<<
>>

§ 5. Аудиторський контроль

Аудиторський контроль - це професійний незалежний фінансовий контроль. Він виник в Англії на початку XIX ст.

Потреба у створенні системи незалежного і професійного фінан­сового контролю в Україні виникла в умовах формування ринкової економіки, з розвитком підприємництва, поширенням приватної влас­ності, становленням ринку капіталу.

Основне завдання аудиторського контролю - одержання об’єктивної інформації про фінансовий стан суб’єкта, який перевіряється, відповідність його господарської діяль­ності чинному законодавству. В такому контролі зацікавлені як держа­ва, так і підприємці, він дає змогу поєднувати їх інтереси без додатко­вого навантаження на бюджет. При цьому аудит аж ніяк не підмінює державний фінансовий контроль.

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність» (в редакції від 14 ве­ресня 2006 р.).

Законодавець ототожнює поняття «аудит» та «аудиторська пере­вірка», визначаючи аудит як перевірку даних публічного бухгалтер­ського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарю- 83 вання з метою визначення незалежної думки аудитора про їх достовір­ність у всіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів Укра­їни, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам (внутрішнім положенням суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів (ст. З Закону України «Про аудиторську ді­яльність»).

Аудит в Україні здійснюють як фізичні особи - підприємці (ауди­тори), так і юридичні особи (аудиторські фірми).

Аудитором (від лат. auditor - слухач) може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на зайняття аудиторською діяльністю на території України. Під сертифікацією в наведеному контексті слід розуміти визначення кваліфікаційної при­датності кандидата на зайняття аудиторською діяльністю шляхом пере­вірки його освіти та досвіду роботи, відповідності вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність», складання ним письмового кваліфікаційного іспиту.

Вона регулюється Положенням про сертифі­кацію аудиторів (затверджено рішенням Аудиторської палати України від 31 травня 2007 р. № 178/6). Цим Положенням встановлено єдині умови та порядок сертифікації аудиторів України (за винятком аудито­рів, які здійснюватимуть аудит банків).

Аудитор має право займатися професійною діяльністю лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Станом на 31 грудня 2011 р. до зазначеного Реєстру включено 520 аудиторів-під- приємців. Закон накладає на них низку обмежень. Аудиторам заборо­няється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності (торговельною, посередницькою, виробничою тощо), що не виключає їх права одержувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав, а також використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього року накладалося адміністра­тивне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Аудиторська фірма - це юридична особа, що створена відповідно до законодавства і займається виключно наданням аудиторських послуг. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, внесені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудитора- 84 ми, у статутному капіталі не може перевищувати ЗО %, а керівником її може бути виключно аудитор. Станом на 31 грудня 2011 р. до зазна­ченого Реєстру включено 1342 аудиторські фірми.

З метою забезпечення незалежності аудиту встановлено, що дія Закону України «Про аудиторську діяльність» не поширюється на ау­диторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фі­нансового контролю.

При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

їх затвердження є ви­ключним правом Аудиторської палати України. З 1 травня 2011 р. для обов’язкового застосування як національні стандарти аудиту затвер­джено Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2010 року (рішення від 31 березня 2011 р. № 229/7).

Під час проведення перевірки аудитори (аудиторські фірми) мають право:

- самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та на­дання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудитів та умов договору із замовником;

- одержувати необхідні документи, що стосуються предмета пере­вірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб;

- одержувати пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва і працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здій­снюється перевірка документів;

- залучати на договірних умовах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Водночас при здійсненні професійної діяльності на аудитора (ау­диторську фірму) покладаються певні обов’язки:

-додержуватися вимог законів України «Про аудиторську діяль­ність» та «Про засади запобігання і протидії корупції», а також інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежнос­ті аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;

- належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги;

- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, одержану при проведенні ау­диту та інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

- відповідати перед замовником за порушення умов договору від­повідно до договору та закону;

- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та роботами, що мають до них безпосереднє відношення (консультації, перевірки, експертизи).

Також закон встановлює спеціальні заборони щодо проведення аудиту у випадках, за яких не забезпечуються вимоги про його неза­лежність.

Зокрема, неприпустимим є здійснення аудиторської діяль­ності у разі, коли аудитор: а) має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб’єкта господарювання, що перевіряється, або особисті майнові інтереси в ньому; б) є працівником, членом органів управління, засновником або власником суб’єкта господарювання (співвласником дочірнього підприємства, філії), що перевіряється; в) має одержати винагороду, розмір якої є неадекватним якості та фахо- вості наданих послуг.

Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціативною, у разі її проведення за рішенням самого суб’єкта господарювання) та обов’язковою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиторської перевірки є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звіт­ності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів госпо­дарювання, звітність яких відповідно до законодавства України під­лягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фі­зичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при одержанні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Однак у будь-якому разі аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником. Останній має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг вказуються предмет і строк перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Період проведення аудиторської перевірки можна поділити на три етапи: підготовчий, аналітичний та підсумковий.

За результатами аудиторської перевірки складають відповідний до­кумент - аудиторський висновок. Він повинен відповідати стандартам аудиту та надає впевненості користувачам щодо відповідності фінансо­вої звітності або іншої інформації концептуальним основам, які вико­ристовуються при її складанні. Концептуальними основами можуть бути визнані закони та інші нормативно-правові акти України, а також по­ложення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та по­ложення суб’єктів господарювання, інші джерела. Виконання договору на проведення аудиту підтверджується актом приймання-передавання аудиторського висновку. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або суб’єкту підприємництва України підлягає підтвердженню аудитором України (якщо інше не встановлено міжнародним договором).

Аудиторські послуги у вигляді консультації можуть надаватися усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів, у вигляді експертизи - оформлюється експертний висновок або акт. Результати надання інших аудиторських послуг оформлюються відпо­відно до стандартів аудиту.

Зазначимо, що поняття «аудиторська діяльність» значно ширше за поняття «аудиторська перевірка» і передбачає організаційне і методич­не забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. При цьому аудиторські послу­ги можуть бути надані у формі аудиторських перевірок і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звіт­ності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької ді­яльності фізичних і юридичних осіб.

Контрольні питання

1. Розкрийте поняття та зміст фінансового контролю.

2. Якими є мета, завдання та значення фінансово-контрольної діяльності?

3. Що розуміють під фінансовою дисципліною?

4. У чому полягає специфіка фінансового контролю?

5. Розмежуйте предмет та об’єкт фінансового контролю.

6. Які є види фінансового контролю?

7. Вкажіть методи фінансового контролю.

8. Проведіть класифікацію перевірок.

9. Система та повноваження органів фінансового контролю.

10. Особливості аудиторського контролю.

<< | >>
Источник: Фінансове право: підручник / М. П. Кучерявенко, Д. О. Білінський, О. О. Дмитрик та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф. М. П. Кучерявенка. - X.: Право,2013. - 400 с.. 2013

Еще по теме § 5. Аудиторський контроль:

  1. Тема 3. Аудиторський ризик та оцінювання системи внутрішнього контролю
  2. 1. Поняття аудиторського ризику
  3. Аудиторська перевірка банку
  4. 2. Аудиторський звіт: структура та зміст
  5. 2. Процедури отримання аудиторських доказів
  6. 2.3. Правове регулювання аудиторських послуг, консультацій та експертиз.
  7. Взаємовідносини між аудиторською фірмою і підприємством-замовником
  8. 3. Використання тверджень при отриманні аудиторських доказів
  9. 3.3 Можливість використання аудиторського висновку в судовому процесі.
  10. Тема 8. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи
  11. 31. Сущность, задачи и значение бюджетного контроля, субъекты и методы. Формы государственного и муниципального финансового контроля (по БК РФ)
  12. Место налогового контроля в государственном финансовом контроле
  13. Контроль. Понятие и виды, субъекты контроля.
  14. Стаття 332. Режим зони митного контролю. Забезпечення законності та правопорядку в зоні митного контролю
  15. Глава 1. Контроль Государственной Думы в системе парламентского контроля за деятельностью федеральных органов исполнительной власти
  16. Тема 4 Таможенный контроль и другие виды контроля, осуществляемые таможенными органами
  17. Виды контроля, формы и методы его проведения Виды контроля
  18. Стаття 471. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю
  19. Финансовый контроль в РФ: виды, методы и формы финансового контроля.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -