§ 5.10. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ

ЗУ «Про тваринний світ» у ст. 63 визначає загальні засади відпо­відальності за порушення законодавства в галузі охорони, викорис­тання і відтворення тваринного світу. Зокрема, у цій статті зазначаєть­ся, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно- правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Також у ст. 63 подається в загальній формі перелік основних по­рушень законодавства про тваринний світ. Так, відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворен­ня тваринного світу несуть особи, винні у:

- порушенні встановленого законодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування;

- порушенні правил використання об'єктів тваринного світу;

- незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища;

- перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законо­давством вимог використання об'єктів тваринного світу;

- невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

- порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків;

- порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їхнього росту, мінеральних доб­рив та інших речовин (препаратів);

- порушенні правил створення, поповнення, зберігання, викори­стання і державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їхнього пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію;

- самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселення, акліматизації та схрещування тварин, а також виведення і використання генетично змінених організмів;

- жорстокому поводженні з тваринами;

- приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисель­ність об'єктів тваринного світу та їхнє використання;

- невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршен­ня середовища їхнього існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ;

- порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і виве­зення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та ін­ших об'єктів тваринного світу;

- невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охоро­ни видів тварин, занесених до Червоної книги України або до перелі­ків видів тварин, що підлягають особливій охороні;

- виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні забороне­них знарядь добування тварин;

- невиконанні законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Законом може бути встановлено відповідальність також за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворен­ня тваринного світу.

ЗУ «Про тваринний світ» визначає ще ряд правил, пов'язаних з відповідальністю за порушення законодавства у цій сфері:

- застосування таксового порядку відшкодування завданої шкоди (підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшко­дувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в по­рядку та розмірах, установлених законодавством);

- обов'язкове вилучення незаконно добутих ресурсів, а також тих, що переміщуються через кордон із порушенням законодавства (незаконно добуті (зібрані) об'єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку, а дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, що ввезені на територію України або виво­зяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встанов­леному законом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із центральним органом вико­навчої влади з питань ветеринарної та санітарної медицини);

- забезпечення повернення об'єктів тваринного світу до природ­них умов існування (у разі вилучення незаконно добутих живих тва­рин повинні бути вжиті заходи щодо їхнього збереження і, по можли­вості, повернення у природне середовище).

Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності в екологічному праві, оскільки саме в її межах відбувається реагування держави на порушення встановлених правових норм, приписів, правил і норм поведінки суб'єктів правовід­носин в Україні. Внаслідок цього її можна вважати одним з найбільш ефективних засобів впливу на правопорушників. Така ефективність обумовлена декількома чинниками, серед найважливіших з них до­слідники виділяють: адміністративні стягнення внаслідок незначної суспільної небезпеки діянь мають менш суворий (порівняно з кримі­нальними) характер; переліки адміністративних правопорушень, хоча й є виключними, але застосовуються щодо надзвичайно великого кола суспільних відносин; спрощені в більшості випадків позасудові про­цедури притягнення до відповідальності дозволяють більш оператив­но реагувати на правопорушення^[285].

Адміністративну відповідальність за порушення фауністичного законодавства можна поділити на такі групи:

1. Порушення права власності на об'єкти тваринного світу (ст. 50 КУпАП).

2. Порушення порядку користування об'єктами тваринного світу (ст. 85, 85¹, 87, 89, 90 КУпАП).

3. Незаконні торгівля та переміщення об'єктів тваринного світу (ст. 88, 88¹, 88² КУпАП).

4. Порушення вимог безпеки, санітарних та ветеринарних правил при поводженні з об'єктами тваринного світу (ст. 90¹, 107 КУпАП).

Система адміністративних стягнень наразі закріплена у ст. 24 КУпАП, яка називає такі їх види - попередження, штраф, оплатне ви­лучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмініст­ративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт. Проте, аналіз КУпАП дозволяє стверджувати, що не всі види стягнень мо­жуть бути застосовані у сфері охорони тваринного світу, а лише штраф, позбавлення права полювання, конфіскація, тобто ті з них, які передбачені санкціями ст. 85 (Порушення правил використання об'єктів тваринного світу), ст. 85¹ (Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу), ст. 86¹ (Експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забез­печених рибозахисним обладнанням), ст. 87 (Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, аклі­матизації та схрещування диких тварин), ст.

Питання кримінальної відповідальності за порушення законодав­ства в цілому не потребують удосконалення, оскільки наразі криміна- лізація якихось додаткових діянь у сфері поводження з об'єктами тва­ринного світу є недоречною. КК України передбачено відповідаль­ність за такі порушення вимог законодавства про тваринний світ: незаконне полювання (ст. 248), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249), проведення вибухо­вих робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250), по­рушення ветеринарних правил (ст. 251). Разом із тим, слід зазначити, що в окремих випадках існують особливості щодо застосування кри­мінального законодавства щодо забезпечення права власності на тва­ринний світ. Кримінальне законодавство виходить із загальних засад права власності, оскільки після вилучення з навколишнього середо­вища на об'єкти тваринного світу поширюється правовий статус ре­чей. На це, зокрема, звертається увага у Постанові Пленуму ВС Украї­ни «Про судову практику у справах про злочини та інші правопору­шення проти довкілля»: «Вилов риби чи водних тварин зі спеціально облаштованих або пристосованих водоймищ, у яких вони вирощують­ся підприємствами, організаціями чи громадянами, за ст. 249 КК ква­ліфікувати не можна. За наявності відповідних підстав дії винної осо­би можуть кваліфікуватись як посягання на чужу власність».

Серед статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ, слід також звернути увагу на ст.

«1. Знущання над тваринами, які відносяться до хребетних, вчи­нене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хулі­ганських чи корисливих мотивів, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років».

На теперішній час перелік діянь, що охоплюються цією статтею, має стійку тенденцію до збільшення за рахунок постійного уточнення поняття «жорстоке поводження з тваринами» та гармонізації законо­давства України із законодавством ЄС. Зважаючи на це, слід наголо­сити, що суб’єктами такої відповідальності найчастіше стають самі власники об’єктів тваринного світу, які намагаються використати їх для отримання прибутку, участі у розважальних заходах, завдаючи страждань тваринам. Разом із тим, санкція аналізованої статті прямо не передбачає можливості конфіскації тварин, що стали об’єктом жо­рстокого поводження. Таким чином, приймаючи рішення у справі, суд не вирішує відразу питання щодо вилучення таких об’єктів у не­сумлінних власників та користувачів, залишаючи це питання для окремого розгляду в рамках існуючих адміністративних процедур.

Цивільно-правова (майнова) відповідальність за порушення права приватної власності на тваринний світ полягає у відшкодуванні конк­ретної майнової шкоди, яка викликана протиправним порушенням чужих суб’єктивних цивільних прав або чужих благ.

Заподіяння майнової шкоди має досить широку юридичну при­роду, оскільки воно може поєднуватись із умисним посяганням на охоронювані законом права, свободи та інтереси особи, вчиненим із необережності або взагалі існувати майже в ідеальному вигляді, коли відбувається за відсутності будь-яких елементів вини жодної особи.

Хоча спеціальне фауністичне законодавство окремо не наголошує на цьому, але під час регулювання відносин відшкодування шкоди, завданої порушенням права власності на тваринний світ, у першу чер­гу слід орієнтуватися на положення ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про охорону на­вколишнього природного середовища», де закріплено, що «шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколи­шнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного сере­довища та погіршення якості природних ресурсів». Оскільки саме цей закон для екологічного права має системоутворюючий характер, який випливає із положень статті другої цього закону, де зазначено, що «відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відпо­відно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законо­давством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством», а відносини відшкодування завданої шкоди мають яскраву охоронно-відновлювальну природу, то це положення набуває особливої актуальності.

Зокрема, про важливість урахування цієї особливості під час здій­снення правозостосовної діяльності свідчать положення Постанови Пле­нуму ВС України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», де зазначено, що «розглядаючи у кримінальних справах цивільні позови про відшкодуван­ня шкоди, заподіяної довкіллю, суди повинні керуватися нормами при­родоохоронного законодавства, а у випадках, коли це питання не врегу­льоване зазначеним законодавством, - відповідними положеннями ЦК України, зокрема главами 19 та 82». Також стосовно об'єктів тваринного світу в цій же Постанові зазначається: «Розглядаючи кримінальні справи про злочини проти довкілля, суди повинні додержуватися вимог приро­доохоронного законодавства щодо вилучення у правопорушника неза­конно добутої продукції (звірів, птахів, риби, деревини, хутра тощо).

Якщо вилучену у правопорушника продукцію реалізовано до роз­гляду справи в судовому засіданні, суд враховує вартість реалізовано­го під час вирішення цивільного позову. Якщо ж незаконно добута продукція не була вилучена, а використана чи реалізована самим пра­вопорушником або стала непридатною, суд вирішує питання про стя­гнення її вартості».

Фауністичним законодавством України встановлено такси та ме­тодики відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про тваринний світ.

Спільним наказом Мінприроди України та Держкомлісгоспу України затверджено такси для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мис­ливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Чер­воної книги України)^[286]. Цими таксами закріплено суми відшкодування за незаконне добування тварин. Так, за незаконне добування або зни­щення лося здійснюється стягнення 20 000 грн, оленя плямистого, лані або кабана - 10 000 грн, фазана - 500 грн тощо.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законо­давства у галузі мисливського господарства та полювання, здійсню­ється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їхньої відсу­тності - за розрахунками користувачів мисливських угідь.

У разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції по­лювання (якщо вона використана порушником в особистих цілях або з його вини стала непридатною для використання) порушник відшко­довує її вартість, яка обчислюється, виходячи з ринкових цін на м'ясо, шкіряну, хутрову та іншу сировину вищого сорту, що діють на час відшкодування. ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» пе­редбачено мінімальні розміри відшкодування вартості у такому випа­дку. Наприклад, зубр: м'ясо - 300 кг, шкіра - 50 кг; лось: м'ясо - 130 кг, шкіра - 30 кг; лебідь, дрофа: м'ясо - 5 кг тощо. Відшкодування вар­тості відбувається незалежно від стягнення завданої шкоди, розрахо­ваної відповідно до наведених вище такс.

Також слід зазначити, що якщо кошти, стягнуті за порушення за­конодавства про тваринний світ, зараховуються до державного бю­джету, то кошти за відшкодування збитків, завданих внаслідок пору­шення законодавства у галузі ведення мисливського господарства та полювання, зараховуються на рахунок користувача мисливських угідь, якому заподіяні збитки.

Відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного добу­вання (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу, здійснюється на підставі однойменних такс, за­тверджених постановою КМ України^[287]. Ці такси включають такси для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами Украї­ни, іноземними громадянами та особами без громадянства:

- цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у ри­богосподарських водних об'єктах України;

- водних безхребетних і водних рослин, що є природним багатс­твом континентального шельфу України;

- живих організмів у виключній (морській) економічній зоні України, а також анадромних видів риб, що утворюються у річках України за межами цієї зони.

Для врахування екологічної цінності об'єктів тваринного світу КМ України затверджено такси для обчислення розміру компенсації за шкоду, заподіяну будь-якими підприємствами, установами, органі­заціями та громадянами незаконним добуванням (збиранням) або знищенням чи пошкодженням:

- тварин із числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на тери­торії України, в межах її територіальних вод, континентального ше­льфу та виключної (морської) економічної зони;

- тварин із числа видів, занесених до Червоної книги України, шляхом погіршення середовища їхнього перебування, у випадках, коли неможливо підрахувати абсолютну кількість загиблих тварин;

- рослин із числа видів, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, та їхнього місцезростання^[288].

У випадку порушення законодавства про тваринний світ у межах територій та об'єктів ПЗФ відшкодування збитків здійснюється відпо­відно до такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподія­ної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджених По­становою КМ України^[289]. Додатком 6 до цієї постанови передбачено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної при­родним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фон­ду внаслідок незаконного добування чи знищення тварин, пошко­дження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження.

В окремих випадках відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про тваринний світ, відбувається не за таксовим, а за крат­ним принципом. Так, Постановою КМ України затверджено Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання диких тварин щодо об'єктів тваринного світу^[290]. Відповідно до цього порядку, розмір шкоди, заподіяної внаслідок понадлімітного, самовільного або іншого незаконного використання чи знищення тварин (з числа видів (груп), наведених у Тимчасовому порядку справляння плати за спеціальне ви­користання диких тварин), обчислюється шляхом збільшення встановле­них нормативів плати за їхнє спеціальне використання у п'ять разів.

Важливе значення для застосування цивільно-правової відповіда­льності за екологічні правопорушення має правовий статус диких тва­рин як джерела підвищеної небезпеки. Так, у ст. 1187 ЦК України зазначено, що «джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспорт­них засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речо­вин, утриманням диких звірів, службових собак і собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю дія­льність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуєть­ся особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

Слід вказати, що в ЗУ «Про тваринний світ» фактично дещо роз­ширено зміст поняття джерела підвищеної небезпеки порівняно із ЦК України. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про тваринний світ», громадяни мають право на компенсацію шкоди, завданої дикими тва­ринами. Таким чином, відсутність жодних роз'яснень щодо умов та підстав такого відшкодування в контексті недопущення звуження прав громадян дозволяє зробити висновок про те, що фауністичне законодавство або поширює статус об'єкта підвищеної небезпеки на всіх диких тварин, або встановлює додаткові підстави відшкодування шкоди, завданої об'єктами тваринного світу.

Запитання для самоконтролю

1. Визначення тваринного світу та правовідносини, що регулю­ються законодавством України про охорону, використання та віднов­лення тваринного світу.

2. Система законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

3. Особливості права власності на об'єкти тваринного світу.

4. Види використання об'єктів тваринного світу.

5. Державний кадастр тваринного світу та порядок його ведення.

6. Контроль у галузі охорони, використання і відтворення тва­ринного світу.

7. Зміст та юридичне значення Червоної книги України, порядок її ведення.

8. Поняття полювання, його види.

9. Документи на право полювання.

10. Правове регулювання рибальства.

11. Поняття рибальства, його види.

12. Ліміти (квоти) спеціального використання водних живих ресурсів.

13. Дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів та порядок його видачі.

14. Відповідальність за порушення права користування тварин­ним світом.

15. Особливості застосування майнової відповідальності за пору­шення законодавства про тваринний світ.

Теми рефератів

1. Актуальні проблеми правової охорони тваринного світу.

2. Основні вимоги та принципи охорони, раціонального викори­стання і відтворення тваринного світу.

3. Проблеми визначення об'єктів тваринного світу та їх правовий статус.

4. Порядок набуття, зміни та припинення права власності на об'єкти тваринного світу.

5. Підстави і порядок виникнення, здійснення і припинення права користування тваринним світом.

6. Державні органи, що здійснюють управління охороною, вико­ристанням і відтворенням тваринного світу.

7. Правове регулювання полювання.

8. Заборони щодо здійснення полювання.

9. Особливості здійснення полювання іноземцями.

10. Правові заходи щодо відстрілу та відлову хижих та шкідливих тварин, добування мисливських тварин для наукових цілей, пересе­лення в нові місця перебування.

11. Реалізація права власності мисливця на продукцію полюван­ня, мисливські трофеї.

12. Порядок здійснення промислового рибальства в Україні.

13. Особливості реалізації любительського і спортивного рибальства.

14. Особливості міжнародної торгівлі об'єктами тваринного світу, що перебувають під загрозою зникнення.

15. Основні вимоги щодо ведення рибного господарства та здійс­нення рибальства.

16. Економіко-правовий механізм охорони тваринного світу.

17. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу.

18. Правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження.

19. Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

20. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

21. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

22. Майнова відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.