Стаття 21. Попередження торгівлі дітьми

1. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають необхідних соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми.

2. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів щодо виявлення дітей, які постраждали від торгівлі дітьми, та проводять профілактичну роботу з ними та їхніми батьками або особами, які їх замінюють.

3. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень розробляють та впроваджують у навчальних закладах навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми.

4. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

У коментованій статті розглядається проблема попередження торгівлі дітьми, а саме: перелік заходів, які здійснюються суб’єктами протидії торгівлі людьми, і які спрямовані на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми.

Діти є окремою соціально-демографічної групою, особливості якої важливо враховувати у здійсненні всіх заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми. Адже стратегії, які стосуються повнолітніх, не завжди адекватні для дітей. Тому міжнародне та національне законодавство було доповнено документами, спрямованими саме на протидію торгівлі дітьми. Протидія торгівлі дітьми і боротьба з нею базуються на широкому комплексі міжнародних документів, серед яких головне місце займає Конвенція ООН про права дитини.

Крім того, до найбільш важливих слід віднести ще такі:

- Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про попередження сексуальної експлуатації, порнографії, проституції, а також торгівлі людьми та підлітками» (R (91) І, 09.09.1991 р.);

- Факультативний Протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії. Нью-Йорк, 25.05.2000 р.;

- Конвенція Міжнародної організації праці (№ 182, 1999 р.) «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» від 17.06.1999 р.;

- Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, Гаазька конференція, 25.10.1980 р.;

- Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення, Гаазька конференція, 29.05.1993 р.;

- Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, Гаазька конференція, 19.10.1996 р.;

- План дій ОБСЄ з протидії торгівлі людьми (2005 р.): урахування особливих потреб дітей (Рішення № 685).

В ч. 1 коментованої статті наголошується, що суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають необхідних соціальних, правових, психолого-педагогічних та інші заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми. При цьому вони є основою попередження даного виду злочинності.

Взагалі соціальна профілактика торгівлі дітьми може бути первинною, вторинною та третинною.

Первинна профілактика має на меті формування активного, адаптивного, високофункціонального життєвого стилю, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів дитини. Завданнями цієї роботи є вдосконалення тих конструктивних стратегій поведінки, життєвих умінь та навичок, які дитина вже має, але не знає, як їх застосувати в разі потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; навчання розпізнаванню таких ситуацій і поведінці в них; збільшення потенціалу особистісних ресурсів дитини (розвиток внутрішнього контролю власної поведінки, формування правосвідомості, розвиток активності).

Вторинна соціальна профілактика є переважно груповою. Її метою є зміна малоадаптивної дисфункційної ризикованої поведінки на адаптивну. Іншими словами, передбачає зміну ставлення до себе та оточення і навчання поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до залучення в торгівлю людьми. Вторинна профілактика спрямована на «групи ризику» і передбачає своєчасне виявлення осіб з «групи ризику» і надання їм соціальної підтримки та допомоги. Основними методами роботи є: вправи, інформування, переконання, роз’яснення, драматизація, приклад розв’язання ситуацій. Формами реалізації цих методів є тренінги, цикли занять, вулична соціальна робота, соціологічні дослідження.

Третинна соціальна профілактика торгівлі дітьми спрямована на інтеграцію в суспільство дітей, які постраждали від торгівлі людьми, з метою попередження повторної торгівлі цими особами. Третинна соціальна профілактика є індивідуальною та передбачає виявлення причин і особливостей поведінки і свідомості дитини, які призвели до виникнення проблеми, а також усунення причин через перенавчання дитини, підвищення її соціального статусу, підтримку у влаштуванні в житті. Такі види роботи здійснюються водночас із соціальною реабілітацією та супроводом, але мають іншу мету. Основними методами роботи при цьому є: робота з конкретним випадком, рефлексія ситуації та індивідуального розвитку, перенавчання, заохочення, інформування, переконання, включення в різні види діяльності та соціальне середовище.

До правових заходів відносять формування правової культури шкільної та студентської молоді, яка впливає на законослухняну поведінку, а також забезпечує життєдіяльність людини відповідно до потреб, інтересів і цінностей гуманного суспільства.

Одним з важливих напрямів діяльності, що спрямована на протидію торгівлі дітьми, є психолого-педагогічна робота з потенціальними групами ризику серед шкільної та студентської молоді.

Зміни, що відбуваються в соціально-економічній сфері нашої держави, проблеми, з якими стикається молодь на сучасному етапі розвитку суспільства, а саме — матеріальна незабезпеченість, безробіття, складність здобуття професії — справляють великий вплив на формування ціннісних орієнтацій, істотно позначаються на соціалізації шкільної та студентської молоді.

Для успішної реалізації стратегічних цілей і визначення системи педагогічних заходів у виховній роботі із попередження торгівлі дітьми головне значення мають:

- єдність спеціалізації (правового, організаційного, планового, інформаційного, методичного забезпечення), створення єдиної системи роботи державних органів і неурядових організацій, закладів освіти з протидії порушенням прав людини;

- комплексність, що передбачає поєднання різних засобів впливу на дитину, умов життя, виховання і тематики роботи (торгівля дітьми, насильство, експлуатація);

- плановість, програмно-цільовий підхід до організації діяльності щодо попредження торгівлі дітьми, насильства, експлуатації і т.п.;

- багатоступеневість заходів щодо загального та соціального попередження експлуатації і торгівлі дітьми серед шкільної та студентської молоді;

- диференціація та індивідуалізація заходів з надання допомоги у вихованні конкретної дитини з урахуванням її вікових і психологічних особливостей, причин та умов порушення норм поведінки;

- єдність заходів педагогічного впливу і соціальної допомоги;

- єдність колективних, групових та індивідуальних заходів;

- конкретність і реальність профілактичних дій щодо порушення прав людини.

В організаційно-педагогічній системі, що спрямована на забезпечення умов здійснення науково-виховної діяльності щодо попередження торгівлі дітьми, можна визначити такі взаємопов’язані методи педагогічного впливу: розробка і впровадження засобів і методів формування соціальної відповідальності учнів і студентів (як інтегрованого морального і соціально-психологічного середовища), здатної закріпити творчу активність, моральні вчинки і належну самооцінку особистості.

Проблема торгівлі дітьми тісно пов’язана з такими проблемами, як наркоманія та підліткова безпритульність. Тому надзвичайно важливо для вчителів і викладачів приділяти увагу профілактиці цих явищ у молодіжному середовищі, володіти інформацією про характер молодіжних угруповань, про психологічний клімат у сім’ях і молодіжних колективах.

Серйозну увагу слід звернути на вирішення проблеми організації ненаукової діяльності закладів освіти, забезпечення змістовного і цікавого відпочинку для молоді. Рекомендується в структурі педагогічних заходів щодо профілактики даного явища виділити такі їх види:

- заходи щодо попередження умов, що сприяють проявам протиправної поведінки серед шкільної та студентської молоді (рання профілактика);

- заходи з оздоровлення середовища життєдіяльності учнів і студентів, яке створює можливості для протиправної поведінки, і одночасно корекція особистої позиції (перший етап безпосередньої профілактики);

- активізація заходів з педагогічного впливу на осіб, які мають намір виїхати за кордон (другий етап безпосередньої профілактики);

- систематизація заходів щодо попередження торгівлі дітьми (третій етап безпосередньої профілактики);

- індивідуалізація педагогічних засобів профілактичного впливу в навчально-виховному процесі.

Одним з послідовних провідником у ідей є Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна», який давно відстоює позицію щодо включення теми попередження торгівлі людьми до шкільних навчальних планів. Можливість включення цієї теми підтверджується результатами експертизи шкільних навчальних планів, проведеної у 2011 р. Центром «Ла Страда-Україна» разом з Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної роботи й Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти на виконання Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2011 р. № 292 «Про організацію інформаційно-профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми у 2011 році».

Кабінетом Міністрів України у квітні 2011 р. розроблений та затверджений Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 р.. Відповідно до цього плану Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, Міністерству охорони здоров’я, Міністерству культури, Міністерству соціальної політики, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству закордонних справ, Міністерству юстиції, Міністерству фінансів, Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Державній службі молоді та спорту, Державній міграційній службі, Державному комітету телебачення і радіомовлення, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям поставлені завдання на забезпечення виконання заходів в межах реалізації.

У сфері боротьби з використанням дитячої праці

Міністерству соціальної політики; Міністерству освіти і науки, молоді та спорту; Державній службі молоді та спорту; Раді міністрів Автономної Республіки Крим; обласним; Київській та Севастопольській міським держадміністраціям забезпечити проведення разом з представниками професійних спілок та організацій роботодавців перевірку стану дотримання вимог законодавства про працю неповнолітніх осіб на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.

У сфері ліквідації торгівлі дітьми, сексуальної експлуатації

Міністерству освіти і науки, молоді та спорту; Державній службі молоді та спорту забезпечити проведення для працівників структурних підрозділів у справах сім’ї, молоді та спорту семінарів з питань жорстокого поводження з дітьми та попередження насильства в сім’ї. Крім того на ці органи виконавчої влади покладається інформаційна підтримка роботи «гарячої лінії» з питань запобігання насильству та захисту прав дітей. З 2004 р. на базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» працює національна «гаряча лінія» з питань запобігання насильству та захисту прав дітей. Щомісяця на «гарячу лінію» Центру звертаються більше тисячі громадян, в тому числі дітей, які опинилися в складній життєвій ситуації. За 2011 р. «гаряча лінія» отримала 5957 звернень від дітей і майже 7000 звернень за перші 6 місяців 2012 р.. На сьогодні, це єдина служба телефону довіри для дітей, яка працює в Україні. Дзвінки для абонентів є безкоштовними для всієї території України. Інформаційна підтримка роботи лінії з боку держави є важливою умовою ефективної роботи «гарячої лінії».

Міністерству внутрішніх справ доручено забезпечити організацію профілактичного відвідування житла громадян, які перебувають на обліку у зв’язку із схильністю до вчинення насильства в сім’ї.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів щодо виявлення дітей, які постраждали від торгівлі дітьми, та проводять профілактичну роботу з ними та їхніми батьками або особами, які їх замінюють.

Для визнання жертв торгівлі дітьми потерпілими з метою забезпечення їм можливості отримати допомогу та захист важливе значення має сама процедура виявлення. Більше того, виявлення жертв торгівлі дітьми є основною передумовою для встановлення випадків торгівлі людьми та переслідування злочинців.

Проте з самого початку розслідування і до формулювання обвинувачення постраждалу особу необхідно розглядати як потерпілу. Правоохоронні органи мають чітко розуміти, що правильний підхід до (імовірних) жертв торгівлі дітьми полегшує виявлення випадків скоєння злочинів торгівлі дітьми та їх розслідування.

Поняття «потерпілий» є юридичним терміном, а визнання особи потерпілою є результатом оцінки факту скоєння злочину проти цієї особи, що створює підстави для формулювання обвинувачення. Статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, надається відповідно до Закону «Про протидію торгівлі людьми».

Складність процедури виявлення передбачає необхідність мати спеціальні навички для визначення того, чи є дитина потерпілою. Це передбачає, запровадження ефективних навчальних програм, спеціально націлених на покращення оцінки показників і стандартів у процесі виявлення. Відповідно до Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (1985), особи, які імовірно можуть контактувати із жертвами (такі як посадові особи правоохоронних та судових органів, працівники медичних та соціальних закладів), повинні проходити навчання, щоб уміти правильно ідентифікувати жертви та уважно ставитися до їхніх потреб. Це особливо необхідно для тих, хто має справу з жертвами, які є іноземними громадянами і тому — особливо вразливими.

Виділяють окремі групи службовців та працівників, які частіше за інших контактують з жертвами торгівлі дітьми: прикордонників, співробітників правоохоронних органів та імміграційних служб, суддів та прокурорів, лікарів, медичних та соціальних працівників, інспекторів з нагляду за умовами проживання, праці та сільським господарством, працівників організацій захисту прав іммігрантів, захисту прав жінок, потерпілих та біженців, а також організацій, що надають притулок.

Належне виконання своїх обов’язків вищеназваними категоріями службових осіб може допомогти у справі виявлення жертв торгівлі дітьми, що, у свою чергу, полегшить перенаправлення жертв до організацій з підтримки потерпілих.

У ч. 4 коментованої статті наголошується на тому, що суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

З урахуванням того, що батьки готують свою дитину до майбутнього самостійного життя, яке висуває численні обов’язки як перед собою, так і перед суспільством, науково- виховні установи системи освіти повинні здійснювати організаційно-практичну роботу з формування педагогічної культури батьків. З метою посилення позитивного впливу сім’ї на формування молодого покоління слід усіляко вирізняти пріоритети сімейного виховання, акцентувати увагу батьків на їх відповідальності за виховання і долю дитини. Конституція України наголошує на тому, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51 Конституції України).

Заходи для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків передбачає використання як просвітницьких форм і методів, так і практичних занять.

Найбільш характерні та показові такі форми роботи з батьками:

- виступи педагогів на підприємствах, в установах, де працюють батьки, в мікрорайонах, на літніх майданчиках (батькам надається інформація про поняття «торгівля людьми», про способи потрапляння в рабство, засоби і установи, які допомагають у скрутних ситуаціях, і т.п.);

- «батьківські університети» — це форма просвітницької роботи, розрахована на постійний склад слухачів, на систематичне проведення лекцій і практичних занять. Мета таких занять — пропаганда певних знань серед населення, надання батькам допомоги і знань щодо профілактики торгівлі дітьми, поглиблення зв’язків між школою та сім’єю;

- консультації — форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями допомоги батькам з вирішення різних проблем сімейного виховання, що можуть стати в майбутньому передумовами торгівлі дітьми. Ці проблеми не плануються для консультанта, тому консультування вимагає від нього не тільки глибокої підготовки, але й уміння аналізувати проблему, виділити її причини і наслідки, а також володіти системним підходом до вирішення проблем. Консультації можуть бути: за кількістю сімей — масові, групові, індивідуальні; за участю членів сім’ї — зі всією родиною, з батьком, матір’ю і дитиною; за місцем проведення — у школі, вдома, на підприємствах;

- «педагогічний консиліум» — це форма спілкування учнів, учителів, батьків. Мета консиліуму: цілісне, різнобічне вивчення особистості дитини, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом;

- семінар — активна форма просвіти батьків. Передбачає попередню самостійну роботу батьків і вчителів (вивчення літератури, досвіду, підготовка виступів, доповідей, тез, питань). Питання семінару попередньо обумовлюються; після виступів здійснюється обмін думками. Тематика семінарів з батьками може бути така: «Навчання за кордоном: плюси і мінуси, засоби попредження торгівлі дітьми»; «Відпочинок дітей за кордоном: зміст, мета, форми, методи застереження» тощо.

- практикум — це форма вироблення у батьків педагогічних умінь щодо виховання дітей, ефективного вирішення будь-яких педагогічних ситуацій, своєрідне тренування педагогічного мислення батьків-вихователів. Під час педагогічного практикуму вчитель пропонує знайти вихід з будь-якої конфліктної ситуації, яка може скластися у взаєминах батьків і дітей, батьків і школи і т.п., пояснити свою позицію в тій чи іншій можливій ситуації;

- «Дні відкритих дверей» неурядових організацій і школи. Це може бути один день у році, певний день місяця. Запрошуються всі батьки. Їм пропонується відвідати школу або будь-який інший навчальний заклад, ознайомитися з роботою соціальних працівників, вчителів, після чого з батьками проводять консультації, зустрічі, збори з працівниками міліції, з лікарями.

- «Батьківські збори» — робота з колективом батьків учнів. Це форма організації спільної діяльності батьків і вчителів, яка передбачає їх спілкування з метою підбиття підсумків, обговорення актуальних питань навчання і виховання, прийняття рішень. Класні батьківські збори — громадський орган, який своїми рішеннями визначає завдання, зміст і напрям роботи класного батьківського колективу в школі і за місцем проживання, а також методи виховання дітей у сім’ї. Класні зборів — одна з форм педагогічного навчання батьків. Тематику батьківських зборів розробляє класний керівник, її обговорюють на засіданні батьківського комітету. Чергову тему зборів вибирають батьки або пропонує вчитель. Робота з батьками в школах, в межах класних зборів, має першочергове значення як первинна соціальна профілактика торгівлі дітьми.

Здійснення в закладах освіти заходів із попередження торгівлі дітьми вимагає також належної підготовки педагогічних кадрів. У 2009 р. Центром «Ла Страда-Україна» в інститутах післядипломної педагогічної освіти (ІППО) було здійснено моніторинг впровадження заходів із попередження торгівлі людьми. Всього зібрано та узагальнено 27 анкет (24 обласних ІППО та ІППО АР Крим, міст Києва і Севастополя). За отриманими результатами можна констатувати, що питання попередження торгівлі людьми включені до навчального плану 24 інститутів післядипломної педагогічної освіти з 27 опитаних.

У 2010—2011 рр. за результатами здійсненого моніторингу було розроблено та надруковано методичні рекомендації до викладання теми в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників [2].

Використані джерела

1. Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби) : моногр. / В.О.Іващенко. — К. : Атіка, 2004. — 112 с.

2. Ковальчук Л.Г. Стан впровадження спецкурсів, тем з питань запобігання торгівлі людьми в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників [Електронний ресурс] / Л.Г. Ковальчук ; Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна». — Режим доступу : http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_126.html

3. Предотвращение торговки людьми и эксплуатации детей : науч.-метод. пособие. / Е.Б. Левченко, Е.А. Удалова, И.Н. Трубавина и др. ; общ. ред. Е.Б. Левченко и Е.А. Удаловой. - К., 2006. - 210 с.

4. Протидія торгівлі людьми : навч.-метод. посіб. / за ред. Т. Семигіної. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 166 с.