Питання 4. Судовий і третейський (арбітражний)захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.

Традиційно вважається, що основним способом захисту порушеного права або законного інтересу є судовий захист. Згідно з положенням ст. 125 Конституції України юрисдикція судів в Україні поширюється на будь-який юридичний спір.

Серед обмежень матеріального права можна відзначити наступні. По-перше, способи захисту порушеного права встановлюються в законі, у договорі чи у судовому рішенні згідно зі ст.ст. 20 ГК, ст. 16 ЦК України й іншими законами. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Ефективність способу захисту означає, що його застосування призводить до відновлення чи визнання порушеного права чи інтересу. Тому, наприклад,вимога про визнання договору неукладеним, не може бути покладена в основу позовної вимоги. По-друге, захист порушеного права й інтересу припускає, що в судовому порядку може вимагати захисту лише особа, права якої порушені, не визнані чи оспорюються (ст. 15 ЦК), або прокурор, уповноважений у господарському процесі здійснювати захист інтересів держави (ст. 4 ГПК).В третє, не будь-які правові акти засвідчують права, а тому не можуть бути оспорені.

Господарські суди займають центральне місце в системі судових органів щодо захисту прав суб’єктів господарювання. Місцеві господарські суди розглядають усі справи як суди першої інстанції. Апеляційні господарські суди здійснюють перегляд рішень, що не набрали законної сили. Верховний Суд є касаційною інстанцією і здійснює перегляд судових актів, що вступили в законну силу. Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) встановлює перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів України.

Третейський суд (арбітраж) – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (ст. 2 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004 р.). Суть третейського розгляду спорів полягає передусім у тому, що справи вирішуються не державним органом, а суспільним посередником (третьою особою), що обирається самими сторонами.

Також слід враховувати положення інших процесуальних положень, які можуть бути застосовані при захисті прав суб’єктів господарювання, зокрема, КАС України та ЦПК України.