Сполучене Королівство

Законодавство Англії передбачає обов’язок відшкодування шкоди, завданої потерпілим від злочинів. До ухвалення Закону про кримінальну юстицію у 1988 році, виплата відшкодування з боку держави потерпілим від будь-яких насильницьких зло­чинів здійснювалася за спеціальною Програмою відшкодування шкоди потерпілим від злочинів (існувала з 1964 року) та в порядку цивільного судочинства.

Закон про кримінальну юстицію від 1988 року надав Програмі відшкодування шкоди потерпілим від злочинів нового, більш високого статусу. У статті 108 цього Закону визначене поняття шкоди від злочинів. Під нею розуміється шкода, завдана або самим злочином, або діями, пов’язаними із затриманням чи спро­бою затримання злочинця або підозрюваного, а також із попе­редженням або спробою попередження злочину та допомогою, наданою констеблеві.

До злочинів, шкода внаслідок яких відшкодовується державою, цей Закон відносить:

- зґвалтування;

- напад;

- підпал;

- вибух із загрозою життя або майну;

- використання вогнепальної зброї з метою протидії арешту тощо;

- залякування й насильницькі заворушення;

- викрадення людей;

- незаконне позбавлення волі;

- інший злочин, спрямований з умислом на спричинення смерті або тілесних ушкоджень.

Позови про відшкодування шкоди, в тому числі завдані зло­чином, традиційно підлягають розгляду в рамках цивільного процесу на основі норм деліктного права. Основними джерелами правового регулювання деліктної відповідальності є судові преце­денти, серед яких фахівцями насамперед згадуються такі справи: Scott v. Shepherd (1773), Lumley v. Gye (1853), Overseas Tankship (U. K.), Ltd. v. Morts Dock & Engineering Co., Ltd. (The Wagon-Mound) (1961) та інші¹.

При цьому юридична наука і судова практика зберігають істо­рично сформовану прихильність різним групам та окремим видам деліктів, серед яких відповідно до правових можливостей відшко­дування шкоди, завданої злочином, можна виділити:

- делікти у вигляді незаконного створення перешкод (nusianse);

- делікти у вигляді приниження честі, гідності та ділової репу­тації (defamation);

- делікти у вигляді необережного завдання шкоди (negligence);

- делікти у вигляді завдання шкоди в результаті обману, зло­вживання довірою і шахрайства (deceit);

- делікти у вигляді незаконного присвоєння майна (conversion).

Розгляд відповідних справ, що виникають внаслідок завдання шкоди або деліктів, здійснюється в рамках цивільного процесу на підставі деліктних позовів. Основним видом є позов про відшко­дування шкоди (trespass).

Також виділяються:

- позови про відшкодування шкоди, завданої особі (personal injuries actions);

- позови, пов’язані з прямою погрозою фізичної розправи (assault);

- позови, пов’язані з нанесенням тілесних ушкоджень (battery);

- позови, пов’язані з неправомірним позбавленням волі (false imprisonment) та ін.

В Англії правосуддя за такими позовами здійснюється судами графств, якщо ціна позову не перевищує 15 000 фунтів стерлін­гів, або Високим судом правосуддя, який діє у складі Верховного суду - при більшій ціні позову про відшкодування шкоди^{[IX] [X]}.

При цьому у разі подання позову про відшкодування шкоди, завдану особі (personal injuries actions), до компетенції судів графств відносяться позови, за якими позивач розраховує отри­мати відшкодування в розмірі менше 50 000 фунтів стерлінгів. Слід зазначити, що саме такі позови найбільш часто подаються з метою відшкодування шкоди, завданої злочинами проти особи. Адже сам термін «personal injuries» означає хворобу, погіршення фізичного або психічного стану, смерть^[XI].

Можлива ціна позову визначається як сума:

- загальних збитків, понесених у результаті завдання болю і страждань;

- спеціальних збитків, понесених на момент подання позову, у вигляді шкоди здоров’ю, витрат на лікування, на поховання тощо;

- майбутніх витрат у зв’язку з тимчасовою або стійкою втра­тою працездатності, інвалідністю, що спричинила втрату працездатності і доходу, витрат на медичну допомогу в май­бутньому.

Відшкодування шкоди у порядку кримінального провадження здійснюється шляхом застосування інституту судових наказів - ∞mpensation orders against convicted persons. Згідно з ними засуджені зобов’язуються виплатити відшкодування особі, якій було завдано тілесних ушкоджень, збитків і шкоди в результаті злочину або ж сплатити витрати, пов’язані з похованням особи, смерть якої настала в результаті злочину.

Законом про повноваження кримінальних судів (при призна­ченні покарання) від 2000 року комплексно врегульовано інсти­тут судових наказів у кримінальному судочинстві.

Зокрема, встановлене повноваження суду замість або на допо­внення до будь-якого іншого покарання видати наказ про відшко­дування, що зобов’язує засудженого:

- виплатити відшкодування за будь-які каліцтва, втрати або пошкодження, які виникли в результаті будь-якого злочину, визнаного вироком суду;

- провести оплату похорону чи інших втрат, пов’язаних зі смертю потерпілого (наприклад, втрата годувальника і т. д.);

- виплатити відшкодування за каліцтво, пошкодження, що виникли в результаті порушення правил дорожнього руху.

У випадках, коли за вироком суду як покарання може бути при­значений штраф і одночасно повинен бути виданий наказ про від­шкодування, при недостатності у винуватого коштів для можливої повної оплати, суд зобов’язаний в першу чергу видати наказ про відшкодування. Суд визначає розмір відшкодування, виходячи з можливостей засудженого та його майнового стану.

При ухваленні вироку суд зобов’язаний викласти мотиви, чому він не здійснив наказ про відшкодування в тому випадку, коли у суду були повноваження та підстави для його здійснення.

Накази про відшкодування в кримінальному провадженні ухвалюють суди кримінальної юрисдикції - магістратські суди і Суд Корони. У магістратських судах судовим рішенням може бути встановлене відшкодування в розмірі не більше 5 000 фунтів стер­лінгів, а для Суду Корони законодавство таких обмежень не міс­тить. При нестачі коштів у засудженого для одноразової оплати, суди уповноважені встановити порядок сплати суми відшкоду­вання в розстрочку.

Поряд з використанням для цілей відшкодування шкоди, завданої злочином, зазначених інститутів кримінального та цивільного судочинства, на законодавчому рівні врегульовані й інші можливості. При цьому суб’єктами правовідносин у цій сфері виступають потерпілий і держава в особі спеціально сформованих та уповноважених органів.

Правовою основою цього є Закон про відшкодування завданої злочином шкоди від 1995 року. Згідно з його положеннями, без­посередній порядок відшкодування збитків від злочинів регулю­ється підзаконним актом - Схемою відшкодування завданої зло­чином шкоди.

Право на відшкодування мають:

1) особи, яким у результаті одного або декількох серйозних зло­чинів завдано шкоду (збитки), мають право на їх відшкодування з боку держави;

2) відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна серйозними зло­чинами, які мають наслідком арешт підозрюваного;

3) відшкодування здійснюється потерпілому у випадках, коли завдана шкода:

- не може бути відшкодована винуватим самостійно;

- не може бути відшкодована за результатами кримінального чи цивільного судочинства через відсутність коштів у засу­дженого або відповідача - за характером і розміром ставить під загрозу життя чи реалізацію інших невід’ємних прав людини.

Згідно зі Схемою, право подання заяви на отримання відшко­дування, завданої злочином, мають:

- особи, яким злочином завдано шкоду, або

- повноважні представники таких осіб, якщо сам потерпілий помер до подання заяви про відшкодування.

Як предмет відшкодування шкоди, завданої здоров’ю, визна­ється каліцтво, отримане в результаті одного або декількох зло­чинів:

- насильницького характеру (включаючи пожежу та отру­єння), або

- пов’язаних з нападом на залізничному транспорті, або

- пов’язаних з затриманням і арештом злочинця або підозрю­ваного, запобіганням або спробою запобігання злочину, а також наданням допомоги в припиненні злочинів органами правопорядку.

Для цілей відшкодування розглядаються тільки факти отри­мання наступних видів каліцтв:

- фізичне каліцтво (включаючи каліцтво зі смертельним результатом);

- визнане психіатричне або психологічне захворювання, або

- захворювання (певне захворювання або хворобливий стан). Відшкодування за шкоду здоров’ю підлягає виплаті незалежно

від факту засудження особи, яка вчинила злочин.

Згідно зі Схемою, можуть виплачуватися такі види відшкоду- вань:

- нормована компенсація - в розмірі, визначеному додатками до Схеми для конкретних видів тілесних ушкоджень;

- компенсація у разі втрати працездатності на термін понад 28 тижнів - у розмірі нормативної компенсації, збільшеної на суму втраченого доходу і заробітку;

- компенсація у зв’язку з каліцтвом, яке спричинило смерть потерпілого, яка виплачується для відшкоду­вання вартості послуг на похорон, а також на утримання осіб, які перебували на утриманні померлого (його само­тнього подружжя, непрацездатних батьків, дітей віком до 18 років і т. д.).

Загальна максимальна сума відшкодування не може переви­щувати 500 000 фунтів стерлінгів.

Слід також зазначити, що виплати покликані покрити ту час­тину збитків, що не відшкодована іншим чином (наприклад, шля­хом страхових виплат).

Крім того у Великій Британії існує Служба відшкодування завданої злочином шкоди (Criminal Injuries Compensation Authority)^[XII]. Вона керує спеціальним фондом під назвою The Hardship Fund. Цей Фонд створений для того, щоб надавати від­шкодування потерпілим від злочинів у випадку, якщо шкода не настільки істотна, щоб підпадати під затверджені тарифи загаль­ного порядку відшкодування потерпілим від злочинів.

Фонд засновано Урядом для короткострокового полегшення фінансових труднощів найменш оплачуваних працівників, які тимчасово не можуть вийти на роботу через те, що стали жерт­вами насильницьких злочинів. При цьому злочин ідентифіку­ється як насильницький, якщо злочинець мав умисел на застосу­вання насильства до особи - незалежно від характеру насильства (фізичного чи психічного) й від того, застосовано насильство чи все обмежилося погрозами.

Максимальний строк отримання допомоги з Hardship Fund - 25 днів. При цьому з моменту вчинення злочину повинно пройти не більше двох років.

Отримати відшкодування з Фонду можна лише за таких умов:

- середній заробіток потерпілого за тиждень не перевищує 111 фунтів стерлінгів - мінімально необхідної суми для того, щоб претендувати на виплату обов’язкової допомоги за хво­робою;

- особа не отримала загальної допомоги за хворобою від свого роботодавця або інших виплат, аналогічних до лікарняних;

- особа у результаті вчинення злочину щодо неї не могла пра­цювати протягом принаймні 7 днів поспіль;

- особа не має судимості, пов’язаної з позбавленням волі або пробацією.

Щоб звернутися до Служби, потрібно мати:

- унікальний номер, який присвоюється поліцією після кож­ного зареєстрованого злочину;

- довідку від лікаря, що підтверджує непрацездатність особи у результаті злочину протягом принаймні 7 днів поспіль;

- копію останньої податкової декларації, якщо особа є само- зайнятою особою.

Уряд виділяє щороку близько 500 000 фунтів стерлінгів на відшкодування шкоди потерпілим від злочинів з Hardship Fund. Виплати Фонду не покривають перші три дні відсутності потерпі­лого на роботі.

Мінімальне відшкодування з Фонду становить 49,05 фунтів (при добовій нормі 12,26 фунтів), а максимальне відшкодування - 306,61 фунтів, що дорівнює обов’язковій допомозі за хворобою за чотири тижні (за винятком перших трьох днів).

Показово, що в інших країнах англо-американського права також існують розвинуті механізми відшкодування шкоди.

Так, в канадській провінції Альберта створено спеціальний Фонд для потерпілих від злочинів, ресурси якого складаються в основному з коштів, що надходять в результаті кримінального провадження. З цього Фонду можлива виплата лише разової допо­моги потерпілим, які зазнали фізичної або моральної шкоди як прямого наслідку вчиненого злочину.

У той же час у США за останні тридцять років створено ста­більну систему допомоги потерпілим від злочину. Спочатку на добровільних засадах виникли перші відповідні громадські іні­ціативи. Потім була створена Національна організація допомоги потерпілим від злочинів та окрема служба в Департаменті юстиції. У 1988 році було створено Федеральне відомство для потерпілих від злочинів відповідно до Закону про потерпілих від злочинів. Цим же актом запроваджено спеціальний фонд, з якого фінан­суються різні програми, спрямовані на допомогу і компенсацію жертвам злочинів та забезпечення належного статусу в кримі­нальному судочинстві, в тому числі юридичної допомоги. Ресурси фонду для потерпілих від злочинів поповнюються в основному за допомогою грошей, що надходять з штрафів за правопорушення. У рамках відшкодування в першу чергу компенсуються медичні витрати, в тому числі психологічне консультування, а також втрата доходу у зв’язку із завданою шкодою здоров’ю і витрати на похорони, якщо в результаті отриманих травм особа померла. Не відшкодовується шкода, завдана майну потерпілого, за винятком протезів, окулярів, контактних лінз тощо, що підпадає під поняття медичних витрат. Передумовою для виплати компенсації потерпі­лому є його готовність сприяти розслідуванню злочину.