ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, урегульованих фінансово- правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови діїправовідносин, права й обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.

Платник податків не має права за своїм розсудом розпоряджатися частиною майна, що у вигляді певної грошової сумипідлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного цільовогофонду. В цьому обов’язку втілений публічний інтерес усіх членів суспільства, що визначає і законодавчу форму закріпленняподатку, обов’язок його сплати, примус при забезпеченні цього обов’язку, однобічний характер податкових обов’язків.

Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, томуїм притаманні всі ознаки останніх.

По-перше, вони виникають на підставі фінансово1правової норми як форми її реалізації.

По-друге, мають владний характер, який за своїм змістомвиражає інтереси держави.

При цьому податкові правовідносини мають свої специфічні характеристики, зумовлені предметом і методом правого регулювання, — вони виникають і розвиваються в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічноправові відносини.

За своїм змістом податкові правовідносини є економічними.

Головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у своючергу, є формою певних економічних відносин1. Фінансовівідносини, що складають зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих,котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їхгрошовий характер. Об’єкт правового регулювання — гроші увигляді податкових надходжень з позиції саме публічноіправового регулювання.

Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, щопов’язані та випливають з влади. Вони є формою реалізаціїімперативної фінансово- правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюютьпідлеглі суб’єкти фінансового права). Саме тому однією із сторінфінансових правовідносин є суб’єкт, що має право видавативладні розпорядження (держава чи уповноважений нею орган).

У податкових правовідносинах найбільш виразно, порівняно з усіма іншими формами фінансових правовідносин, простежуються державно- владна і майнова сторони. Відносини щодозборів і податків є владноімайновими. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює надходження коштів до бюджету. З іншого боку, надходження податків є одним з основних каналів формування об’єктів власності держави (хоча спочатку й у специфічній грошовій формі).

Конкретизація податкових правовідносин передбачає дваелементи:

1) реалізацію волі держави як власника коштів;

2) певну поведінку учасників податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб’єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов’язок платника маєбезумовний характер, за якого немає рівності сторін.

Відмінність податкових правовідносин від інших

майновихправовідносин, наприклад цивільних, полягає насамперед унерівності положення їх учасників.

Отже, податкові правовідносини являють собою відносини,що виникають відповідно до податкових норм (регулюютьвстановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатоюподатків і зборів до бюджетів і фондів.

Види податкових правовідносин

Податкові правовідносини відображають певні функції,тому їх можна поділити на:

1) загально_регулятивні (спрямовані на закріплення коласуб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) конкретно_регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);

3) комплексні (що виникають на стику загально-регулятивних і конкретноірегулятивних відносин);

4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державнопримусового характеру)і.

Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загальноірегулятивні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов’язків, при порушенні якихзастосовуються заходи юридичної відповідальності.

Зміст загально_регулятивних відносин визначається нормами, що встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно -регулятивні правовідносини утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносинишляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява,безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного іреального використання права. Загально- регулятивні правовідносини виконують восновному функцію закріплення коласуб’єктів права і їхнього статусу.

Конкретно_регулятивні правовідносини виступають як форма реалізації загально-регулятивних податкових правовідносин. У цій ситуації загальні права й обов’язки проектуютьсяна діяльність конкретних суб’єктів. Якщо загально-регулятивні податкові правовідносини виділяють із системи правовідносин ті, що пов’язані зі сплатою податків, то конкретніправовідносини це уточнюють за різними напрямами (за видами податків, за платниками). Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретну поведінку суб’єктів, зміст їхніхправ і обов’язків.

Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрідному стику конкретних і загальноірегулятивних податкових правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних),але однією з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх відпростих. Мабуть, можна порушити питання і про об’єднання вмежах комплексних правовідносин податкових норм і нормінших галузей права. Наприклад, механізм формування і витрачання пенсійного фонду перебуває на стику податкових ітрудових відносин (оскільки цей збір входить до переліку обов’язкових податків і зборів, об’єднаних податковою системоюі).

Охоронні податкові правовідносини виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави.

Зміст податкових правовідносин пов’язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт правовідносин, суб’єктправовідносин, права й

обов’язки суб’єктів правовідносин,підстави виникнення правовідносин.

У цілому об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять у доходибюджетів. У вузькому значенні — це гроші, з приводу яких міжсуб’єктами податкових правовідносин формується правовийзв’язок. При цьому важливо розмежовувати об’єкт податковихправовідносин і об’єкт оподаткування.

Об’єкти фінансових правовідносин різні за своєю формою,оскільки існує чимало видів правовідносин. Але за змістом цезавжди державні грошові фонди, з приводу формування, розподілу і використання яких і формується певний юридичнийзв’язок між суб’єктами фінансових

правовідносин. Ю. А. Ровинський зазначав, що у фінансових правовідносинах виражається сукупність грошових відносин, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням коштів для

розширеннявиробництва і задоволення потреб членів суспільствах.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь_яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єкти податкових правовідносин мають правосуб’єктність, що передбачена нормами податкового права і характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов’язаних зі встановленням, зміною, скасуванням податковихплатежів, і мати суб’єктивні права й обов’язки. Для участі управовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складної юридичної властивості — правосуб’єктності.

Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов’язки щодо сплатиподатків. Іншими словами, це можливість особи бути учасником податкових правовідносин, тобто податкова правоздатність виступає його загальноюридичною властивістю.

Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов’язків, що їх суб’єкти можуть мати відповідно до чинногозаконодавства.

Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізовуватиправа й обов’язки. Дієздатність полягає у здійсненні особою дій,спрямованих на:

— придбання прав і створення обов’язків;

— здійснення прав і обов’язків;

— здатність відповідати за податкові правопорушення.

Податкові правоздатність і дієздатність доповнюють однаодну і фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникаєз моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи і т. ін.), дієздатність — по досягненні якоїсь умови(певного віку, статусу підприємця тощо). Іноді виникненняправоздатності та дієздатності в податкових

правовідносинахзбігається в часі (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть якщо немає діяльності, — обов’язок подавати звітність, отже, відповідати за ухилення від цього).

Як суб’єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

— державу (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподаткування);

— податкові органи;

— платників податків.

Особливим суб’єктом податкових правовідносин є держава. Держава, як носій суверенітету і учасник податкових правовідносин, має важливі особливості і посідає у правовідносинах особливе місце. Державний суверенітет полягає, зокрема, у тім,що держава встановлює податки, наділяє місцеві органи правом встановлювати податки1. У зв’язку з цією діяльністю держава є безпосереднім учасником податкових правовідносин.

Стягнення податків, як і їхнє встановлення, слід розглядатияк верховенство держави щодо влади, що виникає в процесіжиттєдіяльності суспільства2.

Діяльність держави як власника податкових

надходженьопосередковується правовідносинами, які можна класифікувати за різними підставами (за видами податків і зборів; завидами платників тощо), і в яких беруть участь різні органи,суб’єкти, уповноважені державою здійснювати певні дії. Напідставі цього виділяють різні державні органи як представників держави: податкові адміністрації, митні органи, податкова міліція. Учасниками правовідносин є також державніоргани, що виконують різні функції державної влади.

Діяльність органів, що діють від імені держави, регулюють восновному закони (а не інші правові акти). Своєрідним є і механізм контролю за їх діяльністю.

Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин характеризують їх юридичний зміст. Податковими правами йобов’язками обмежуються можливості й межі активностісуб’єктів правовідносин. Права й обов’язки суб’єктів залежатьвід типу правовідносин, особливостей механізму регулювання.

Велика частина податкових правовідносин — це

регулятивніправовідносини, завдяки яким закріплюються і

розвиваютьсяфінансові відносини за участю держави. Але при фінансовоправовому регулюванні необхідно використовувати й методидержавного примусу.

Сукупність прав і обов’язків податкових органів визначається тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов’язуєнеобхідність існування цих органів. Держава уповноважує останні на здійснення певних функцій в галузі управління та контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу цих органів відбувається через законодавче закріплення їх прав і обов’язків.

Обов’язки і права платників податків визначено головнимпосиланням, що випливає з конституційної норми, якою закріплено першочерговий і безумовний обов’язок — сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків ізборів є насамперед зобов’язаними особами. Відповідно до цього податкове законодавство і закріплює переважно обов’язок.

Саме імперативний податковий обов’язок визначає правосуб’єктність платників податків.

Такими самими підходами характеризується

правосуб’єктністьюридичних і фізичних осіб, осіб, пов’язаних зі сплатою податківі зборів (банківські установи, податкові представники тощо).

Підстави виникнення, змінні припинення податкових правовідносин

Обов’язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на

Податкові правовідносини і податково_правові норми підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежнихюридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися підвпливом:

а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;

б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чиприпинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.

Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якоюнорми права пов’язують виникнення, зміну чи припиненняподаткових правовідносин. Це:

по-перше, факти реальноїдійсності;

по-друге, факти, передбачені нормами податковогоправа;

потретє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки.

Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.

За юридичними результатами:

1) правовстановлюючі — юридичні факти, з якими нормиправа пов’язують виникнення податкових правовідносин;

2) правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми правапов’язують зміну податкових правовідносин;

3) правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю якихнорми права пов’язують припинення податкових правовідносин.

Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припиненняправовідносин зі сплати податків і причиною виникнення правовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування чи дарування.

За вольовою ознакою:

1) дії — юридичні факти, що є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:

а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно довимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;

б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону іне відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;

2) події — явища, що відбуваються незалежно від волі суб’єктів податкових правовідносин (смерть і народження людинипов’язуються з припиненням податкових правовідносин чизміною їх режиму; стихійні лиха можуть бути передумовоювведення надзвичайних податків тощо).

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

Податкові правовідносини являють собою відносини, які виникають у відповідності з податковими нормами (регулюють установлення, зміну й скасування податкових платежів) і юридичними фактами, учасники яких наділенні суб’єктивними правами й несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів. Система податкових правовідносин складається з декількох рівнів правовідносин, які взаємодіють один з одним. Об’єкт та суб’єкт правовідносин є одними з головних категорій, через які характеризуються податкові правовідносини. Об’єктом виступають гроші, з приводу формування та мобілізації до бюджету яких і формується певний юридичний зв'язок між суб’єктами податкових правовідносин. Підставою виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин є юридичні факти.

V.