§ 5. Захист прав суб’єктів господарювання в разі порушення порядку здійснення ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

Перетин повноважень контролюючих органів, недостат­нє знання посадовими особами своїх прав і нехтування обов'язками, недостатня кваліфікація призводять до пере­вищення своїх обов'язків і, як наслідок, до порушення прав суб'єктів господарювання.

Згідно зі ст. 19 КУ органи державної влади та органи мі­сцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, що пе­редбачені КУ та законами України. Саме Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено межі повноважень, підстави і спосіб, яким слід діяти контролюючим органам та їх посадовим особам під час здійснення своїх контрольних функцій. За невиконання вимог законодавства, а також за­вдання неправомірними діями збитків суб'єкту господарю­вання орган державного нагляду (контролю), його посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.

За загальним правилом особа у випадку порушення її прав і законних інтересів може їх захистити способами, пе­редбаченими цивільним, господарським або адміністратив­ним законодавством. Це випливає з того, що кожна особа має право на захист свого права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання, а значить, на захист свого законного інтересу, який не суперечить принципам законо­давства про господарську діяльність, вимогам справедливо­сті, добросовісності і розумності.

Право на господарську діяльність включає можливість захисту від неправомірних дій як інших суб'єктів господа­рювання, так і з боку держави - її органів, у т. ч. право на оскарження дій органів, що обмежують ці права. Збитки, завдані суб'єкту господарювання неправомірними діями по­садових осіб органів державного нагляду (контролю), підля­гають відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарю­вання та споживач мають право на захист своїх прав і за­конних інтересів.

1) визнання наявності або відсутності прав;

2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси суб'єкта господарю­вання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

5) присудження до виконання обов'язку в натурі;

6) відшкодування збитків;

7) застосування штрафних санкцій;

8) застосування оперативно-господарських санкцій;

9) застосування адміністративно-господарських санкцій;

10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

11) іншими способами, передбаченими законом.

Суб'єкт господарювання має право звернутися до відпо­відного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (кон­тролю). У разі надходження такого звернення суб'єкта гос­подарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний розглянути його в установленому зако­ном порядку. У випадках, передбачених законодавством, захист прав суб'єктів господарювання можуть здійснювати відповідні державні органи або органи місцевого самовря­дування. Виходячи з того, що в процесі виконання контро­льних функцій можуть бути порушені права суб'єктів госпо­дарювання, найоперативнішим способом їх захисту буде звернення зі скаргою до керівника контролюючого органу на протиправні дії його підлеглих. Право на оскарження не­правомірних дій органів державної влади та їх посадових осіб вищестоящому керівнику передбачено ст. 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінан­сового контролю в Україні» та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру». У випадку незадоволення вимог скаржника після досудового адміністративного порядку розгляду спра­ви він може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім оскарження незаконний дій, що мали місце під час проведення контролю, суб'єкт господарювання вправі вимагати відшкодування завданих йому майнових збитків і компен­сації моральної шкоди. При цьому не треба забувати, що такий обов'язок контролюючого органу виникає у випадку наявності підстав для майнової або моральної відповідаль­ності, передбачених статтями 1166 та 1167 ЦК України.

Громадські організації мають право здійснювати захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Суб'єк­ти господарювання можуть залучати третіх осіб з метою за­хисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення за­ходів державного нагляду (контролю).

Суб'єкт господарювання має право на одержання інфо­рмації про результати інспектування і перевірок його діяль­ності не пізніше як через 30 днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскар­жені суб'єктом господарювання у встановленому законодав­ством порядку.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття та сутність контролю за господарсь­кою діяльністю.

2. На яких принципах базується здійснення контролю в госпо­дарській діяльності?

3. У яких сферах діяльності суб'єктів господарювання здійсню­ється нагляд і контроль державою?

4. Яка процедура здійснення контролю за господарською діяльністю передбачена законодавством?

5. Що таке припис, ким і в які строки він складається?

6. Які види контролю у сфері господарювання ви знаєте?

7. Які підстави для здійснення позапланових заходів ви знаєте?

8. Якими повноваженнями наділено державні органи під час здійснення контролю у сфері господарювання?

9. Які обов'язки мають державні органи під час здійснення контролю у сфері господарювання?

10. Яким чином суб'єкти господарювання можуть здійснити захист своїх прав у разі порушення порядку здійснення господарсь­кого контролю?