Суб'єкти місцевого самоврядування

Громадяни України реалізують своє право на участь у місце­вому самоврядуванні за належністю до відповідних територіаль­них громад. Закріплюючи поняття місцевого самоврядування, Європейська хартія місцевого самоврядування наголошує, що це право й реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ та управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.

Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровіль­ного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ і управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Характерні риси місцевого самоврядування:

- займають особливе місце в механізмі управління суспільством і державою, будучи специфічною формою публічної влади, яка не є складовою механізму державної влади;

- місцеве самоврядування займається питаннями місцевого значення, перелік яких вирішується законодавством;

- одним зі специфічних суб'єктів місцевого самоврядування є територіальна громада;

- самостійність місцевого самоврядування, що виявляється в організаційній і матеріально-фінансовій відокремленості, само­стійному вирішенні місцевих справ у межах компетенції, закріпле­ної законодавством, самостійній відповідальності органів і посадо­вих осіб місцевого самоврядування.

Першим рівнем місцевого самоврядування є територіальна громада, що поєднує в собі як функції низової адміністративно-

Глава І. Загальне адміністративне право України територіальної одиниці, так і функції носія місцевого самовряду­вання, інституту місцевої влади.

Другий рівень складають ОМС - сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи, а також районні й обласні ради та сільський, селищний, міський голова.

До третього рівня належать органи самоорганізації насе­лення. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єд­нувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підпри­ємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи й служби.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюються відповідними радами. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-еко­номічного й культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні й обласні бюджети, які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-е­кономічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; розв’язують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради та ради районів міста мають вико­навчі органи - виконавчі комітети.

Виконавчий комітет є юридичною особою. Його утворює Рада на строк своїх повноважень у складі голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів Ради, керівника справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівни­ків відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Ураховуючи той факт, що відповідно до чинного законодав­ства районні й обласні ради не мають власних виконавчих органів, делегування ними виконавчих повноважень відповідним облас-

ним і районним державним адміністраціям є заходом вимушеним і в умовах сьогодення безальтернативним.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надава­тися окремі повноваження органів виконавчої влади. У свою чергу місцеві ради (обласні та районні) можуть делегувати частину своїх повноважень відповідно обласним і районним державним адмі­ністраціям та контролювати реалізацію цих повноважень Усе це дозволяє вважати, що ОМС мають риси, які наближають їх до орга­нів виконавчої влади, з якими вони тісно взаємодіють під час вирі­шення питань місцевого значення.

Значними повноваженнями чинне законодавство наділяє голів сіл, селищ і міст. Їх обирає відповідна територіальна громада. Вони очолюють раду та її виконавчий комітет, є головною посадовою особою з представницьким мандатом.

Рада в межах своїх повноважень ухвалює нормативні та інші акти у формі рішень. Такі акти ухвалюють і виконавчі комітети Ради. Рішення Ради ухвалюються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю голосів депутатів від загального складу Ради. Рішення Ради нормативно-правового характеру набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Радою не вста­новлено пізніший строк уведення цих рішень у дію.

Рішення виконавчого комітету ухвалюють на його засіданні більшістю голосів від загального складу комітету, його підпису­ють сільський голова (селищний, міський, голова районної в місті Ради). Голова в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування дово­дяться до відома населення. Загалом можна зазначити, що органи місцевого самоврядування формально наділені вагомими повнова­женнями щодо публічного забезпечення прав і законних інтересів громадян, здійснення виконавчої влади на певній території^[113].

Довгий час централізована політика, коли переважна більшість податкових надходжень йшли до державної скарбниці, а місцеві податки були мізерними, не давали можливості органам місце­вого самоврядування реалізувати свій потенціал. Однак з моменту вступу в дію Закону від 05.02.2015 № 157-VIII «Про добровільне об’єднання територіальних громад», відповідних змін і доповнень Бюджетного і Податкового кодексів, а також низки інших законів¹ ситуація позитивно змінилася.

Пакет законів щодо розширення повноважень органів місце­вого самоврядування надав фінансовий ресурс для вирішення численних проблем громадян на регіональному рівнях за раху­нок місцевих бюджетів. Одночасно на них покладено всю відпо­відальність за стан забезпечення прав, свобод і законних інте­ресів жителів громад, зокрема щодо надання адміністративних послуг.

Ця законодавча база значно посилила мотивацію до міжмуніци- пальної консолідації в країні, створила належні правові умови та механізми для формування спроможних територіальних громад сіл, селищ, міст, які об’єднують свої зусилля у вирішенні нагаль­них проблем. Також уже виправдала себе нова модель фінансового забезпечення місцевих бюджетів, які отримали значну автономію і незалежність від центрального бюджету^{[114] [115].}

Отже, органи місцевого самоврядування - це створені територі­альними громадами (жителями села, об'єднаннями жителів кількох сіл, селищ, міст, районів, областей) публічні органи, які самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції та законів України, що в багатьох аспектах наближує їх до органів виконавчої влади, з якими вони тісно взаємодіють під час вирішення питань місцевого значення.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають поняття та система суб’єктів публічного адміністрування, схарактеризуйте їх ознаки.

2. Розкрийте групи суб’єктів публічного адміністрування.

3. Дайте визначення компетенції та повноваження суб'єкта публічної адміністрації.

4. Роз'ясніть положення Конституції України щодо ролі повно­важень у діяльності суб'єктів публічної адміністрації.

5. Перерахуйте та схарактеризуйте способи наділення адміні­стративними повноваженнями.

6. Розкрийте рівні органів виконавчої влади, як вони співвідно­сяться між собою?

7. Які ознаки характеризують органи виконавчої влади?

8. У чому полягає роль Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади?

9. Розкрийте особливості публічних компетенцій державної служби, агентств та інспекцій.

10. Назвіть призначення військово-цивільних адміністрацій.

11. Який порядок утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади?

12. Розкрийте роль суб'єктів місцевого самоврядування.

13. Які є види суб'єктів місцевого самоврядування?

Додаткова література

1. Алексєєв В. Структури публічного управління в Україні: громадівські ради. Чернівці: Технодрук, 2014. 76 с.

2. Бакуменко В. та ін. Особливості публічного управління та адміністрування: навч. посіб. Київ: Ліра-Київ, 2017. 256 с.

3. Береза А. Реформування публічної влади: сучасні концепції та політична практика : монографія. Київ: Логос, 2012. 360 с.

4. Бондар О. та ін. Адміністративно-правове регулювання публічного адміністрування в Україні: навч. посіб. Запоріжжя: ЗНУ

2014. 204 с.

5. Галунько В., Курило В., Короєд С. та ін. Адміністративне право України. Т.1. Загальне адміністративне право. Херсон: Грінь Д.С.,

2015. 272 с.

6. Георгієвський Ю. Компетенція органів публічної влади: теорія і практика застосування. Київ : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2016. 48 с.

7. Мацелик Т. Компетенція органів публічної адміністрації: по­няття та структурні елементи. http://www.law.journalsofznu.zp.ua/ visnik-2-2010/1667-matselik-t-o-kompetentsiya-organiv-publichnoji- administratsiji-ponyattya-ta-strukturni-elementi

8. Мельник Р., Бевзенко Р. Загальне адміністративне право: навчальний посібник. Київ: Ваіте, 2014. 376 с.

9. Мосьондз С. Орієнтири ефективного публічного адміністру­вання науки в Україні. Держава і право. Юридичні і політичні науки. Київ, 2013. Вип. 62. С.172-177.

10. Публічне адміністрування в умовах змін та перетворень: проблеми організації та правового забезпечення: зб. наук. пр. за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 трав. 2017 р.). Харків: МАДРИД, 2017. 403 с.

11. Савчина М. Упровадження децентралізації публічної влади в Україні: національний і міжнародний аспекти : монографія. Ужгород: TIMPANI, 2015. 216 с.