Питання щодо вибору виборчої системи потребує відкритого обговорення

Анатолій Матвієнко, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, народний депутат України

Питання ролі виборчої системи та її впливу на стан справ в державі є вкрай важливим та вочевидь перманентно актуальним для України.

І так, щоб оцінити виборчу систему треба виходити з відповідей на наступні запитання, які є критеріальними ознаками для оцінки виборчої системи.

· Виборча система стверджує демократію чи стверджую авторитаризм? З точки зору сьогоднішньої ситуації, це питання не є риторичним.

· Виборча система стимулює партійне структурування і політичну відповідальність або стимулює стихію безвідповідальності?

· Виборча система зміцнює партії чи їх ослаблює або зберігає рудиментні партії і не народжує нові?

· Виборча система консолідує суспільство чи його розділяє? Гасить конфлікти чи їх народжує?

· Виборча система забезпечує контрольну діяльність влади чи сприяє можливості виникнення повної анархії і вседозволення?

· Виборча система гарантує єдність влади чи руйнує цю єдність по вертикалі?

· Виборча система створює умови для формування громадянського суспільства чи для узурпації влади та деспотії?

· Виборча система стверджує справедливість і захист права вибору кожного громадянина чи ігнорує це право?

· Виборча система стимулює формування якісного парламенту та представницького органу на місцях чи ні?

· Виборча система наближає виборця до депутата чи вона ізолює депутата від виборця?

На превеликий жаль, сьогодні наша практика із декількома виборчими системами, які ми за цей невеликий період новітньої України застосовували, говорить, що в результаті їх застосування якісного забезпечення цих критеріїв ми не досягли.

Чому це так актуально зараз?

Тому що перед вибором виборчої системи, даруйте за тавтологію, ми маємо чітко сформулювати:

по-перше, що ми маємо в результаті застосування тих всіх виборчих систем, які були задіяні у виборчому українському законодавстві, та мали б зібрати все те, що є позитивне (а в нас уже дійсно достатньо серйозний досвід);

по-друге, що ми хочемо мати, яких критеріїв, яких вимог суспільства ми хочемо досягти.

Тобто варто визначитись з пріоритетами. Виборча система, яку ми зараз застосували, яка хоч і є простою та зрозумілою, без відкритих списків і без голосування з преференціями, є простою, в першу чергу, для партій, для ЦВК. А чи забезпечує така простота ефективну роботу того представницького органу, який ми формуємо?

Тому, мені видається, що сьогодні дуже багато претензій до обраного шляху, обраних критеріїв і підходів стосовно прийнятої виборчої системи для формування Верховної Ради України, не говорячи за формування місцевих органів влади. І сьогодні в результаті застосування цієї системи, ми маємо війну всіх проти всіх. Ми маємо сьогодні безвідповідальність і можливість не єднати всіх, кого обирають люди, а розводити їх по барикадах.

Який якісний склад Верховної Ради ми отримали у результаті від такої виборчої системи? Народними депутатами стали 34 офіційно безробітних. Я думаю, що в дійсності, неофіційно, їх є значно більше, бо там багато з них були оформлені радниками і консультантами, які нічого не робили, крім того, що носили можливо портфель за начальником. Троє з обраних народних депутатів взагалі мають лише середню освіту! Більше сотні з них не мають ніякого досвіду керівної роботи. А це свідчить, відтак, про нерозуміння того, куди вони прийшли. І ці люди сьогодні є людьми, які творять закони, які знають життя (бо мають знати це життя), які впливають на те, куди рухається Україна і якою їй бути!

А що робиться на рівні місцевих органів влад? Та ми маємо по партійних списках уже таке високе довір\'я, якого партії навіть не чекали, коли немає вже ким заповнювати ті списки, коли вже більше відсотків довіри, ніж внесено в список кандидатів до представницьких органів влади. Саме тому, мій висновок - систему виборів варто сьогодні вдосконалювати і вдосконалювати дуже серйозно.

Я думаю, що якщо йде мова про виборчу систему до Верховної Ради України, то безперечно маємо вводити регіональну складову – те, що нам варто вводити регіональні списки, у мене не викликає ніякого сумніву.

Так, ми маємо виклики, що це може посилити протистояння, що буде право- і лівобережна Україна. Тут можливо мати незагоєну рану. Це перший етап, але в перспективі така взаємодифузія буде відбуватись в силу природи і бажання як одних, так і інших сил. Буде йти захід на схід з відкритим забралом, а схід буде йти на захід з відкритим забралом. Я думаю, що в такий спосіб ми швидше цю рану загоїмо, ніж будемо дути на цю проблему, яка сьогодні стримує введення такого інституту, як регіональні списки.

Я не погоджуюсь з тим, що ми маємо визначити якихось 20 чи 15 округів. Я думаю, що ми не можемо відриватися від адміністративного устрою, тому що, якщо ми будемо його ігнорувати, ми не здобудемо можливих прихильників. Це не така проста справа. Може Крим і Севастополь і можна об\'єднати, бо це штучно роз\'єднана сьогодні територія. А відносно інших, то варто було би все-таки знайти компроміс.

Стосовно місцевих виборів, я вважаю, що тут доцільно проводити революцію, революцію надзвичайно серйозну.

Ми маємо піднімати роль партій, але маємо перейти, фактично, на базовому рівні, тобто на районному рівні, на мажоритарну систему.

Це моя точка зору. Тому що це й конституційна вимога – районний рівень, це спільні інтереси територіальних громад і їх захищати не можна без присутності територіальних громад у цьому представницькому органі влади.

Очевидно, на змішану систему, як оптимальну, можна було б погодитись на рівні області, але, знову ж таки, це питання спірне, як і спірним є також питання доцільності запровадження змішаної системи на рівні мегаполісів.

Ситуація потребує нагального обговорення, обговорення відкритого, з залученням якомога більшої кількості експертів, політичних партій, громадських організацій та рухів І тоді узагальнення всіх позицій, всіх точок зору, наблизить нас до прийняття прагматичного і найбільш вірного рішення.