Висновки до розділу 3

1 Поняття «структура адміністративно-правового механізму управління фінансовою системою» визначено як поєднані й обумовлені взаємозв’язками складові елементи такого механізму.

2 Аргументовано, що адміністративно-правовий механізм управління фінансовою системою України є динамічною системою, що ґрунтується на нормах адміністративного права та в межах якої у встановлених законодавствам формах і за допомогою визначених методів діяльності суб’єкти управління фінансовою системою України реалізують функції, спрямовані на врегулювання суспільних відносин у цій сфері.

3 Серед характерних ознак адміністративно-правового механізму управління фінансовою системою названо такі: а) має системний характер; б) має динамічний характер; в) ґрунтується на нормах адміністративного права; г) в його складі є суб’єкти, наділені спеціальними повноваженнями у сфері управління фінансовою системою; ґ) зазначені повноваження реалізуються в межах функцій управління фінансовою системою; д) використовуються специфічні форми та методи управління фінансовою системою.

4 Доведено, що як динамічна система адміністративно-правовий механізм управління фінансовою системою України має такі структурні елементи: а) суб’єктний склад; б) норми адміністративного права, відповідно до яких здійснюється управління фінансовою системою; в) функції управління фінансовою системою; г) форми управління фінансовою системою; ґ) методи управління фінансовою системою.

5 Під функціями управління фінансовою системою України запропоновано розуміти визначені на нормативно-правовому рівні напрямки діяльності уповноважених державою суб’єктів, за допомогою реалізації яких відбувається владний регулювальний вплив на суспільні відносини, що виникають (розвиваються, видозмінюються, припиняються) в межах фінансової системи України, внаслідок чого виконуються завдання та досягається кінцева мета управління в цій сфері.

6 Обґрунтовується необхідність прийняття Закону України «Про засади та порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України». Зазначається, що прийняття такого закону позитивно вплине як на проведення реформи з децентралізації в цілому, так і на правові аспекти функціонування системи управління фінансовою системою України, оскільки на законодавчому рівні своє нормативно-правове врегулювання отримують питання, пов’язані з реалізацією функцій вищенаведеної діяльності на різних рівнях адміністративно-територіального устрою держави.

7 Функції управління фінансовою системою України запропоновано

класифікувати: 1) залежно від адміністративно-територіального устрою

держави: а) загальнодержавні, тобто такі, що реалізуються на всій території України; б) регіональні, реалізація яких відбувається у межах однієї чи декількох областей; в) місцеві (локальні), що діють в межах окремо взятого району, міста, району в місті, селища або села; 2) за дією в просторі: зовнішні та внутрішні; 3) залежно від структурних складових фінансової системи, в межах яких вони реалізуються: функції, що реалізуються в межах управління податковою системою; функції, що реалізуються в межах управління бюджетною системою; функції у сфері управління загальнообов’язковим державним страхуванням; функції управління банківською системою (банківського кредитування); функції у сфері управління фінансами підприємств; 4) залежно від суб’єктів, уповноважених на їх реалізацію: функції, що реалізуються загальнодержавними суб’єктами управління фінансовою системою України; функції правоохоронних і контролювальних суб’єктів; функції суб’єктів управління фінансовою системою України на локальному (місцевому) рівні; 5) залежно від напрямку: загальні

(інформаційна, економічна, соціальна тощо) та спеціальні (фінансовий контроль, розподільна) функції; 6) функції, спрямовані на недопущення порушень фінансової дисципліни, настання (подолання) протиправних наслідків у цій сфері: правоохоронна та правозахисна.

8 Під адміністративно-правовими формами управління фінансовою системою України запропоновано розуміти діяльність уповноважених державою на здійснення управління фінансовою системою суб’єктів, що спрямовані зовні й ґрунтується на приписах норм адміністративного права та спричинює юридично значущі наслідки для правовідносин у межах фінансової системи.

9 Серед основних адміністративно-правових форм управління фінансовою системою України названо: правоохоронну діяльність; правотворчу діяльність, що здійснюється шляхом видання, зміни та скасування нормативно-правових актів різної юридичної сили, зокрема адміністративних актів нормативного характеру; видання адміністративних актів індивідуального характеру; укладання адміністративних договорів між суб’єктами управління фінансовою системою України.

10 Визначено, що правові форми управління фінансовою системою України є діяльністю уповноважених суб’єктів такого управління, що ґрунтується і здійснюється відповідно до положень нормативно-правових актів та спричинює юридично значущі наслідки шляхом впливу на зміст таких правовідносин.

11 Під адміністративно-правовими методами управління фінансовою системою України запропоновано розуміти визначену адміністративно- правовими нормами сукупність способів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин у даній сфері, реалізуються завдання та функції управління фінансовою системою й досягається кінцева мета такої діяльності.

12 Серед адміністративно-правових методів управління фінансовою діяльністю насамперед названо первинні методи правого регулювання: імперативний і диспозитивний. Акцентовано увагу, що здебільшого під час здійснення управління фінансовою системою використовують імперативний метод, у свою чергу, використання диспозитивного методу має фрагментарний характер й здійснюється, наприклад, під час добровільної мобілізації грошових ресурсів.

13 Як окрему групу методів управління фінансовою системою України виокремлено методи, що реалізуються на різних стадіях фінансової діяльності держави: а) мобілізації грошових ресурсів (обов’язкова та добровільна); б) фінансування та кредитування; в) метод готівкових і безготівкових платежів; г) методи фінансового контролю (спостереження, облік, обстеження, аналіз, перевірка, ревізія, фінансова-економічна експертиза, аудит, інспектування тощо).