Банківський вексель
Банківський вексель може використовуватися для залучення вільних грошових коштів клієнтів.
У такому разі він, на відміну від комерційного векселя, має депозитний характер, фактично виступає замінником банківського депозиту або ощадного сертифіката. Однак, на відміну від депозиту та ощадного сертифіката, банківський вексель можеWW W ¦ ^ W
бути використаний його власником як платіжний засіб, причому новий векселедержатель може передавати його іншій особі шляхом індосаменту. Зауважимо, що ощадний сертифікат (крім іменного) також може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на ринку цінних паперів.
Відносини між банком-емітентом векселя та вкладником-покупцем складаються так: покупець звертається до банку і пропонує умови, за додержання яких він згодний придбати вексель. Якщо домовленість досягнуто, то клієнт вносить у банк грошові кошти в обмін на виписаний вексель. Після отримання векселя покупець або очікує строку його погашення, або за необхідності розраховується ним за власними зобов\'язаннями. У разі розрахунків банківським векселем за товари, роботи та послуги між сторонами, як правило, існує попередня домовленість про це, «будуються» відповідні схеми обігу векселя через якнайбільшу кількість ланок. Це дає змогу банку-емітенту розпоряджатися запозиченими ресурсами більш тривалий строк. В іншому разі векселедержатель змушений буде пред\'явити вексель банку, тобто втрачається доцільність емісії векселів для запозичення грошових коштів.
Банківські векселі випускаються з метою кредитування клієнтів або здійснення розрахунків.
Для одержання такого кредиту потенційний позичальник звертається до банку з відповідним проханням. Банк на основі наданих клієнтом документів визначає кредитоспроможність потенційного позичальника та вирішує питання про доцільність надання кредиту. Якщо рішення позитивне, то між сторонами укладається угода, в якій визначаються всі умови кредитування. Для гарантування виконання своїх зобов\'язань позичальник надає банку забезпечення, яке оформляється відповідним договором між сторонами. Особливостями такого кредитування є те, що угодою передбачається емісія банківських векселів і що позичальник отримує не грошові кошти, а вексель, за яким банк виступає платником, а також те, що кредит повинен бути погашений позичальником до строку пред\'явлення векселя до платежу. Такий підхід дає змогу клієнтові одержувати кредит на більш пільгових умовах.Здійснюючи емісію векселів для кредитування, банки розширюють свій кредитний потенціал, оскільки застосування векселів не потребує від них відвернення ресурсів. Водночас таке кредитування має для банку суттєвий недолік: не кожний банк може дозволити собі одночасне збільшення суми обов\'язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та розміру резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями банків, що і передбачається випуском векселів.
З метою підвищення привабливості банківських векселів банки розміщують їх з дисконтом. Ідеться про те, що клієнт може за допомогою дисконтних векселів погасити свої боргові зобов\'язання, причому за номінальною вартістю. В роботі з такими векселями зацікавлені підприємства, що мають неплатежі, оскільки використання поточних рахунків за наявності «картотеки неплатежів» доволі проблематичне. У банківській практиці трапляються випадки, коли банківські векселі використовуються для нетингу, тобто взаємної компенсації вимог і зобов\'язань між банком та клієнтом. Цивільним кодексом України термін «нетинг» не передбачено, але у ньому міститься положення про припинення зобов\'язання зарахуванням. Згідно зі ст. 217 Кодексу зобов\'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. В результаті нетингу банк зобов\'язаний погасити вексель, а векселедержатель - здійснити грошовий внесок.