злочину. Майнові втрати повинні підкріплятися письмовими доказами. Якщо роз­мір суми, що заявляється на відшкодування, не може бути обґрун­тований документально, суддя повинен оцінити її шляхом під­твердження її або зменшення заявленого розміру відшкодування.

Заява потерпілого відправляється до служби публічного пред­ставництва (органу державного обвинувачення) перед почат­ком слухань у суді першої інстанції, але у будь-якому випадку до офіційного обвинувального акту. Потерпілий не зобов’язаний з’являтися на слухання справи.

Відшкодування потерпілому з боку держави надається тільки у випадках отримання ним серйозної травми внаслідок вчинення насильницького злочину, а також у випадку спричинення йому смерті.

Серйозними травмами вважаються:

- пошкодження, в результаті яких у потерпілого виникла непрацездатність або нездатність виконувати повсякденні завдання протягом не менше 6 тижнів;

- травми з довгостроковими або постійно видимими або функ­ціональними наслідками (наприклад, психічні травми, страх виходити на вулицю, або наявність видимих шрамів та тілес­них ушкоджень);

- травми, які були об’єктивно небезпечними для життя.

Родичі та особи, які перебували на утриманні потерпілого, мають право на відшкодування витрат з поховання.

Для отримання відшкодування за рахунок держави не вима­гається особистого звернення особи до органів влади із заявою про вчинення злочину - достатньо самого факту відкриття про­вадження. Також не вимагається завершення досудового розслі­дування чи судового розгляду.

У заяві про відшкодування повинні перераховуватися травми і ушкодження, отримані потерпілим, визначатися сума відшко­дування із наведенням обрахунків та наводитися інші необхідні докази шкоди, завданої вчиненням злочину.

Заява може подаватися протягом трьох років з дня вчинення злочину.

Виплати робляться на засадах розумності і справедливості. З 1 січня 2003 року максимальний розмір виплати становить 22 700 євро за майнові збитки і 9 100 євро - за моральні страждання. Мінімальна виплата «за стрес» становить 454 євро.

У випадку отримання потерпілим страхових виплат, від суми страхової виплати вираховується сума відшкодування, сплачена державою.

У компенсації за рахунок державного бюджету може бути від­мовлено, якщо потерпілий сприяв вчиненню злочину, діяв нео­бачливо стосовно злочинця.

У Нідерландах існує Фонд відшкодування шкоди від насиль­ницьких злочинів^[VIII], який був створений у 1976 році, і діє на під­ставі Закону про фонд відшкодування шкоди від насильницьких злочинів від 1975 року.

У перші роки роботи його штат складався з 7 членів, двоє з яких були адвокатами. Поступово Фонд перетворився на велику про­фесійну організацію з 80 співробітниками (станом на 2014 рік). Зараз у середньому на рік обробляються близько 8 тисяч запитів на отримання відшкодування з Фонду. Рішення про відшкоду­вання приймається протягом шістнадцяти тижнів. Однак соціо­логічні дослідження засвідчили, що велика частина населення не обізнана про існування Фонду, тому на службовців поліції покла­дене завдання інформувати потерпілих про можливість відшко­дування шкоди.

Джерелом фінансування виплат з Фонду є державні кошти. Він підзвітний Міністерству юстиції Нідерландів.

Відшкодування з Фонду, як правило, у повному обсязі не покриває завданих збитків, що пов’язано з обмеженістю грошо­вих ресурсів та принципом розумності. Крім того, Фонд ретельно перевіряє запити про відшкодування шкоди на предмет шахрай­ства, яке може полягати в:

- поданні запиту з посиланням на насильницький злочин, який в дійсності не мав місця;

- вказівці на більш тяжку шкоду, ніж та, яка була справді завдана злочином;

- вказівці на завищену вартість втраченої речі або на неісну­ючі збитки;

- наданні неправдивих свідчень.