§ 3. Банківське регулювання і банківський нагляд

Специфічними формами управління банківською системою є бан­ківське регулювання і банківський нагляд, що є однією з функцій цен­трального банку країни. Головна мета банківського регулювання і на­гляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Банківське регулювання в Україні здійснюється Нацбанком Укра­їни, адже саме цей державний орган наділений спеціальною компетен­цією у сфері управління банківською системою. Державне регулюван­ня діяльності банків здійснюється Нацбанком України у таких формах.

I. Адміністративне регулювання:

- реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

- встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

- застосування санкцій адміністративного чи фінансового харак­теру;

- нагляд за діяльністю банків;

- надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

- встановлення обов’язкових економічних нормативів;

- визначення норм обов’язкових резервів для банків;

- встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

- визначення процентної політики;

- рефінансування банків;

- кореспондентських відносин;

- управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

- операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

- імпорту та експорту капіталу.

Сукупно усі форми банківського регулювання спрямовано на ство­рення єдиних державних стандартів банківської діяльності в Україні, що дозволяє забезпечувати рівні умови при здійсненні діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ і стабільність банків­ської системи України.

Зміст поняття «банківське регулювання» включає більш вузьке за змістом поняття «банківський нагляд». Банківський нагляд у свою чергу - це система контролю та активних впорядкованих дій Нацбан­ку України, спрямованих на забезпечення додержання банками та ін­шими особами, стосовно яких Нацбанк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Сферою наглядової діяльності Нацбанку України фактично є ниж­ній рівень банківської системи. Нагляд поширюється на всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб на території України та за кордоном, визначених банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, на основі нормативно- правових актів Нацбанку та економічних нормативів. При здійсненні банківського нагляду Нацбанк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, ви­конання нормативно-правових актів Нацбанку України з метою уник­нення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Нацбанк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення за­конодавства щодо банківської діяльності. Безпосередньо банківський нагляд здійснюється шляхом проведення інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Нацбанку України відповідно до Закону про НБУ, банківського законодавства, нормативно-правових актів Нацбанку України, його вимог, установлених відповідно до ст. 66 Закону про НБУ, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладни­ків чи інших кредиторів банку, Нацбанк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

1) письмове застереження;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функ­ціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;

4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредита­ми та іншими активами;

7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій;

8) заборона надавати бланкові кредити;

9) накладення штрафів на:

- керівника банку у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Нац­банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрова­ного статутного капіталу;

- власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог ст. 34 Закону про НБУ щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 % придбаної (збільшеної) частки;

10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв);

11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;

12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспро­можного.

Нацбанк у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку має право запрошувати для надання пояснень голову правління (ради директорів) або голову спостережної ради цього банку. Винятковим заходом впливу є відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

Положенням про застосування Нацбанком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 17 серпня 2012 р. № 346, передбаче­но, що Нацбанк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськи­ми групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об’єктом пере­вірки Нацбанку, банківського законодавства на підставі результатів (матеріалів):

- інспекційних перевірок діяльності банків;

- перевірок банків та/або безвиїзного нагляду з питань фінансово­го моніторингу;

- безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків;

- аналізу додержання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних ба­лансів тощо;

- перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків;

- перевірок додержання банками валютного законодавства;

- контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності по­рушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України.

Вибір заходів впливу, які повинні бути адекватними вчиненому порушенню банківського законодавства, має здійснюватися з ураху­ванням характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку та рівня достатності капіталу; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів та вкладників. Нацбанк має право встановити особли­вий режим контролю за діяльністю банку і усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку. В разі виконання банком прийнятих зобов’язань та поліпшення показників діяльності Нацбанк України може достроково відмінити застосовані заходи впливу на визначений строк (частково або зовсім).

мжшшммн Контрольні питання

1. Поняття та зміст банківської системи України.

2. Правовий статус Національного банку України.

3. Поняття та види банків.

4. Особливості державного банку.

5. Специфіка кооперативного банку.

6. Банківська група: поняття та специфіка створення.

7. Банківське регулювання в Україні: поняття та форми.

8. Правове регулювання банківського нагляду.