§ 5.2. Загальна характеристика законодавства про тваринний світ
Система законодавства про тваринний світ є частиною екологічного законодавства України та являє собою ієрархічно побудовану сукупність нормативно-правових актів у цій сфері. Характеризуючи систему фауністичного законодавства, насамперед слід зазначити, що «стрижневим» для нього є ЗУ «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.[254] Саме цим законом на стратегічному, засадничому рівні врегульовано основні положення фауністичного законодавства.
Крім того, в самому законі зазначено, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища»[255], «Про мисливське господарство та полювання»[256] та іншими нормативно-правовими актами.Окреме місце в системі джерел фауністичного законодавства займає ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження»256 [257], спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їхніх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства. Дія цього закону є дещо ширшою за охопленням, ніж тваринний світ, оскільки поширюється на такі види діяльності: скотарство, включаючи племінне скотарство; поводження з тваринами на території державних природних заповідників і на інших особливо охоронюваних природних територіях; мисливство, мисливське господарство, рибальство; утримання свійських тварин і племінна робота з ними; використання тварин у цирках, зоопарках, на виставках та інших видовищних заходах; використання тварин у спорті, у сфері відпочинку і розваг людей; використання тварин у науково-дослідних і навчальних цілях, у тестуванні; використання тварин у виробництві, у тому числі у виробництві біологічних препаратів; інші види діяльності, де здійснюється вплив на тварин.
Значне місце в системі регулювання фауністичних відносин щодо водних живих ресурсів займають також ЗУ «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них»[258] та «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»[259].
Особливості правового статусу окремих об'єктів тваринного світу знаходять своє відображення у ЗУ «Про Червону книгу України»[260] та «Про природно-заповідний фонд України»[261].
З урахуванням комплексності правового регулювання також активно застосовуються окремі норми суміжних галузей права: цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, лісового тощо.
Основні засади розвитку відносин у сфері охорони та використання тваринного світу містяться також у раніше згадуваних ЗУ «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та Постанові ВР України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».
Значну нормотворчу діяльність у сфері поводження з об'єктами тваринного світу здійснює КМ України. Так, зокрема, Постановами КМ України визначено Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання диких тварин[262], Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу[263], Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства[264], Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства[265], Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу[266], Розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України[267], Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України[268].
Разом із тим, найбільше за обсягом регулювання здійснюється в рамках відомчої нормотворчості органів екологічного управління. Так, наказами Мінприроди затверджено Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання диких тварин[269], Порядок справляння компенсації за добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України[270], Такси для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України)[271], Правила видачі дозволів та сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення за її межі зразків видів дикої фауни і флори, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення[272].
Наказами Мінприроди запроваджуються тимчасові обмеження273 на добування окремих видів об'єктів тваринного світу, переліки видів тварин, що заносяться до Червоної книги України або виключаються з неї274, тощо.