Банківське право та банківські правовідносини.
Банківське право — це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.
Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків. Крім того, фізичні особи здійснюють абсолютну більшість розрахунків через банківську систему, користуючись різноманітними банківськими продуктами - платіжними картками, пер еказами коштів, депозитами, споживчим та іпотечним кредитуванням тощо. За підсумками 2022 року, загальна кількість емітованих платіжних карток в Україні досягла 108,8 млн шт. (тобто приблизно втричі перевищує населення країни). Українська фінансова система навіть в умовах війни продовжує стабільно функціонувати, а громадяни - мають можливість без перебоїв забезпечувати свої потреби в розрахунках як в Україні, так і за кордоном.
Банківська діяльність, будучи важливим елементом функціонування фінансової системи держави, є об'єктом регулювання з боку банківського права. Відносини, що виникають в процесі банківської діяльності, регулюються нормами банківського права.
Норми банківського права:
> визначають правове положення кредитних установ;
> закріплюють правові основи банківського кредитування;
> принципи відносин кредитних установ з одержувачами кредитів за умов повернення з дотриманням строків;
> регулюють валютні відносини в Україні та з іноземними державами;
> визначають правила валютних операцій на території України.
Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність.
У законодавстві чітко:
> визначено порядок відкриття рахунків у кредитних установах,
> встановлено правові форми та порядок здійснення розрахунків;
> встановлено порядок здійснення кредитування.
Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного пр ава.
Норми банківського права є загальнообов'язковими правилами поведінки, які встановлюють і регулюють публічні відносини, пов'язані з ор ганізацією та функціонуванням банків, з порядком здійснення ними банківських операцій, а також приватні відносини банків з клієнтами. Для з'ясування поняття норми банківського права важливе значення має визначення специфічних ознак, що характеризують норми банківського права.
Норми банківського права регулюють специфічну групу суспільних відносин — банківські правовідносини, тобто взаємовідносини між суб'єктами банківського права в процесі здійснення банківської діяльності. Ці відносини носять як публічний, так і приватний характер.
Норми банківського права є за своєю природою спеціальними нормами і в силу цього підлягають застосуванню.
Банківське право ґрунтується як на загальноправових принципах, притаманних усьому національному праву (законності, верховенстві права та рівності всіх перед законом), так і на спеціальних, що мають свої специфічні ознаки і притаманні саме банківській сфері.
В ринкових умовах такі принципи мають сприяти вдосконаленню економічних відносин і способів правового регулювання з метою підвищення ефективності функціонування банківської системи, здатної мобілізувати фінансові р есурси та сконцентрувати їх на пр іоритетних напрямах структурної перебудови економіки.
До спеціальних принципів банківського права належать:
• принцип свободи банківської діяльності;
• принцип неухильного виконання обов'язкових економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства;
• принцип поєднання публічних і приватних начал в банківській сфері;
• принцип задоволення потреб клієнтів та максимізації прибутку, отримуваного банками;
• принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів;
• принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію;
• принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ.
Банківська діяльність отримує своє правове виявлення в нормативних актах (джерелах права), які видаються відповідними органами держави.
Джерелом національного права є, як відомо, форма вираження державної волі в нормативних актах — офіційних письмових документах компетентного органу держави, в яких встановлюються норми права.
Банківська діяльність згадується в Основному Законі - Конституції України, зокрема:
✓ Грошовою одиницею України є гривня (ст. 99).
✓ Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
✓ Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово- кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням (ст. 100). Важливе місце як джерела банківського права займають Цивільний
кодекс України, в якому містяться розділ 71 "Про позику, кредит і банківський вклад", розділ 72 "Про банківський рахунок", розділ 73 "Про факторинг", розділ 74 "Про розрахунки", а також Господарський кодекс України (гл. 35). Норми цих глав кодексів регулюють важливі аспекти банківської діяльності.
Господарський кодекс України (далі - ГК України) відносить банківську діяльність до фінансової діяльності суб’єктів господарювання та класифікує її як фінансове посередництво. Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово- кредитними організаціями.
У системі банківського законодавства особливу роль відведено таким «фундаментальним» спеціальним законам: Закон України "Про банки і банківську діяльність", який визначає правові основи існування банків, порядок створ ення й основні пр инципи їх діяльності, встановлює пр авову природу взаємовідносин з клієнтами та їхній захист та Закон України "Про Національний банк України", який регулює правовий статус НБУ, його функції, повноваження, основи взаємовідносин з вищими органами держави, мережу і порядок його роботи. Також ключовим в системі банківського законодавства є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові засади функціонування системи гарантування, виведення банків з ринку та захисту кредиторів банку.
До системи спеціального банківського законодавства також входять Закони України: «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків»; «Про валюту і валютні операції»; «Про платіжні послуги»; «Про обіг векселів в Україні»; «Про організацію фор мування та обігу кр едитних істор ій»; «Пр о кр едитні спілки»; «Про споживче кр едитування» тощо.
Також до «фінансового» законодавство відносяться Закони України: «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та інші.
Докладне правове регулювання банківської діяльності визначається в актах Національного банку, які видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інстр укцій, положень, пр авил, що затверджуються постановами Правління Національного банку та є обов’язковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, всіх юридичних та фізичних осіб. Акти Національного банку України спрямовані на мінімізацію численних ризиків, пов’язаних із функціонуванням банківської системи та забезпечення стабільного функціонування банківського сектору економіки в цілому. Офіційна публікація актів Національного банку України здійснюється в друкованих виданнях — «Офіційному віснику України», газетах «Урядовий кур’єр» чи «Голос України», або на сторінці Офіційного інтернет-представництва НБУ в розділі «Офіційне опублікування нормативно- пр авових актів».
2.