Правове регулювання банківських кредитних операцій

Розкриваючи поняття кредитних операцій як одного з основних видів банківських послуг, Закон України «Про банки і банківську діяльність», (надалі - Закон про банки) визначає кредитні операції як «розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик».

Таким чином, вже у визначенні надаються основні характеристики кр едитних операцій:

> джерелом кредитних коштів є кошти, залучені у вклади;

> кредитування провадиться від «імені банку» - тобто не від імені клієнта, який розмістив свої кошти;

> умови кредитування визначає банк, і вони, в тому числі, можуть не корелюватися з умовами вкладів;

> кр едитний р изик (р изик неповернення кр едиту) є виключно р изиком банку (тобто вкладник не розділяє з банком кредитний ризик за кошти, які він розмістив у вклади).

Як кредитні також розглядаються наступні операції:

> здійснення операцій на ринках капіталу від свого імені;

> надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

> придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

> лізинг.

Кредитні правовідносини регламентовані § 2 Глави 71 Цивільного кодексу України (ЦК України), зокрема:

- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кр едитодавець) зобов'язується надати гр ошові кошти (кр едит) позичальникові у р озмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;

- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 гл. 71 ЦК України, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору;

- кр едитний договір укладається у письмовій фор мі.

- ст. 1056 ЦК України регламентує відмову від надання або одержання кредиту: кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі пор ушення пр оцедури визнання позичальника банкр утом або за наявності інших обставин, які явно свідчать пр о те, що наданий позичальникові кр едит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового викор истання кр едиту кр едитодавець має пр аво також відмовитися від подальшого кр едитування позичальника за договором.

Законодавство зобов’язує позичальника сплачувати проценти за кр едитним договором. Пр оцентна ставка за кр едитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших фактор ів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов’язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення р озміру пр оцентної ставки за кр едитом на будь -який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кр едитним договором пор ядок р озрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Вимоги до індексу, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки:

> поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в медіа або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

> індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

> значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.

Особливості правового регулювання споживчого кредитування встановлюються окремим законом.

Кредитні правовідносини врегульовані низкою законодавчих актів, зокрема:

✓ Закон України «Про заставу» - регулює відносини забезпечення банківського кредиту:

- визначає заставу як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна пер еважно пер ед іншими кредиторами;

- закр іплює, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;

- визначає, що заставою може бути забезпечена будь -яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не супер ечить законодавству України, зокр ема така, що випливає з договору позики, кр едиту;

- окр еслює пр едмет застави, яким можуть бути майно та майнові права;

- встановлює стор они договору застави (заставодавця і заставодержателя), якими можуть бути фізичні, юридичні особи та держава;

- визначає, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель);

- надає право заставодержателю за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи пр оценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави;

- закріплює право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором;

- визначає, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України;

- закріплює положення, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

✓ Закон України «Про іпотеку» регулює правовідносини в сфері іпотеки. У Законі наведені визначення основних понять у зазначеній сфері, а саме:

іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном (неподільним об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання задовольнити свої вимоги за р ахунок пр едмета іпотеки пер еважно пер ед іншими кр едиторами такого бор жника у порядку, встановленому цим Законом;

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий пор учитель;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов’язанням;

майновий поручитель - особа, яка пер едає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи - боржника;

наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, що вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором;

нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об’єкти, р озташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею, пер еміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх пр изначення. Застава (іпотека) об’єктів незавершеного будівництва та майбутніх об’єктів нерухомості р егулюється за пр авилами, визначеними цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому". Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

В Законі закріплено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодер жатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

✓ Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» врегульовує суспільні відносини, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов’язань, функціонування інституцій, пов’язаних з обміном інформацією про грошові зобов’язання та забезпеченням прав та інтересів суб’єктів кредитної історії.

Суть правовідносин, які регулює цей закон, полягає в тому, що при здійсненні будь якого кредитного правочину (правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов’язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Банку, тобто отримання кредиту), Банк за згодою позичальника передає інформацію про такий правочин до бюро кредитних історій (юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію). Далі на підставі оновлення від банку інфор мації щодо обслуговування кр едиту позичальником бюро формує кредитну історія - сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону. Таким чином, формується, так би мовити, «кредитна репутація» клієнта-позичальника, яка допоможе в майбутньому іншим фінансовим установам пр иймати р ішення щодо подальшого кр едитування даного клієнта.

Бюр о забороняється збир ати та збер ігати в кр едитних істор іях інформацію про фізичних осіб щодо: національності, расового та етнічного походження; політичних поглядів; релігійних і філософських переконань; стану здоров’я; членства в партіях та інших об’єднаннях громадян.

Інформація для формування кредитної історії надається Банком до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Банком.

Банк має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кредитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб’єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин з Банком, якщо інше не встановлено законом.

Банк зобов’язаний повідомити суб’єкта кредитної історії про назву та адресу Бюро, до якого передаватиме інформацію для формування його кр едитної істо р ії.

Щодо правового регулювання кредитних операцій з боку Національного банку, наразі відсутній окремий «спеціальний» нормативний акт (положення, інструкція) щодо кредитування. Нормативне регулювання з боку НБУ розкривається в низці актів, найбільш повно в Постанові Правління НБУ від 30.06.2016 № 351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями».

Дане Положення регламентує процедуру надання, обслуговування та погашення кредитів, зокрема:

> зобов’язує банки оцінювати платоспроможність позичальника - здатність боржника/контрагента банку здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань відповідно до умов договорів;

> визначає процедури оцінки та моніторингу кредитного ризику;

> встановлює вимоги до кредитна документації (справи) боржника;

> описує можливу процедуру реструктуризації кредиту - зміну істотних умов за попереднім договором з метою пом'якшення вимог до боржника у зв'язку з фінансовими труднощами боржника та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов'язань за активом (зокрема: зміна процентної ставки; часткове прощення боргу; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії) шляхом укладання додаткової угоди з боржником;

> встановлює вимоги та класифікує забезпечення (заставу) за кредитами.

Принципи, що застосовуються при визначенні кредитного ризику за активами:

> перевага сутності здійснюваних банком активних операцій над їх формою, який, зокрема, передбачає, що банк:

- забезпечує повну та адекватну оцінку кредитного ризику під час здійснення розрахунку розміру кредитного ризику за активом;

- установлює для боржника/контрагента економічно обґрунтовані періодичність та розмір сплати ним боргу;

> своєчасності та повноти виявлення кредитного ризику, який, зокрема, передбачає, що під час оцінки кредитного ризику за активом банк ураховує:

- наявну інформацію про боржника/контрагента, у тому числі

публічну; інформацію щодо зловживань і шахрайства; репутацію боржника/контрагента; якість менеджменту; відносини

боржника/контрагента з іншими банками-

кр едиторами/контрагентами, у тому числі його кр едитну істор ію; мету проведення боржником кредитної операції та її відповідність профілю його господарської діяльності; ступінь взаємозв'язку банку з боржником/контрагентом, включаючи наявність розрахункового рахунку в банку, разові відносини тощо; макро - та мікроекономічні фактори, що впливають на фінансовий стан та/або бізнес-діяльність боржника/контрагента, поточний стан економіки, стан галузі, до якої належить боржник/контрагент, включаючи його спроможність виконувати свої зобов'язання пер ед банком, іншими банками- кр едиторами/контрагентами, залежність діяльності

боржника/контрагента від (специфічних) ринків постачання/збуту продукції’/послуг, фактори ризику, пов'язані з об'єктом кредитування тощо; усю наявну інфор мацію, необхідну для здійснення банком адекватної оцінки кр едитного р изику, у тому числі достовірну фінансову звітність бор жника/контрагента; схильність

боржника/контрагента до діяльності в нових, високоризикових сфер ах діяльності тощо; ступінь впливу групи юр идичних осіб під спільним контр олем або групи пов'язаних контр агентів на фінансовий стан бор жника - юр идичної особи; пр огноз макр о - та мікр оекономічних фактор ів, р инкових умов, що впливають на майбутні умови діяльності бор жника/контрагента та можуть погіршити його здатність виконувати свої зобов'язання перед банком, зокрема, очікувані: підвищення процентних ставок, збільшення рівня безробіття, зміни в правовому, економічному або технологічному середовищі функціонування боржника/контрагента, зниження попиту на товари/послуги боржника/контрагента;

> адекватності оцінки розміру кредитного ризику, яка, зокрема, передбачає, що банк під час оцінки кредитного ризику за активом ураховує:

- надійність та стабільність платоспр оможності

боржника/контрагента, що, зокрема, підтверджується результатами аналізу його платоспроможності за останні кілька років, надійності та стабільності бізнесу;

- зіставлення розміру боргу боржника/контрагента, валюти та строків погашення боргу з обсягами його діяльності, очікуваними грошовими потоками, що генеруватимуться такою діяльністю, що, зокрема, підтверджується фінансовою звітністю/доходами боржника/контрагента, відповідними статистичними даними. Якщо валюта боргу відрізняється від валюти очікуваних грошових потоків для погашення боргу банк ураховує ризик пер ерахунку однієї валюти в іншу;

- позитивний досвід щодо фактичного стану виконання укладених

боржником/контрагентом контрактів/угод, спроможність

контр агентів бор жника/контрагента забезпечувати виконання зобов'язань перед ним тощо;

- спрямування боржником отриманих кредитних коштів на цілі, що відповідають виду, обсягу та складності здійснюваної ним господарської діяльності;

- готовність акціонерів/власників боржника/контрагента брати на себе

відповідальність за виконання боржником/контрагентом зобов'язань перед банком, що, зокрема, підтверджується наявністю достатнього обсягу власного (акціонерного) капіталу боржника/контрагента, наданими акціонерами/власниками боржника/контрагента

гарантіями щодо погашення боргу (за потреби) тощо;

> застосування банком способів (методів) зниження кредитного р изику, що об'єктивно, з дотр иманням пр инципу обер ежності, забезпечують його мінімізацію. Зокрема, щодо отриманого банком забезпечення є об'єктивні докази існування (наявності); доступності; оцінки ринкової вартості; стр ахування; контр олю банком за належністю стану, схор онністю, вибуттям/заміною забезпечення; можливістю відчуження забезпечення на кор исть банку;

> урахування власного досвіду банку під час оцінки кредитного ризику шляхом застосування судження управлінського персоналу/колегіального органу банку.

Банк визначає кредитний ризик за активом починаючи з дня його визнання в бухгалтерському обліку до дня припинення такого визнання.

Банк визначає кредитний ризик за активами, що надані таким боржникам/контрагентам:

> підприємствам та організаціям (крім банків), які відповідно до вимог законодавства України віднесені до категорії великих, середніх та малих підприємств, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам;

> органам державної влади та органам місцевого самоврядування (далі - бюджетні установи);

> фізичним особам, у тому числі фізичним особам - суб'єктам господарювання;

> банкам.

Банк визначає кредитний ризик за наступними видами активних операцій:

> кредити, надані юридичним та фізичним особам, бюджетним установам;

> кредити та вимоги до банків (включаючи операції зворотного репо, розміщення коштів на кореспондентських рахунках, кошти в розрахунках);

> фінансова дебіторська заборгованість;

> дебіторська заборгованість за господарською діяльністю;

> боргові цінні папери;

> акції та інші фінансові інвестиції (далі - цінні папери);

> похідні фінансові активи.

Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на індивідуальній, груповій основі або за спрощеним підходом.

Нормативні документи зобов’язують банк мати відокремлений структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

При здійсненні кредитних операцій банкам забороняється:

✓ надавати кредити, прямо чи опосередковано, для придбання власних цінних паперів, акцій інших банків та надання субординованого боргу банкам. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України;

✓ опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами ^u;

✓ надавати безпроцентні кредити, за винятком випадків, передбачених законодавством;

✓ надавати кредити будь-якій особі для:

- погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною з банком особою;

- придбання активів пов’язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

- придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною з банком особою або права на які має пов’язана з банком особа.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Для оцінки кредитного ризику банк використовує інформацію з Кредитного реєстру ^u.

2.