3.4. Державні органи та органи місцевого самоврядування як суб’єкти екологічного права

Чинне екологічне законодавство поряд з українським народом, територіальними громадами та самою державою, суб’єктами екологічного права визнає державні органи в особі органів влади, зокрема, система центральних та місцевих органів виконавчої влади, міжвідомчі та відомчі державні органи управління в галузі використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Верховна Рада України як вищий законодавчий орган держави є основним суб’єктом екологічного права, який відповідно до Конституції здійснює всеосяжне законодавче регулювання екологічних суспільних відносин в країні. Згідно із ст. 13 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», до виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища належать: визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища; затвердження загальнодержавних екологічних програм; визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони довкілля, в тому числі щодо прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств і об’єктів в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; визначення повноважень відповідних рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території країни.

Згідно з відповідними положеннями Конституції, Верховна Рада України може приймати до свого розгляду й інші питання охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим також є суб’єктом регулювання екологічних відносин. Її повноваження у цій сфері поширюються на територію Автономної Республіки й охоплюють: визначення порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та встановлення повноважень відповідних рад у цій сфері; забезпечення реалізації екологічної політики України та екологічних прав громадян; затвердження екологічних програм, а також створення і визначення статусу фондів для фінансування екологічних програм та здійснення інших заходів щодо охорони довкілля; організацію вивчення і дослідження навколишнього природного середовища; прийняття рішень про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій і об’єктів, що підлягають особливій охороні; припинення господарської діяльності підприємств, установ і організацій, що знаходяться у підпорядкуванні Автономної Республіки Крим, а також обмеження або тимчасове зупинення діяльності підприємств, установ і організацій, не підпорядкованих органам влади Автономної Республіки Крим, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; встановлення у разі необхідності більш суворих нормативів екологічної безпеки, ніж ті, що діють на території України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим може здійснювати й інші повноваження, не віднесені законодавством України до компетенції центральних органів державної влади України.

Державні органи у сфері охорони навколишнього природного середовища широко представлені в природоохоронному законодавстві в якості суб’єктів екологічного права. Традиційно їх прийнято підрозділяти на органи загальної компетенції та органи спеціальної компетенції.

Органи загальної компетенції у сфері забезпечення охорони довкілля як суб’єкти екологічного права – це уповноважені законодавством державні органи, які поряд з широкими функціями державного управління, здійснюють повноваження щодо забезпечення раціонального використання й ефективної охорони об’єктів екологічного права та стану екологічної безпеки в країні.

Органи спеціальної компетенції, що є суб’єкти екологічного права – це органи центральної виконавчої влади та їхні управлінські структури на місцях, які утворені для виконання спеціальних функцій щодо забезпечення раціонального використання й ефективної охорони об’єктів екологічного права та збереження стану екологічної безпеки в країні. Зокрема, таким суб’єктом екологічного права у даний час є Міністерство екології та природних ресурсів України. Воно наділено міжвідомчими функціями управління в галузі використання та охорони об’єктів екологічного права й охоплює широку сферу регулювання екологічних відносин.

У певних випадках суб’єктами екологічного права виступають Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та інші спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади й їх місцеві органи. Виконавчо-розпорядчі функції вказаних органів у відповідних сферах діяльності визначають обсяг їх правомочностей в області охорони навколишнього природного середовища та межі реалізації ними своєї екологічної правосуб’єктності.

Спеціальними органами відомчого управління за використанням окремих природних об’єктів, природних ресурсів і природних комплексів у якості суб’єктів екологічного права є Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство рибного господарства України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державна служба геології та надр України та їх органи на місцях. Державними органами, які наділені контролюючими повноваженнями в галузі охорони довкілля є Державна екологічна інспекція України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України та інші органи державної виконавчої влади та їх органи на місцях.

Органи місцевого самоврядування в особі місцевих рад сіл, селищ та міст, а також районних і обласних рад, які представляють спільні інтереси вказаних територіальних громад, є дійовими суб’єктами екологічного права. В екологічному законодавстві правосуб’єктність місцевих рад визначена у загальній формі покладанням на них відповідальності за стан довкілля на певній території та у межах їх компетенції.

Проте правосуб’єктність місцевих рад як органів місцевого самоврядування не обмежується тільки їхньою відповідальністю за стан довкілля хоча б тому, що вони згідно ст. 15 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»: забезпечують реалізацію екологічної політики України та екологічних прав громадян; дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом; затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів; видають і скасовують дозволи на відособлене спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; затверджують місцеві екологічні програми, а також створюють і визначають статус фондів для фінансування екологічних програм та здійснюють інші заходи щодо охорони довкілля; організовують вивчення навколишнього природного середовища та в разі необхідності організовують проведення екологічної експертизи; забезпечують інформування населення про стан довкілля та функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем; організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, а також громадян; приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; припиняють господарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи тимчасово зупиняють діяльність не підпорядкованих відповідній раді підприємств, установ та організацій в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; координують діяльність спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої ради.

Крім цього, відповідно до ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної та міської ради вирішуються питання про внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних об’єктів такими, що мають певну екологічну цінність та підлягають особливій охороні законом, надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами охоплює відповідну територію тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати свої виконавчі органи загальної та спеціальної компетенції, які також виступають суб’єктами екологічного права. Виконавчими органами загальної компетенції є виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад у разі їх створення. Зокрема, повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища визначені у ст. 33 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Виконавчими органами спеціальної компетенції місцевих рад та їх виконкомів можуть виступати департаменти, управління, відділи чи служби з охорони навколишнього природного середовища. Так, за рішенням Одеської міської ради у складі Одеського міськвиконкому утворено управління екології та розвитку рекреаційних територій. Функції та повноваження цього управління визначені у Положенні, що затверджене рішенням міськради. Певні природоохоронні функції у межах своїх повноважень можуть виконувати й інші підрозділи міськвиконкому, наприклад, департамент транспорту та організації руху, управління охорони здоров’я, управління земельних ресурсів, управління архітектури та містобудування, управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя, служба оперативного реагування на надзвичайні ситуації тощо.